Рішення № 11839340, 20.10.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.10р.Справа № 2/59-10 За позовом Закритого акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук

до Відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славнафта", м.Дніпропетровськ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маранта LTD", м.Київ

про стягнення 2 410 578,93 грн. заборгованості за кредитними договорами

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Синяговська Є.С.

Представники:

Від Позивача:Биченко О.О., довіреність № 14/03-18 від 19.02.2010 р.

Від Відповідача - 1: не з'явився.

Від Відповідача - 2: Спектор І.Ю.,представник, довіреність від 30.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа знаходиться на розгляді у новому складі суду.

ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося у лютому 2010 року до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідача-1 - ТОВ "Славнафта" та Відповідача-2 ТОВ "Маранта LTD" солідарно грошові кошти у сумі 2410578,93 грн. заборгованості, яка складається з суми 93000,00 грн. основного боргу за користування товарним знаком, 2300000,00 штрафних санкцій, 10793,19 грн. пені, 5151,00 грн. інфляційних та 1634,75 грн. 3 % річних. Вказує, що між Позивачем та Відповідачем-1 укладений ліцензійний договір №634/12/2107 від 01.03.2007р. із Фінансовою та Додатковою угодами на надання у визначений строк невиключної ліцензії на користування знаками для товарів та послуг, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, і що відповідач не виконує свої зобов’язання з оплати винагороди та фінансових санкцій. Також вказує, що Відповідач-2, який є поручителем Відповідача-1 згідно з договором поруки № 3 від 20.04.2007р., не виконує своїх грошових зобов’язань за обома договорами.

ТОВ "Славнафта" письмовий відзив на позов не надало. Представник відповідача-1 у судові засідання не з’являвся. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 17.08.2010р. Відповідач-1 (ТОВ "Славнафта") значиться в ЄДРПОУ і його юридична адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, буд. 12, на яку судом неодноразово направлялися ухвали з вимогою забезпечити присутність та надати необхідні документи з зазначенням часу та дати слухання справи. Позивачем також надано до матеріалів справи довідку Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, з якої вбачається, що за юридичною адресою ТОВ "Славнафта" не знаходиться, а його фактичне місцезнаходження не встановлено.

Оскільки ТОВ "Славнафта" за своєю юридичною адресою не знаходиться справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Маранта LTD" у відзиві на позов вказує, що на момент укладання договору поруки, зобов'язанням Відповідача-1, за яке поручився Відповідач-2 перед Позивачем, було здійснення оплати в розмірі 1500,00 грн. без ПДВ на місяць за користування знаком для товарів та послуг на території об'єкту АЗС Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орловщина, вул. Шосейна 1 і що будь-яких інших зобов'язань щодо оплати за які поручився б Відповідач-2 на момент укладання договору поруки не існувало. Зазначає, що 01.09.2007 року, без будь-якої згоди Поручителя, Ліцензійний договір було змінено, а саме Додаток № 2 до договору, яким встановлювався перелік об'єктів на яких може бути використано знак для товарів та послуг, був доповнений додатковими 5 об'єктами і це вплинуло на розмір оплати за договором та розмір відповідальності Поручителя, який збільшився без згоди на те Поручителя. Вважає, що на підставі пп..4.5, 5.1 договору поруки № 3 від 20.04.2007р, Поручитель після таких змін, зроблених без його згоди, не відповідає по зобов'язанням боржника з моменту внесення таких змін та договір поруки взагалі є припиненим, у зв’язку із чим ТОВ "Маранта LTD" не може бути відповідачем у даній справі. Вважає безпідставним одночасне застосування Позивачем за порушення грошових зобов’язань і пені, і штрафу, які відносяться до одного виду юридичної відповідальності –цивільно-правової, згідно частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України. До того ж, пеня за вересень 2007 року, січень –липень 2009 року нарахована Позивачем неправомірно та стягненню не підлягає з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивач надав заперечення на відзив на позов Відповідача-2, у якому зазначає про обов’язок ТОВ "Маранта LTD" відповідати за виконання ТОВ "Славнафта" зобов’язань за ліцензійним договором №634/12/2107 від 01.03.2007р. Вказує, що ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у вказаному ліцензійному договорі передбачило застосування до ТОВ "Славнафта" за невиконання або неналежне виконання саме штрафних санкцій, передбачених ч. 1 ст. 230 ГК України.

