Рішення № 11840134, 18.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2010 р.Справа № 24/111-10-3574 За позовом: Заступника прокурора м. Києва, в інтересах держави, в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань;

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя          О.Ю. Оборотова

За участю представників:

Від прокуратури: Лянна О.А. на підставі посвідчення № 98 від 04.11.1998 р.

Від позивача: Мотлях С.Г. за довіреністю № 2254/лс від 22.04.2010 р.

Плескан С.І. за довіреністю № 2256/лс від 22.04.2010 р.

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи: Урубкова І.І. за довіреністю від 11.01.2010 р.;

СУТЬ СПОРУ: 16.08.2010 р. за вх. № 6914 Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі, якою є Державний департамент України з питань виконання покарань (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Центральної бази забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань.

03.09.2010 р. до господарського суду Одеської області від представника третьої особи надійшли пояснення.

08.09.2010 р. до господарського суду Одеської області від представника третьої особи надійшли пояснення.

08.09.2010 р. до господарського суду Одеської області від представника прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог.

01.10.2010 р. до господарського суду Одеської області від представника прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Після видалення судді до нарадчої кімнати у судовому засіданні 18.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою м. Києва було проведено перевірку за зверненням голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, щодо невиконання договірних зобов’язань. У ході даної перевірки було встановлено, що між Державним департаментом України з питань виконання покарань (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (надалі - продавець) 18.12.2009 р. укладено договір № 91, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" зобов'язався продати і відвантажити консерви м’ясні у жерстяній банці у кількості 483 500 кг, вартістю 30,00 грн. за одиницю виміру товару, в термін до 25.12.2009 р., згідно з рознарядками покупця відповідно до його потреби, а Держдепартамент зобов'язався забезпечити приймання та оплату в сумі 14 505 000,00 грн.

При цьому, отримувачем продукції за договором № 91 є Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Відповідачем свої зобов'язання щодо поставки товару виконано в повному обсязі, доказом чого є накладна від 22.12.2009 р. № 098/91 та акт приймання передачі матеріальних цінностей від 24.12.2009 р.

В свою чергу, Держдепартаментом сплачено кошти в сумі 14 505 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 23.12.2009 р. № 1608.

Вказану продукцію Позивач прийняв на склад Відповідача.

Зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним та включає в себе елементи договорів купівлі-продажу та поставки.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору № 91 від 18.12.2009 р. встановлено, що якість проданих товарів повинна відповідати ДСТУ 4450:2005, умовам Договору і підтверджена висновком державної санітарно–епідеміологічної служби (оригінал), ветеринарним свідоцтвом (оригінал), якісним посвідченням (оригінал), висновком лабораторного дослідження на відповідність ДСТУ 4450:2005 (оригінал), залишковий термін зберігання (використання) товару повинен бути не менше дванадцяти місяців.

Проте, установам державної кримінально-виконавчої служби у Донецькій, Вінницькій, Львівській областях Відповідачем поставлена продукція у кількості 68 200 кг, вартістю 2 046 000,00 грн., яка не відповідає ДСТУ 4450:2005.

Зокрема, до Мічурінської виправної колонії № 57 (Донецька область) поставлено неякісні м'ясні консерви в кількості 47 250 шт. по 30,00 кожна загальною вагою 16065 кг, у зв’язку з чим комісією 29.12.2009 р. складено акт та партію товару прийнято не було, а головним державним санітарним лікарем м. Горлівки неякісну продукцію заборонено до вживання в їжу (лист від 30.12.2009 р. № 3964/04.2).

Висновком Донецької санітарно–епідеміологічної станції від 12.02.2010 р. № 1179/03.4 вказані консерви визнані неякісними та за вказівкою прокуратури Донецької області від 09.02.2010 р. № 16-151 вих-10 їх заборонено до вживання.

До західної виправної колонії № 97 поставлено неякісні м’ясні консерви в кількості 47 250 шт. по 30,00 грн. кожна, загальною вагою 16 065 кг, що зафіксовано у акті від 29.12.2009 р., у зв’язку з чим партія товару прийнята не була.

Головним лікарем Чорногвардійської санітарно–епідеміологічної станції 30.12.2009 р. вказану продукцію заборонено до вживання в їжу та висновком Донецької санітарно–епідеміологічної станції від 12.02.2010 р. № 1179/03.4 консерви визнані неякісними.

Вказівкою прокуратури Донецької області від 09.02.2010 р. № 16-151вих-10 консерви заборонено до вживання.

Таким чином, по Донецькій області поставлено неякісних консервів у кількості 32 130 кг.

До Житомирської виправної колонії № 4 (Житомирська обл.) поставлено неякісні м'ясні консерви у кількості 47250 кг по 30,00 грн. кожна, загальною вагою 16065 кг, що підтверджується актом від 25.12.2009 р., приписом Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах від 15.03.2010 р. № 14/11 вказану партію товару заборонено до вживання в їжу.

Отже, по Житомирській області поставлено неякісних консервів у кількості 16065 кг.

До виправних колоній Автономної Республіки Крим, зокрема, Сімферопольської № 102 поставлено неякісної продукції у кількості 4780 кг, Керченської № 126 поставлено 1 457,7 кг, Сімферопольського СІЗО поставлено 3 886 кг, у зв’язку з чим приписом прокуратури Автономної Республіки Крим від 05.03.2010 р. № 16-97вих/10 м’ясні консерви заборонено до вживання в їжу.

Всього по Автономній Республіці Крим поставлено неякісних консервів у кількості 10 123,7 кг.

