Постанова № 11841077, 07.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 липня 2010 року Справа № 2-11/1068-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧерткової І.В.,

суддівВолкова К.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 15.04.2010 у справі №2-11/1068-2010

за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, 95000)

в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, місто Феодосія, 98100)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 32 574,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 32574, 94 грн заборгованості з урахуванням інфляційних втрат.

Під час розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана заява, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 42848, 70 грн заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, а також 3% річних у сумі 521, 45 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 у справі №2-11/1068-2010 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії 40 630, 41 грн основного боргу, 2 218, 29 грн інфляційних втрат. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань з оплати теплової енергії, що є підставою для примусового стягнення з нього заборгованості та нарахованої на неї інфляційних втрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що він не отримував копії позовної заяви та не був повідомлений про час та місце судового засідання, що позбавило його надати суду докази на спростовування заборгованості. Проте, доводів або доказів, на які посилається, відповідач в апеляційній скарзі не наводить.

У судові засідання апеляційної інстанції заявник апеляційної скарги не зявився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2010 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На підставі заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а. с. 32) 19.12.2008 між ним та орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (продавець) був укладений договір № 584/08 купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до пункту 1.1 якого продавець бере на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення в кількості, передбаченої цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець - прийняти від продавця теплову енергію за адресою: місто Феодосія, вул. Галерейна, 7а та оплатити її за встановленими тарифами у встановлені строки (а. с. 8).

Строком дії договору є період з 19.12.2008 по 19.12.2013 (пункт 10.1 договору).

Порядок розрахунків передбачений розділом 6 договору.

Так, зокрема, пункт 6.1 договору встановлює, що плата стягується за опалення загальної площі 2-ої групи споживачів - 549,60 м за тарифом 2,25 грн./м2, узгодженого органом місцевого самоврядування, щомісячно протягом всього року.

У випадку змін цін на енергоресурси, воду, матеріали, змін податкового та бюджетного законодавства, які впливають на собівартість теплової енергії, продавець автоматично має право на підставі пункту 6.2 договору змінити тарифи на теплову енергію.

За період з 19 грудня 2008 року по лютий 2010 року включно позивачем для оплати поставленої теплової енергії були виставлені рахунки на загальну суму 40 630, 41 грн (а с. 19 - 31, 49, 50). Докази оплати даних рахунків відсутні в матеріалах справи.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення 40 630, 41 грн заборгованості та нарахованих на неї 2218, 29 грн інфляційних втрат, а також 3% річних у сумі 521, 45 грн.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У підпункті 3.2.2 пункту 3.2 договору також закріплений обовязок покупця виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, передбачені цим договором.

Так, пункт 6.1 договору встановлює, що розрахунки за теплову енергію здійснюються покупцем щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим у грошовій чи іншій не забороненій діючим законодавством формі. Крім того, даний пункт дозволяє передоплату у любому розмірі за згодою сторін.

Підставою для оплати згідно з пунктом 6.7 договору є рахунки продавця, отримання яких відповідачем підтверджується матеріалами справи (а. с. 19 - 31 на звороті). Доказів, які б спростовували ці докази, відповідач суду не надав.

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками, розрахунком заборгованості (а. с. 19 - 31, 45, 49, 50) вартість поставленої теплової енергії у період з 19 грудня 2008 року по лютий 2010 року включно становить 40 630, 41 грн заборгованості. Докази оплати виставлених рахунків відповідач не надав.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення 40 630, 41 грн заборгованості підлягають задоволенню.

Судова колегія враховує, що доводів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, відповідач в апеляційній скарзі не наводить та будь-яких доказів не надає.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивач просить стягнути з відповідача 2 218, 29 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 521, 45 грн (а. с. 42).

Судова колегія, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних (а. с. 46, 47), вважає його таким, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 2 218, 29 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 521, 45 грн підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, приймаючи до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, не врахував, що ним додатково заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 521, 45 грн, та не розглянув заявлені позовні вимоги в цій частині. Дана обставина спричинила й неправильний розподіл та визначення суми державного мита, що належить сплаті до державного бюджету України.

Враховуючи зазначені обставини судова колегія вважає необхідним скасувати прийняте судом першої інстанції судове рішення, прийняти нове та здійснити новий розподіл та стягнення недоплаченої суми державного мита відповідно до статей 46, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача про те, що позивач не направляв на його адресу копію позовної заяви, спростовуються листами Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та центру поштового зв'язку № 5 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а. с. 86, 88), відповідно до яких ОСОБА_2 особисто отримано 25.02.2010 поштова кореспонденція із міста Феодосії, яке є місцезнаходженням філії позивача. Направлення на адресу відповідача заяви про збільшення позовних вимог підтверджується фіскальним чеком від 12.04.2010, долученого до матеріалів справи (а. с. 44). Вказана заява згідно з наведеними вище листами підприємств поштового зв'язку повернута на зворотну адресу у звязку з закінченням строку зберігання. Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання відповідачем свого обовязку направлення на адресу позивача копії позовної заяви (заяви, поданої в порядку статті 22).

Доводи заявника апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції про місце судового засідання не підтверджуються матеріалами справи.

Ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2010, від 23.03.2010 (т. 1, а. с. 1, 40) були направлені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується листами Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", центру поштового зв'язку № 5 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а. с. 86, 88) та реєстрами відправленої кореспонденції господарського суду Автономної Республіки Крим (а. с. 91, 92). Вказана адреса є місцем проживання фізичної особи-підприємця, що вказана в свідоцтві про державну реєстрацію (а. с. 33). Більш того, цю адресу наводить відповідач і в апеляційній скарзі. Отже, немає підстав вважати, що відповідач неналежно повідомлений про місце судового засідання.

Більш того, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Отже, матеріали справи підтверджують належне виконання судом першої інстанції свого обов'язку щодо повідомлення відповідача про місце судового засідання.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 46, 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 у справі №2-11/1068-2010 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити.

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95000, місто Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а) в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (98100, місто Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-а, р/р 260020203623 в КФ АБ "Експрес - Банк", місто Сімферополь, МФО 384674, ЗКПО 26178089) 40630, 41 грн заборгованості, 2 218, 29 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 521, 45 грн, а також 433, 70 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95000, місто Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а) в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (98100, місто Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-а, р/р 260020203623 в КФ АБ "Експрес - Банк", місто Сімферополь, МФО 384674, ЗКПО 26178089) в доход Державного бюджету України 107, 96 грн державного мита.

7.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 53, 98 грн державного мита за подачу апеляційної скарги.

8.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіК.В. Волков

Ю.М. Гоголь