10.06.2010р. Позивач, користуючись правом наданим ст. 22 ГПК України, звернувся із заявою про зменшення позовних вимог з урахуванням положень ст. 232 ГК України щодо обмеження строків нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями. Просить стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-2 –його поручителя солідарно основну заборгованість у сумі 93000,00 грн., 1000000,00 штрафних санкцій, 3018,67 грн. пені, 5151,00 грн. інфляційних та 1634,75 грн. 3 % річних, а усього 1102804,42 грн.

В судовому засіданні 19.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" є власником знаків для товарів і послуг за класами МКТП, що вказані у Свідоцтвах України №№ 33603, 33604, 33608, 33610, 19694.

Між Позивачем (ліцензіар) та Відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Славнафта" (ліцензіат) укладений ліцензійний договір №634/12/2107 від 01.03.2007р., відповідно до умов якого Ліцензіар зобов'язався надати Ліцензіату за винагороду на вказаний в договорі строк невиключну ліцензію на користування належними йому знаками для товарів і послуг, за класами МКТП, що вказані в Свідоцтвах на використання знаків по відношенню до товарів і послуг, щодо яких знаки зареєстровані і які зазначені у Додатку №1 до цього договору.

Згідно з Додатком № 2 до вказаного договору, товарні знаки Позивача використовуються Відповідачем-1 на території АЗС за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орловщина, вул. Шосейна, 1.

У п.1 Фінансової угоди (Додаток № 3 до ліцензійного договору) сторони узгодили розмір винагороди за право використання Ліцензіатом знаків для товарів та послуг Ліцензіара в сумі 1500,00 грн. без ПДВ за місяць за кожний об'єкт. Оплата проводиться ліцензіатом на розрахунковий рахунок Ліцензіара щомісячно до 30 числа місяця, що передує звітному, на підставі виставленого Ліцензіаром рахунку (п. 2).

01.09.2007р. між Позивачем та Відповідачем-1 підписано додаткову угоду № 2 до ліцензійного договору №634/12/2107 від 01.03.2007р., в умовах якої сторони передбачили використання Відповідачем-1 товарних знаків також на наступних територіях: АЗС у Дніпропетровській області, м. Дніпродзержинськ, проспект Металургів, 2Б, 2В; АЗС Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Українка, вул. Дорожна; АЗС м.Кременчук, вул.50-річчя Жовтня, 100; АЗС Полтавська область, с. Недогарки, вул. Київська 157, а також АЗС Кіровоградська область, Малависковський район, с.Олександрівка, вул. Садова, 1 (траса - Кіровоград-Умань).

Таким чином, Відповідач-1 отримав право використовувати належні Позивачу знаки для товарів і послуг на шістьох територіях і сплачувати за це винагороду, розмір і порядок виплати якої узгоджений сторонами в умовах Фінансової угоди до договору №634/12/2107 від 01.03.2007р., а відтак відповідно збільшився розмір винагороди до суми 9000,00 грн. на місяць.

Позивачем на адресу Відповідача-1 були виставлені рахунки-фактури №90092917 від 30.09.2007р. на суму 9000,00 грн., №90155632 від 31.01.2009р. на суму 9000,00 грн., № 90159769 від 28.02.2009р. на суму 9000,00 грн., № 90163374 від 31.03.2009р. на суму 9000,00 грн., № 90166239 від 30.04.2009р. на суму 9000,00 грн., №90169582 від 31.05.2009р. на суму 9000,00 грн., №90173020 від 30.06.2009р. на суму 9000,00 грн., №90177371 від 31.07.2009р. на суму 9000,00 грн., №90181855 від 31.08.2009р. на суму 9000,00 грн., №90185958 від 30.09.2009р. на суму 9000,00 грн., №90190548 від 31.10.2009р. на суму 9000,00 грн., №90193115 від 30.11.2009р. на суму 9000,00 грн., №90195832 від 31.12.2009р. на суму 9000,00 грн., на загальну суму 287200,00 грн.

