Ухвала суду № 11841162, 05.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончарова І.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року справа №2а-1379/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Губській Л.В., Юрко І.В.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю

представника позивача не зявився

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року по справі № 2а-1379/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 0000182301/0 від 15.06.2009 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 0000182301/0 від 15.06.2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року по справі № 2а-1379/10/1270 позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську про визнання недійсним податкового повідомлення № 0000182301/0 від 15.06.2009 року, був задоволений повністю, а саме:

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Первомайську Луганської області № 0000182301/0 від 15.06.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» - є юридичною особою, зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області, що підтверджується свідоцтвом № 13881200000000153 від 04.12.2000 року, місцезнаходження: Луганська область, смт. Тошківка, вул. Леніна, буд.5, ідентифікаційний код 31270574 (арк. справи 12). Позивач зареєстрований в якості платника податку.

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам? та державними цільовими фондами».

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових ті позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншогс законодавства визначений та затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України віт 25.08.2005 року (далі Порядок №327).

Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області на підстав: направлень від 21.04.09 № 17/000277 та від 21.05.09 № 19/000290 з 21.04.2009 року по 29.05.2009 року була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотриманні вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, за наслідками якої складено акт .У 244/23-31270574 від 05.06.2009 року (далі акт № 244 а.с.23- 39).

У висновках акту перевірки уповноваженими особами відповідача було зазначене заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 67409 грн., у тому числі: за IV квартал 2007 року в сумі 19998 грн., за І квартал 2008 року в сумі 24990 грн. за II квартал 2008 року в сумі 22421 грн., за III квартал 2008 року в сумі 18622 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 18622 грн.

Порядком № 327 передбачено проведення планових, позапланових, виїзних та невиїзних документальних перевірок, для яких передбачені окремі вимоги.

В пункті 1.3 Порядку № 327 передбачено, що акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акт перевірки № 244 підписаний позивачем без зауважень (а.с.39).

На підставі даних зазначених в акті № 244/23-31270574 від 05.06.2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009р №0000182301/0 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 115060 грн. у тому числі основного податку у розмірі 67409 грн. та донарахованої штрафної санкції у розмірі 47651 грн. (а. с. 40).

Відповідно до порядку встановленому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) позивач не оскаржив в порядку апеляційного узгодження податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009 р. №0000182301/0.

Відповідно до пп. 11.3.1. п.11.3 ст.П Закону України № 334, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що, підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з даними, зазначеними в акті № 244/23-31270574 від 05.06.2009 року позивачем до складу валового доходу не включена сума попередньої оплати у розмірі 208333,33 грн., отримана від ПП «Хімтрейд-Д» в оплату за товар, який не було поставлено покупцю.

Відповідно до пп. 11.2.1. п.11.2 ст.П Закону України № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

11.03. 2008 року, позивач платіжним доручення № 126 перерахував на адресу ПП «Хімтрейд Д» 250 000 гри. в якості передплати за товар згідно рахунку № 49 от 07.03.2008 року.

ПП «Хімтрейд Д» 12.03.2008 року згідно платіжного доручення № 1542-ЗСО перераховувало передплату у сумі 250 000 грн. в адресу ПП «Лутара» згідно рахунку № 174 від 28.12.2007 року.

На підставі ст. 601 ЦК України та листа позивача від 13.03.2008 року було здійснено зарахування зустрічних вимог.

На підставі листа ПП «Хімтред-Д» від 25 березня 2008 року позивачу були повернуті раніше відвантажені на підставі договору № 071227 мішки, про що був складений акт приймання-передачі № 080325 від 25 березня 2008 року, згідно якого ПП «Хімтрейд Д» повертає, а позивач приймає мішки у кількості 192 308 шт., вартістю 250 000 грн. (в т.ч. ПДВ

-41 666,67) (а.с. 45). Фактично, за наявними у справі даними мішки повернуті 25.03.2008 року (а.с.45). Сторонами визнано, що за даним фактом відповідачем не приймалось рішення щодо донарахування податку та штрафних санкцій. Позивач наполягав на підтверджені зазначеним фактом необ'єктивності перевірки та невідповідності даних, зазначених в акті фактичним обставинам.

Стосовно балансової вартості суд прийшов до наступного. У податковому обліку для визначення убутку балансової вартості малоцінних необоротних матеріальних активів застосовуються методи, які визначені п.27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 (далі - наказ № 92). Відповідно до наказу № 92 амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості. Згідно п.28 Наказу № 92 метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Згідно із рахунком 25.2, зазначеним у Головній книзі позивача, балансова вартість залишків товарів (напівфабрикати) станом на 01.10.2007 року, тобто на початок звітного періоду становить 61 770 грн., та станом на 01.01.2008 року, тобто на кінець звітного періоду становить 68 862 грн. Тобто, балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду та різниця складає 7092 грн. Позивачем визнаний зазначений факт.

У відповідності до п.5.9. Закону України № 334 у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Оскільки позивачем помилково не включена різниця у сумі 7 092 грн. до складу валових доходів, відповідачу необхідно було приймати рішення стосовно зазначеної суми, урахування балансової вартості залишків товарів (напівфабрикати) станом на 01.01.2008 року, в сумі 68 862 грн.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і

охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За даними згідно із рахунком 207 (запасні частини), Головної книги позивача, балансова вартість залишків товарів станом на 01.10.2007 року, тобто на початок звітного періоду, становить 51 352, 45 грн. та станом на 01.01.2008 року, тобто на кінець звітного періоду становить 11 353,51 грн.

