Ухвала суду № 11841165, 05.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончаров С.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року справа №41/382а/5006

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Губській Л.В., Юрко І.В.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю

представника позивача Касьянова М.М.

представника відповідача Леонідової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 09 червня 2010 року по справі № 41/382а за позовом Приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 15.11.2006 року № 0000052320/0 та від 15.11.2006 року № 0000042320/0,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2006 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 15.11.2006 року № 0000052320/0 та від 15.11.2006 року № 0000042320/0.

Постановою Господарського суду Донецької області від 09 червня 2010 року по справі № 41/382а/5006 позовні вимоги Приватного підприємства „Албір" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.11.2006р. № 0000052320/0 та від 15.11.2006р. № 0000042320/0 були задоволені, а саме:

визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 15.11.2006р. № 0000052320/0. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 15.11.2006р. № 0000042320/0.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

В період з 24.10.2006 по 30.10.2006 року, відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2006р.

За результатами перевірки відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем:

-п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 133116,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2006 року -133116,00 грн.

-п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 98595,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2006 року - 98595,00 грн.

Зазначені висновки відображені відповідачем у акті від 07.11.2006 року № 1987/23-7/31317706 (надалі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем було складено та направлено позивачу:

податкове повідомлення-рішення від 15.11.2006 р. № 0000052320/0, яким на підставі на п.п. „б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 50173,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 38595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11578,50 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 15.11.2006 р. № 0000052320/0, яким на підставі на п.п. „б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.14 ст.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації за серпень 2006р. у розмірі 133116,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Албір" на підставі укладених з нерезидентами договорів про транспортно-експедиційне обслуговування від 03.02.2006 року № 1/02-06, від 04.11.2003 року № 22-11/03 та договору доручення від 04.11.2003 року № 21-11/03 за період серпень 2006 року були надані нерезидентам: компанії „СНЕМРЕКТ ІЛЮ." та фірмі "Меїсоаі 8.А." (Женева, Швейцарія) послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

З метою виконання своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами позивач укладав договори на проведення робіт з навантаження та перевантаження вантажів з резидентами України - Державним підприємством "Маріупольський морський торговий порт" (м. Маріуполь): від 23.12.2004р. № 25-6/106/12, та з Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (м.Маріуполь): від 26.02.2004р. № 33.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або Інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга є за своїм змістом роботою, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Приватним підприємством від свого імені, але за дорученням і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємства-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст.1011 Цивільного кодексу України є комісійною діяльністю.

Відповідно до п.1.14 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а)на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б)комісійні та брокерські винагороди;

в)ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються. З огляду на вищезазначені норми послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту. Згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав послуги, супутні експорту товарів і на законних підставах застосовував нульову ставку оподаткування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Донецької області від 26.11.2009 року по справі № 29/365а (залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 29/365а/5006) визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000032320/0 від 30.10.2006року про визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 94095,30 грн., та №000002232/0 від 30.10.2006року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за червень 2006р. у розмірі 197958,00 грн., які прийнято на підставі акту від 19.10.2006р. №1826/23-711-1/31317706, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.1.14, 6.2., 6.5, ст. 6, п.7.7.1 п.7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з наведеної постанови, судом, при розгляді справи № 29/365а досліджувались ті ж самі обставини, що є предметом дослідження у справі № 41/3 82а, та судом було встановлено, що послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, визначення відповідачем позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38595,00 грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2006р. у розмірі 133116,00 грн., є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Безпідставність визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11578,50 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 09 червня 2010 року по справі № 41/382а залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 09 червня 2010 року по справі № 41/382а залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 06 серпня 2010 року.

Головуючий

Судді