За даними Позивача, за період з березня 2007 року по грудень 2009 року Відповідач-1 свої зобов’язання з оплати винагороди за використання торгових знаків виконав частково у сумі 194200,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 93000,00 грн. основного боргу.

Позивач звертався до Відповідача-1 із листом від 29.04.2009р. № 54/974, яким повідомив про наявність заборгованості у сумі 18000,00 грн. за березень-квітень 2009 року (станом на 24.04.2009р.), проте відповіді отримано не було.

Умовами п. 5.3 ліцензійного договору №634/12/2107 від 01.03.2007р. сторони передбачили, що за порушення вимог 3.4.13 цього договору Ліцензіат за перший випадок невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків зобов'язаний сплатити Ліцензіару штраф в розмірі 100000,00 грн., який подвоюється за кожний наступний випадок порушення.

За розрахунком Позивача, сума штрафу за невиконання зобов'язань за ліцензійним договором складає 2300000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 100000,00 грн. за несплату заборгованості за січень 2009 року та 2200000,00 грн. - 200000,00 *11 місяців за несплату заборгованості за лютий - грудень 2009р.

Згідно п.5.4 ліцензійного договору №634/12/2107 від 01.03.2007р., у разі несвоєчасної виплати винагороди ліцензіат сплачує ліцензіару пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Так, Позивачем нараховано до сплати пеню у розмірі 10793,19 грн. за період з 31.12.2008р. по 27.01.2010р.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Господарського кодексу України, Позивач нарахував та вимагає стягнути додатково до суми основного боргу суму 5151,00 грн. збитків від інфляції за вересень 2007 року, за період з січня по грудень 2009 року, а також 1634,75 грн. три проценти річних за період з 31.08.2007р. по 27.01.2010р., розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком Позивача.

20.04.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" ("кредитор"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Славнафта" ("боржник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маранта LTD" ("поручитель") було укладено договір поруки за № 3, за умовами якого поручитель - Відповідач-2 зобов'язався перед кредитором - Позивачем відповідати за виконання боржником –Відповідачем-1 зобов'язань перед кредитором, що виникли із ліцензійного договору на право використання знаків для товарів і послуг № 634/12/2107 від 01.03.2007р., який укладений між Кредитором і Боржником. При цьому сторони домовились, що передбачені даним договором зобов’язання Поручителя перед Кредитором складаються з суми основного боргу за основним (ліцензійним) договором та штрафних санкцій, передбачених цим договором.

На підставі умов п. 4.1. договору поруки Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогою сплатити заборгованість Відповідача-1 зі сплати винагороди за використання знаків для товарів і послуг, розмір якої станом на 01.11.2009р. склав 75000,00 грн., у відповідь на яку Відповідач-2 витребував документи на підтвердження наявності заборгованості, проте оплати не здійснив.

Заявою від 10.06.2010р. Позивач, користуючись правом наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, звернувся із заявою про зменшення позовних вимог з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строків нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями. Просить стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-2 –його поручителя солідарно основну заборгованість у сумі 93000,00 грн., 1000000,00 штрафних санкцій, 3018,67 грн. пені за період з 31.07.2009р. по 27.01.2010р., 5151,00 грн. інфляційних та 1634,75 грн. 3 % річних за період з 31.08.2007р. по 27.01.2010р., а усього 1102804,42 грн.

Оскільки заява Позивача про зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву Позивача про зміну своїх позовних вимог, вимоги у якій слід повністю задовольнити стосовно Відповідача-1 з наступних підстав.

Відповідно до ст.1108 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються, зокрема, розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Такий договір був укладений між Позивачем та Відповідачем-1 за №634/12/2107 від 01.03.2007р. на надання у певний строк невиключної ліцензії на користування знаками для товарів та послуг, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, на території, визначної сторонами у Додатку № 2 до нього договору.

Згідно положень ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 цього Кодексу).

Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як вбачається із Статуту Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в новій редакції, державну реєстрацію якої проведено 11.02.2010р., найменування цього товариства є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Таким чином, на теперішній час правонаступником Позивача у спірних правовідносинах із обома Відповідачами є Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", а відтак Позивач у справі, на підставі положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, підлягає заміні на його правонаступника.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Відповідач-1 неналежним чином виконав свої, встановлені договором майново-господарські зобов’язання перед правонаступником Позивача, тому позовні вимоги правонаступника Позивача (згідно заяви про зменшення позовних вимог) про примусове стягнення з Відповідача-1 суми 93000,00 грн. основного боргу, 1000000,00 грн. штрафних санкцій, 3018,67 грн. пені, 5151,00 грн. інфляційних та 1634,75 грн. трьох процентів річних –є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог правонаступника Позивача до Відповідача-2 про стягнення зазначеної заборгованості солідарно з Відповідачем-1, то ці вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Частини 1 і 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки. Відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Водночас, ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлює припис, згідно з яким порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як обумовили сторони в п.п.4.5 договору поруки № 3 від 20.04.2007р., Кредитор не вправі змінювати умови основного договору без письмової згоди Поручителя. В іншому випадку Поручитель не відповідає перед Кредитором за виконання боржником його зобов’язання з моменту внесення таких змін в Основний договір.

Пунктом 5.1 договору поруки № 3 від 20.04.2007р. сторони встановили також, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у випадку зміни такого зобов’язання, що тягне за собою збільшення відповідальності або інші несприятливі наслідки для поручителя без згоди останнього.

Як вбачається із додаткової угоди № 2 до ліцензійного договору №634/12/2107 від 01.03.2007р., з 01.09.2007 року, без будь-якої згоди Поручителя, Ліцензійний договір було змінено, а саме Додаток № 2 до договору, яким встановлювався перелік об'єктів на яких може бути використано знак для товарів та послуг, був доповнений додатковими 5 об'єктами і це вплинуло на розмір оплати за договором та розмір відповідальності Поручителя, який збільшився без згоди на те Поручителя.

Таким чином, в силу приписів ч.1 ст. 559 Господарського кодексу України та п.п. 4.5 і 5.1 умов зазначеного договору поруки, з моменту внесення таких змін, цей договір поруки слід визнати припиненим.

На підставі викладеного, слід визнати, що на теперішній час зобов’язання Відповідача-2, які були встановлені за договором поруки № 3 від 20.04.2007р., перед Позивачем та його правонаступником за ліцензійним договором №634/12/2107 від 01.03.2007р. є припиненими, а відтак у задоволенні позовних вимог правонаступника Позивача до Відповідача-2, що ґрунтуються на цьому договорі слід повністю відмовити.

Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, повністю покладаються на Відповідача-1.

У відповідності з пунктом 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 частина надмірно сплаченого державного мита у сумі 1394 грн. 22 коп., що перераховані по платіжному дорученню № 856 від 28.01.2010р., яке знаходиться в матеріалах даної справи, підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Керуючись ст. ст. 4, 25, 32-34, 36, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Замінити позивача у справі –Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307).

Позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славнафта" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" суму 93000 грн. основного боргу, 1000000 грн. штрафних санкцій, 3018 грн. 67 коп. пені, 5151 грн. інфляційних, 1634 грн. 75 коп. три проценти річних, 11028 грн. 04 коп. витрат на держмито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В позові Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маранта LTD" відмовити повністю.

У відповідності з пунктом 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 повернути Публічному акціонерному товариству "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" частину надмірно сплаченого державного мита у сумі 1394 грн. 22 коп., що перераховані по платіжному дорученню № 856 від 28.01.2010р., яке знаходиться в матеріалах даної справи.

Видати довідку після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.М. Подобєд Повне рішення складено - 25.10.2010р.