Установам державної кримінально-виконавчої служби Полтавської області поставлено неякісні м’ясні консерви загальною вагою 3 193,574 кг, з них: Божковській виправній колонії № 16 поставлено 298,86 кг, Полтавській колонії № 64 поставлено 871,279 кг, Надержинщинській виправній колонії № 65 –339,32 кг, Кременчуцькій № 69 –955,47 кг, Кременчуцькій виховній колонії –69,4 кг, Комсомольському виправному центру –138,245 кг. та Полтавському СІЗО –521 кг.

За вказаних обставин, приписом прокуратури Полтавської області від 02.03.2010 р. № 16/47 вих-10 м’ясні консерви заборонено до вживання в їжу.

До виправних установ Львівської області поставлено неякісних продуктів харчування загальною вагою 2530 кг, з них: до Личаківської колонії № 30 поставлено 812 кг, Дрогобицької № 40 –90 кг, Сокольської колонії № 47 –385 кг, Львівської виправної колонії № 48- 527 кг, Держівської колонії № 110 –606 кг, Самбірської виправної колонії –110.

Згідно із вказівкою Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах від 16.02.2010 р. № 90-вих-10 м’ясні консерви заборонені до вживання в їжу.

Всього по Львівській області поставлено неякісних продуктів харчування вагою 2 53 кг.

ТОВ “Суворовський м’ясокомбінат” продано та поставлено товар неналежної якості вартістю 2 046 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Держдепартаментом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Суворовський м'ясокомбінат” були надіслані претензії від 19.02.2010 р. № 14-81, від 25.03.2010 р. № 1779/Мц, від 14.04.2010 р. № 14-2165/Мц та лист від 17.05.2010 р. № 7/1-446 по якості поставлених м’ясних консервів у жерстяній банці, які залишені Відповідачем без розгляду.

Оскільки збитки спричиняються Державному департаменту України з питань виконання покарань, який уособлює інтереси держави з зазначених правовідносинах, позов пред’явлено в його особі, адже невиконання Відповідачем своїх договірних зобов’язань порушує майнові інтереси Позивача, який утримується за рахунок коштів державного бюджету.

08.09.2010 р. за вх. № 23477 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань, надав суду письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких третя особа зазначає наступне: про ненадання повного пакету документів, що підтверджують якість продукції, керівництво Центральної бази забезпечення неодноразово зверталось до керівництва Держдепартаменту, але ніяких рішень з цього питання прийнято не було (доповідні записки: від 28.12.2009 р. № 1332, від 28.12.2009 р. № ЦБЗ/12-321, від 28.12.2009 р. № 1333, від 30.12.2009 р. № 1339/ЦБЗ/12-325, листи: від 15.01.2010 р. № ЦБЗ/12-12, доповідна від 25.01.2010 р. № ЦБЗ/12-23).

Після неодноразових звернень до Держдепартаменту щодо надання додаткових документів, що підтверджують якість продовольства, ТОВ "Суворовський м’ясокомбінат" надав Протокол випробувань зразків № 0172, № 0173, № 0174 та № 0175 від 20.01.2010 р., копії яких надавались всім установам.

Згідно п. 5.2., 5.3. та 5.4. договору від 18.12.2009 р. № 91, укладеного між Держдепартаментом та ТОВ "Суворовський м'ясокомбінат", якість товарів контролюється Покупцем - Держдепартаментом.

Офіційна інформація про неякісні поставки продовольства надходила до Держдепартаменту.

Претензій до Центральної бази забезпечення Держдепартаменту щодо якості продовольства установи не виставляли, інформації про інші випадки неякісних товарів база не отримувала.

Працівниками Центральної бази забезпечення, відрядженими до ТОВ "Суворовський м'ясокомбінат" для перевірки наявності консервів м’ясних, було складено документи, які засвідчили його відсутність.

13 травня 2010 року до ТОВ "Суворовський м'ясокомбінат" подано Претензію з вимогою негайної поставки продовольства або відшкодування вартості товару.

9.08.2010 р. № 05/2-7626-10 за поданням Держдепартаменту прокуратурою м. Києва направлено позов до Одеського господарського суду у відношенні до ТОВ "Суворовський м'ясокомбінат" щодо неналежного виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до уточнень позовних вимог, наданих суду Заступником прокурора м. Києва, який виступає в інтересах держави в особі, якою є Державний департамент України з питань виконання покарань, Позивач просить суд зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" повернути сплачені за товар неналежної якості, а саме, консерви м’ясні у жерстяній банці, у кількості 68200 кг, вартістю 30,00 грн. за одиницю виміру товару, кошти в сумі 2 046 000,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України закріплюється, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети, відповідно до ст. 673 ЦК України.

Аналогічні положення передбачені статтею 268 Господарського кодексу України, згідно якої якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Так, частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

За положеннями ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що під органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із положенням про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 10.06.2009 № 587, (надалі - Департамент) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції та забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, виконує правозастосовні та правоохоронні функції, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора м. Києва, в інтересах держави, в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Центральна база забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (68640, Одеська область, смт. Суворове, вул. Комсомольська, 105/А, код ЄДРПОУ 32653709, р/р 26005964867550 в ПАК „ПУМБ” м. Одеса, МФО 328191) на користь Державного департаменту України з питань виконання покарань (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПО 08562542, р/р 35216007000066, банк Державне казначейство України м. Києва, МФО 820172) кошти в сумі 2 046 000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (68640, Одеська область, смт. Суворове, вул. Комсомольська, 105/А, код ЄДРПОУ 32653709, р/р 26005964867550 в ПАК „ПУМБ” м. Одеса, МФО 328191) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовський м'ясокомбінат" (68640, Одеська область, смт. Суворове, вул. Комсомольська, 105/А, код ЄДРПОУ 32653709, р/р 26005964867550 в ПАК „ПУМБ” м. Одеса, МФО 328191) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО – 828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 20460,00 грн. державного мита.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2010 р.

Суддя