Таким чином, балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду та різниця складає 39 998,94 грн.

Згідно з абз. 5 п. 5.9 ст. 5 Закону № 334 у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, позивач у даному випадку мав право включити до складу валових витрат суму 39 998,94 грн. В порушення положень п.п. 5.2.1, п.5.2., п. 5.9. ст.5 Закону № 334, відповідач балансову вартість залишків товарів станом на 01.01.2008 року, тобто на кінець звітного періоду в сумі 11 353, 51 грн., неправомірно включив до складу валового доходу позивача.

Відповідно до обраного позивачем порядку в бухгалтерському обліку для малоцінних необоротних матеріальних активів застосується метод амортизації «50% та 50%», то і в податковому обліку для визначення убутку їх балансової вартості обраний метод амортизації «50% та 50%».

Позивачем помилково у IV кварталі 2007 року в склад валових затрат не включена вартість придбаних згідно накладної ЛСЛ № 1024374 малоцінних необоротних матеріальних активів (сума 362,75 грн., 50% - 181,38 грн.).

В акті перевірки № 224, відповідачем, в порушення п. 5.9. Закону № 334 та Наказу № 92, вартість малоцінних необоротних матеріальних активів була зазначена без застосування метода амортизації, що призвело до неправомірного заниження валових затрат підприємства на 50%.

Таким чином, відповідачем, на порушення п.5.11. Закону № 334, були установлені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Згідно із рахунком № 22 Головної книги позивача балансова вартість залишків товарів (малоцінних необоротних матеріальних активів в запасі) з застосуванням метода амортизації, станом на 01.10.2007 року, (на початок звітного періоду) становить 7339 грн., та станом на 01.01.2008 року, (на кінець звітного періоду)становить 7 521 грн.

Таким чином, балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду та різниця складає 181 грн.

У відповідності до п.5.9. Закону № 334 у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем різниці у сумі 181 грн. до складу валових доходів.

Суд критично оцінює висновки відповідача, викладенні в акті перевірки стосовно підтвердження витрати з отримання вантажу з наступних підстав.

Витрати з отримання вантажу у сумі 618 грн. відображені у бухгалтерському обліку позивача проведенням Д-т 93 К-т 372, тобто «розрахунки з різними дебіторами», а не як вказано у акті перевірки.

Під час проведення перевірки відповідачем не прийняті до уваги надані позивачем звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, вантажні декларації та квитанції, які підтверджують правомірність віднесення суми 618 грн.

Стосовно оплати послуг мобільного зв'язку суд вважає помилковим висновок відповідача з наступних підстав.

-№ 189 від 05.05.2008 року в сумі 4 300 грн., віднесено до валових витрат 3 083,32 грн.;

-№ 235 від 04.06.2008 року в сумі 4 500 грн., віднесено до валових витрат 3 083,32 грн.

У II кварталі 2008 року позивачем до складу валових витрат правомірно включена вартість послуг мобільного зв'язку на загальну суму 9 249,96 грн.

У III кварталі 2008 року на підставі рахунків оператора мобільного зв'язку позивач здійснив сплату послуг мобільного зв'язку згідно наступних платіжних доручень:

-№ 283 від 10.07.2008 року в сумі 5 500 грн., віднесено до валових витрат 3 109,46 грн.;

-№ 330 від 14.08.2008 року в сумі 4 200 грн., віднесено до валових витрат 3 100 грн.;

-№ 373 від 15.09.2008 року в сумі 4 200 грн., віднесено до валових витрат 3 100 грн.

У III кварталі 2008 року позивачем до складу валових витрат правомірно включена вартість послуг мобільного зв'язку на загальну суму 9 309, 49 грн.

У IV кварталі 2008 року на підставі рахунків оператора мобільного зв'язку позивач здійснив сплату послуг мобільного зв'язку згідно наступних платіжних доручень:

-№ 409 від 09.10.2008 року в сумі 4 560 грн., віднесено до валових витрат 3 100 грн.;

-№ 463 від 14.08.2008 року в сумі 4 200 грн., віднесено до валових витрат З 100 грн.;

-№ 521 від 15.09.2008 року в сумі 4 500 грн., віднесено до валових витрат 3 100 грн.

У IV кварталі 2008 року позивачем до складу валових витрат правомірно включена вартість послуг мобільного зв'язку на загальну суму 9300 грн.

Правомірність віднесення до валових витрат послуг мобільного зв'язку також підтверджується наявними наказами керівника позивача: наказ №2 від 03.01.2007 року, наказ № 3 від 10.01.2008 року, про закріплення мобільних телефонів за співробітниками та підрозділами та використання їх в господарський діяльності підприємства.

З урахуванням викладеного суд вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одним з доводів апеляційної скарги податкового органу є посилання на постанову про притягнення головного бухгалтера позивача до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП. На думку відповідача притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка здійснює на підприємстві позивача бухгалтерській та податковий облік є безспірним доказом порушення податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток.

Відповідно д ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Головний бухгалтер позивача не є стороною по справі, суд вирішує лише питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про донарахування податкового зобовязання та застосування фінансової (штрафної санкції) до відповідача.

Відповідачем прийнято рішення стовно позивача за порушення ним податкового законодавства, а не порушення порядку ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року по справі № 2а-1379/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року по справі № 2а-1379/10/1270 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий

Судді