Рішення № 11839536, 21.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.10 р.                     Справа № 40/194                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Данилкіній П.М.

Розглянув матеріали справи за позовом Комунального підприємства „Керуюча Компанія Пролетарського району м.Донецька”, м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-технічне підприємство „Контракт – ЛТД”, м. Донецьк

про стягнення 15 747 грн. 06 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Басаєв А.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Керуюча Компанія Пролетарського району м. Донецька” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-технічне підприємство „Контракт – ЛТД” про стягнення боргу з орендної плати в сумі 15747 грн. 06 коп. згідно договору оренди нежилого приміщення б/н від 01.01.2009р. та додаткової угоди №1 до нього.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому нез’явлення у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалів. Втім, доданий до матеріалів справи лист відповідача від 16.08.10р. за № 21/4.1 про розірвання договору, погашення заборгованості та угодженого між сторонами графіку її погашення.

           З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи позивача, суд встановив:

До початку розгляду справи по суті та відкриття судового засідання, роз’яснення прав та обов’язків учасникам судового процесу, від позивача згідно статті 22 ГПК України надійшло клопотання щодо уточнення своїх вимог.

Позов мотивовано тим, що 01.01.09р. між Комунальним підприємством „Керуюча Компанія Пролетарського району м. Донецька”, далі Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-технічне підприємство „Контракт – ЛТД”, далі Орендар, було укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.01.2009р.

Відповідно до предмету договору, визначеного у пункті 1, Орендодавець передав за актом прийому-передачі від 01.11.09р. Орендарю у користування строком до 31.12.09р., на умовах платності нежитлове приміщення, загальною площею 54 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Донецьк -110, вул. Прожекторна, 1а. Мета передачі приміщення – для розміщення контори для підприємницької діяльності.

Акт прийому-передачі містить узгоджений між сторонами графік погашення заборгованості з орендних платежів, як утворилася за відповідачем, та відповідає вимогам договору.

З урахуванням розміру орендної плати, встановленого пунктом 5 договору, пунктом 6 сторони визначили порядок її внесення. Так, Орендар повинен перерахувати на рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця орендні платежі.

Права орендодавця відмовитися від договору у односторонньому порядку передбачено у пункті 27, а саме за невнесення Орендарем орендних платежів протягом 3 (трьох) місяців. Натомість, право на відмову від договору Орендарю не передбачено, що на погляд суду порушує його права, як контрагента за договором.

Втім, відповідач згідно листа за відсутність можливості утримувати спірне нежитлове приміщення звернувся до позивача із заявою про відмову від договору, який було отримано позивачем 06.11.09р. Тобто з даної дати договір оренди нежитлового приміщення вважається припиненим. Правомірні дії відповідача знайшли своє відображення у законодавстві.

Так, приписи частини другої статті 782 ЦК України вказують, що у разі одержання відмови наймодавця від договору оренди (найму) договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду. Згідно статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Законодавець надає право розірвати договір і за домовленістю сторін. Зобов’язання за договором не припинили лося виконанням проведеним належним чином.

Під час дії договору, а саме до його розірвання, за відповідачем за період з 01.01.09 р. по 01.11.09р. утворився борг з орендної плати в сумі 15747 грн. 06 коп. наявність котрих підтверджено раніше складеним актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом 01.11.09р., куди і увійшов борг з орендних платежів заявлений у позові, і на якому позивач наполягає. Обґрунтування позову підтверджено доказами у справі, у тому числі: рахунками – фактурами; актами здачі – прийому наданих послуг, яких долучено до матеріалів справи.

Звірка розрахунків по спірній сумі боргу між сторонами не проведена. Однак судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів даного типу: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638, ст. 759 ЦК України.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

До уваги приймається те, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є - суб’єктами господарювання. Тому до спірних відносин сторін слід застосувати статтю 283 ГК України як спеціальну норму, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки та умови внесення орендної плати визначаються в договорі, додатковій угоді до нього №1 від 01.11.09р., де сторони встановили можливість зміни розміру орендної плати, яка на час звернення з позовом дорівнює 1555 грн. 20 коп. та інших витрат на утримання нежитлового приміщення (розрахунки додаються).

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Обов’язки щодо своєчасного внесення орендних платежів за користування майном відповідачем не виконані.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт того, що після припинення правовідносин за договором, зобов’язання відповідача щодо своєчасного перерахування орендної плати останнім не виконано. Вказані обставини підтвердженні рахунками - фактурами та первинними документами на підтвердження факту проведення між сторонами господарських операцій за спірним договором оренди. Відповідач згідно свого листа не заперечує проти виникнення у нього боргу, узгодив з позивачем порядок його погашення згідно графіку за 2009 рік, тобто визнав порушення прав та охоронювальних законом інтересів позивача.

За таких обставин позов Комунального підприємства „Керуюча Компанія Пролетарського району м. Донецька” до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-технічне підприємство „Контракт – ЛТД” щодо стягнення з борг з орендної плати в сумі 15747 грн. 06 коп. згідно договору оренди нежилого приміщення б/н від 01.01.2009р. та додаткової угоди до нього від 01.11.09р., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-технічне підприємство „Контракт – ЛТД” згідно приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 599, 625, 638, 653, 759, 762, 782 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 188, 193, 202, 291 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Комунального підприємства „Керуюча Компанія Пролетарського району м. Донецька” до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-технічне підприємство „Контракт – ЛТД” - задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича науково-технічне підприємство „ Контракт – ЛТД” , 83055, м. Донецьк, вул. Пушкіна, б. 25, кв. 30, ід. код 13485341, на користь:

-          Комунального підприємства „ Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька, 83110, м. Донецьк, вул. Прожекторна, 1а, р/р 26009301593115 у філії Пролетарського відділення ПІБ м. Донецьку, МФО 334301, ід. код 05478829, борг з орендної плати в сумі 15747 грн. 06 коп., витрати по державному миту в сумі 157 грн. 47 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ;

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст рішення складено –26.10.10р.