Постанова № 11840884, 21.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.10.2010 р.                                                             справа №25/141

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          

суддів          

від позивача:Воловик М.О. –за довіреністю б/н від 07.04.2010р.

від відповідача:Степура Д.А. –за довіреністю №1812 від 19.10.2010р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАсоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від21.09.2010 року

у справі№ 25/141 (суддя Бойко І.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська універсальна компанія», м. Донецьк

до відповідача Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк простягнення заборгованості в розмірі 120095,19грн., пені в розмірі 1986,27грн., 3% річних в розмірі 354грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська універсальна компанія», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 120095,19грн., пені в розмірі 1986,27грн., 3% річних в розмірі 354грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська універсальна компанія», м. Донецьк задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Асоціація «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 21.09.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська універсальна компанія», м. Донецьк в судовому засіданні просить рішення господарського суду від 21.09.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач через канцелярію суду надав доповнення до апеляційної скарги, яке залучено до матеріалів справи.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В матеріалах справи на аркуші 45 є поштове повідомлення про вручення Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк ухвали суду про порушення справи, в якому визначено адресу: пр.-т. Дзержинського, 12, м. Донецьк, 83001, тоді як відповідно до листа Головного управління статистики у Донецькій області (арк. с. 55) відповідач зареєстрований за наступною адресою: вул. Лівобережна, 66, м. Донецьк, 83014. Отже, ця ухвала була отримана не відповідачем по справі, а невідомою особою, в результаті чого суд першої інстанції не звернув на це увагу та не повідомивши належним чином відповідача про час і місце засідання суду, розглянув справу по суті за відсутності відповідача.

Таке порушення норм процесуального права, відповідно до ч. 3 п.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

При прийнятті нового рішення по справі, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010р. між Асоціацією «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська універсальна компанія», м. Донецьк був укладений договір №50 (далі по тексту –Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставив, а покупець придбав вугільну продукцію на умовах, викладених в Договорі згідно специфікацій, які додаються.

Якість, кількість товару визначається у специфікаціях, які є невід»ємною частиною договору ( п. 1.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 10 банківських днів з моменту надання документів, вказаних в п. 5.2 договору, за яким постачальник зобов»язується протягом 5 днів з моменту відвантаження надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактура на товар; податкову накладну; посвідчення якості; акт приймання-передачі товару; лист про власність.

Даний договір набирає чинність з 01.06.2010р. та діє до 31.12.2010р. (п. 10.4 договору).

На виконання умов договору та згідно узгоджених обома сторонами специфікацій, позивач поставив відповідачу вугільну продукцію у кількості 1201тона на загальну суму 120095,19грн., що підтверджується актами приймання-передачі промпродукта №23/06-1 від 23.06.2010р., №30/06-2 від 30.06.2010р., №30/06-1 від 30.06.2010р., №15/06-2 від 15.06.2010р., які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплені печатками обох сторін.

Згідно умов п. 5.2 договору, позивачем були передані відповідачу необхідні документи, що підтверджується реєстрами передачі документів, які підписані обома сторонами без розбіжностей.

У зв»язку з невиконанням відповідачем його грошових зобов»язань за Договором, на його адресу була направлена претензія №19/07/10-1 від 19.07.2010р., яка залишена ним без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, документи передбачені п. 5.2 договору (арк. с. 35-36) отримані представником відповідача, про що свідчать відповідні підписи, а договором не встановлений чіткий порядок отримання зазначених документів та кола осіб відповідача, які уповноважені приймати ці документи від позивача, тому суд апеляційної інстанції вважає належним виконання позивачем його обов»язку, встановленого вищезазначеним пунктом договору, а відповідач не надав доказів невиконання позивачем свого зобов'язання з надання документів.

Таким чином, суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або ассортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленного обсягу продукції, а також щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання у випадку нібито некомплектності поставки, відповідно до ст. ст. 666, 684, 688, 690 Цивільного кодексу України.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо оплати отриманої (не повернутої в зв»язку з нібито відсутністю у нього всіх супроводжувальних документів) та використаної у виробничій діяльності продукції, то згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України з Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк стягненню підлягає сума основного боргу в розмірі 120095,19 грн.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов»язань позивачем відповідно до п. 7.2 договору нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, судова колегія дійшла висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та стягненню з Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк підлягає пеня в розмірі 1986,27грн.

Крім того, позивачем нараховані 3% річних в розмірі 354грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк 3% річних в розмірі 354 грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом порушені норми процесуального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2010 року у справі № 25/141 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за подання позову, понесені позивачем та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2010 року у справі №25/141 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2010 року у справі № 25/141 –скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська універсальна компанія», м. Донецьк до Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 120095,19грн., пені в розмірі 1986,27грн., 3% річних в розмірі 354грн.

Стягнути з Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський розрахунково-фінансовий центр” (вул. Лівобережна, б. 66, м. Донецьк, 83014, код ЗКПО 24820699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська універсальна компанія” (пр. Дзержинського, б. 12, м. Донецьк, 83001, код ЗКПО 36444186) основний борг у сумі 120095,19грн., пеню в сумі 1986,27грн., 3% річних в сумі 354грн., державне мито в сумі 1224,35грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС