Ухвала суду № 118392975, 04.04.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"04" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

та за участю: розпорядник майна - ОСОБА_3 (свідоцтво №923 від 14.05.2013),

пр-ка боржника - ОСОБА_4 (в режимі вкз, ордер серії НОМЕР_1 від 28.04.23),

пр-ка ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" - ОСОБА_5 (в режимі вкз, дов. від 14.04.23; адвокат,свід-во серії ДП №2943 від 29.06.15,

пр-ка ТОВ "Трансервіс" - ОСОБА_5 (адвокат,свід-во серії ДП №2943 від 29.06.15, дов. від 17.04.23);

пр-ка ТОВ "Компанія з управ-ня активами "Індастрі Капітал Менеджмент", в інт. ПВІФ НВЗАТ "Упек-Інвест" - ОСОБА_5 (адвокат,свід-во серії ДП №2943 від 29.06.15, дов. б/н від 18.04.23),

пр-ка ТОВ "Райффайзен Лізінг" - ОСОБА_6 (в режимі вкз, адвокат),

пр-ка АТ "Сенс Банк" - ОСОБА_7 (ордер серії НОМЕР_2 від 03.05.2023),

пр-ка ТОВ "Фінексперт" - ОСОБА_8 (в режимі вкз, адвокат, ордер серії НОМЕР_3 від 04.10.2023),

пр-ка АТ "Міжнародний резервний банк" ОСОБА_9 (в режимі вкз, адвокат, свідоцтво серії НОМЕР_4 №7860/10 від 05.06.19, дов. від 21.12.22),

пр-ка АТ "ОТП Банк" - ОСОБА_10 (в режимі вкз, ордер серії НОМЕР_5 від 22.06.23),

пр-ка ПрАТ "Харківенергозбут" - ОСОБА_11 (витяг з наказу про переведення від 31.05.2023 р. №277к, положення від 2023 р),

розглянувши заяву АТ "Міжнародний резервний банк" з грошовими вимогами до боржника по справі

за заявоюПриватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 відкрито провадження у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено разпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 (свідоцтво №923 від 14.05.2013).

На виконання вимог ухвали суду від 23.03.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України http://www.arbitr.gov.ua/pages/157 - 24.03.2023 опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство за номером №70275.

До господарського суду 26.04.2023 надійшла заява кредитора АТ "Міжнародний резервний банк" з вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги на загальну суму 419 621 941,66 грн та 5 368 грн судового збору, а саме:

- за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 на загальну суму 348 830 614,37 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 104 014 006,00 грн, заборгованості з процентів за користування кредитом - 143 489 633,56 гривень, пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту - 73 195 271,13 гривень; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 28 131 703,68 гривень.

Розпорядником майна арбітражним керуючим ОСОБА_3 у письмовому повідомленні від 24.11.2023 про розгляд вимог кредитора АТ "Міжнародний резервний банк" за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО визнано вимоги кредитора частково на загальну суму 217 496 262,48 грн, а саме: визнано вимоги за тілом кредиту у повному обсязі - 104 014 006,00 грн, частково суму відсотків у розмірі 113 482 256,48 грн за період з 11.03.2017 до 02.03.2021 року, суму пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та суму пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом разпорядник майна не визнає, оскільки розрахунок сум пені є необгрунтованим та невірним.

Крім того, у письмовому повідомленні розпорядник майна про розгляд вимог кредитора визначає, що за кредитним договором за №37-В/12/68/ЮО вищевказні вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника на загальну суму 99 523 920,00 грн.

- за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 кредитор просить суду визнати вимоги на загальну суму 70 785 959,29 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 10 173 332,25 грн, заборгованості з процентів за користування кредитом - 30 713 483,45 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту - 23 001 583,18 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 6 897 560,41 грн.

Розпорядником майна в особі арбітражного керуючого ОСОБА_3 у письмовому повідомленні від 24.11.2023 про розгляд вимог кредитора АТ "Міжнародний резервний банк" за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 арбітражним керуючим визнано вимоги кредитора частково на загальну суму 37 928 154,29 грн, а саме: визнано вимоги за тілом кредиту у повному обсязі - 10 173 332,25 грн, частково суму відсотків у розмірі 27 754 822,04 грн за період з 11.08.2015 до 05.09.2017, сума пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та сума пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом разпорядник майна за вказаним договором не визнає, оскільки розрахунок сум пені є необгрунтованим та невірним.

Боржником також було визнано вимоги кредитора частково, а саме: за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 за тілом кредиту у розмірі 10 173 332,25 грн, у залишку сум боргу (проценти та пеня) за цим договором боржником кредитору було відмовлено, за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО було визнано вимоги кредитора частково, а саме: визнано частково вимоги за тілом кредиту 4 490 085,12 грн, у залишку сум боргу (проценти та пеня) за вказаним договором боржником кредитору було відмовлено.

Крім того, розпорядник майна повідомив суд про те, що за кредитним договором за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 вищевказні вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Кредитор АТ "МР Банк" не погоджується з доводами розпорядника майна, викладеними у повідомленні про результати розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника та вважає його безпідставними та необґрунтованими.

Присутній в режимі відеоконференції представник кредитора підтримав подану заяву з грошовими вимогами у повному обсязі, просив суд задовольнити її, надавши на виконання вимог ухвал суду письмові пояснення з документами в обгрунтування зроблених нарахувань сум заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заяву АТ "Міжнародний резервний банк" з грошовими вимогами до ПрАТ "Харківський підшипниковий завод", надані суду документи, вислухавши пояснення представника кредитора, розпорядника майна, представника боржника, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).

Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Як було вказано вище, до Господарського суду Харківської області надійшла заява АТ "Міжнародний резервний банк" з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої заявник - кредитор просить суд визнати заявлені кредиторські вимоги на загальну суму 419 621 941,66 грн.

Вказана сума складається з боргу за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 в сумі 348 830 614,37 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 104 014 006,00 грн, заборгованості з процентів за користування кредитом - 143 489 633,56 гривень, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту - 73 195 271,13 гривень; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 28 131 703,68 гривень.

Також, за заявою кредитора у боржника за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 є борг у загальній сумі 70 785 959,29 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 10 173 332,25 грн, заборгованості з процентів за користування кредитом - 30 713 483,45 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту - 23 001 583,18 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 6 897 560,41 грн.

Як свідчать надані кредитором суду документи, заборгованість боржника перед кредитором виникла станом на 22.03.2023 на підставі укладених між сторонами вищевказаних двох кредитних договорів.

Так, за кредитним договором № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 кредитор - АТ "Міжнародний резервний банк" надав боржнику - ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" відновлювальну кредитную лінію у загальному розмірі 160 000 000,00 російський рублів, а боржник зобов`язався повернути її банку та щомісячно до дати повного погашення заборгованості за кредитом сплачувати у розмірах, передбачених кредитним договором, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором (п.п. 5.1-5.2,6.1-6.7,11.1-11.18. кредитного договору за № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 ).

Останній день кредитної лінії був визначений сторонами 04.03.2018.

В подальшому, у вищевказаний кредитний договір були внесені зміни за №1 від 27.08.2023р., за № 2 від 08.08.2014, за № 4 від 08.08.2012, за № 5 від 01.07.2015, укладені додаткові угоди до цього кредитного договору за № 7 від 14.12.2012, за № 8 від 14.03.2013р., за № 9 від 15.03.2013р.,за № 10 від 18.03.2013, за № 11 від 20.03.2013, за № 12 від 20.03.2013, № 13 від 22.03.2013, за № 14 від 25.03.2013, за № 15 від 02.03.2013,за № 16 від 27.03.2013, за № 17 від 09.04.2013, за № 18 від 15.04.2013, за № 19 від 26.04.2013, № 20 від 28.05.2013,№ 21 від 03.06.2013,№ 22 від 05.06.2013,№ 23 від 13.06.2013, № 24 від 14.06.2013, № 25 від 17.06.2013, № 26 від 17.06.2013, № 27 від 19.06.2013, № 28 від 20.06.2013, № 29 від 10.07.2013,№ 30 від 15.06.2013, № 31 від 17.07.2013,№ 32 від 22.07.2013,№ 33 від 23.07.2013,№ 34 від 16.08.2013,№35 від 19.08.2013,№ 36 від 20.08.2013 ,№ 37 від 22.08.2013, № 38 від 29.09.2013.

В зв`язку з невиконанням боржником умов вказаного вище кредитного договору утворилась заборгованість у ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" з 24.09.2017 у розмірі 104 016 006 ,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, суму якої розпорядником майна було визнано у повному обсязі.

Крім того, між кредитором та боржником було укладений кредитний договір за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011

Відповідно до п.1.1. ст.1 кредитного договору за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 кредитор - АТ "Міжнародний резервний банк" відкрив боржнику кредитну лінію - ПрАТ "Харківський підшибниковий завод" в іноземній валюті, а боржник зобов`язався повернути її банку та щомісячно до дати повного погашення заборгованості за кредитом сплачувати у розмірах, передбачених кредитним договором, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором (п.п.4.1.- 4.8.,5.1-5.2,6.1-6.7, 9,11.1-11.18. кредитного договору за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 ). Останній день кредитної лінії був визначений сторонами у договорі 18.04.2016.

В подальшому, до вищевказаного кредитного договору були між сторонами укладені додаткові угоди за № 1 від 21.04.2011, за № 2 від 23.04.2011, за № 3 від 30.05.2011, за № 4 від 06.06.2013р.,за № 5 від 08.06.2011, за № 11 від 20.03.2013, за № 12 від 20.03.2013, № 13 від 22.03.2013, за № 14 від 25.03.2013, за № 15 від 02.03.2013,за № 16 від 27.03.2013, за № 17 від 09.04.2013, за № 18 від 15.04.2013, за № 19 від 26.04.2013, № 20 від 28.05.2013,№ 21 від 03.06.2013,№ 22 від 05.06.2013,№ 23 від 13.06.2013, № 24 від 14.06.2013, № 25 від 17.06.2013, № 26 від 17.06.2013, № 27 від 19.06.2013, № 28 від 20.06.2013, № 29 від 10.07.2013,№ 30 від 15.06.2013, № 31 від 17.07.2013,№ 32 від 22.07.2013,№ 33 від 23.07.2013,№ 34 від 16.08.2013,№35 від 19.08.2013,№ 36 від 20.08.2013 ,№ 37 від 22.08.2013, № 38 від 29.09.2013.

В зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 утворився борг у ПрАТ "Харківський підшипниковий завод", починаючи з 19.03.2015 у розмірі 10 173 332,25 грн - прострочена заборгованість за кредитом, суму яку розпорядником майна було визнано у повному обсязі.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Отже, суд вважає обгрунтованим вимоги кредитора за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 щодо суми боргу за тілом кредиту у розмірі 104 014 006,00 грн та за кредитним договором за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 щодо суми боргу за тілом кредиту у розмірі 10 173 332,25 грн, які підтверджені матеріалами поданої заяви та наданими кредитором суду доказами.

Щодо заявлених кредитором грошових вимог із заборгованості з процентів за користування кредитом, які були нараховані відповідно до п. 6.2-6.5 кредитного договору за № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 (в редакції договору про внесення змін № 5 до цього кредитного договору від 01.07.2015) та процентів нарахованих відповідно до п. 6.1-6.5 кредитного договору за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 суд зазначає наступне.

Згідно п.6.2 кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 (в редакції договору про внесення змін № 6 до вищевказаного кредитного договору від 05.09.2017) сторонами було визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку фактичної кількості днів у році - для Кредиту, наданого позичальнику в національній валюті. Нарахування відсотків починаеться з дня надання кредиту (включно). Нарахування відсотків повністю остаточно припиняеться в дань фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Після спливу остатнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. цього договору, розмір процентної ставки за користування кредитом залишається у розмірі, що діяв станом на останній день дії кредитної лінії та перераховується в подальшому (починаючи з дня спливу остатнього дня кредитної лінії й до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі) в розмірі та порядку, передбаченому цим договором. День повернення Кредиту не враховується при перерахуванні відсотків.

Як було зазначено вище, останній день повернення кредитної лінії відповідно до умов договору (п.1.1. ст.1 в редакції договору про внесення змін №6 до вищевказаного кредитного договору від 05.09.2017) 04.03.2018.

Відповідно до представленого кредитором розрахунку заборгованості з відсотків вбачається нарахування кредитором суми процентів з 24.12.2014р. по 21.03.2023р. на загальну суму 143 489 633,56 грн.

Також, відповідно до п.п.6.1 - 6.4. кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 сторонами було визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування відсотків починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування відсотків повністю остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Відсотки сплачує позичальник - боржник щомісячно.

Після спливу остатнього дня дії Кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. цього Договору, позичальник зобов`язаний повернути проценти в розмірі та порядку, передбаченому цим договором кредитору не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту. Суд зазначає, що відповідно до п.1.4. договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 останній день повернення кредиту боржником становить 18.04.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, згідно з положеннями ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).

Водночас, невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов`язання, сплати неустойки, тощо (ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно застосування наведених вище норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16) викладала висновок про те, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Натомість, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Суд звертає увагу, що вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку про відсутність таких підстав для відступу від наведеної правової позиції як: застарілість внаслідок розвитку в певній сфері суспільних правовідносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини; вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, зокрема внаслідок існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права).

Тобто, Велика Палата Верховного Суду України в зазначеній постанові у справі №910/458/16 наголосила, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту банком наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник (боржник), одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Проте, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору та строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав.

Отже, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами).

Суд зазначає, що відповідно до змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, банк нарахував проценти боржнику у розмірі 143 489 633,56 грн. за користування кредитом, відповідно до ст. 6 кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 та згідно з редакцією договору про внесення змін №6 до вищевказаного кредитного договору від 05.09.2017 (ст. 6 "Проценти за користування кредитом") на підставі ст. 1048 ЦК України.

Вказана вище сума відсотків була нарахована кредитором в період з 24.12.2014 по 21.03.2023. Так, за період з 24.12.2014р. по 04.09.2017 включно кредитором були нараховані відсотки боржнику за процентною ставкою 20-22,5% річних на суму основного боргу за кредитом у загальному розмірі 50 017 991,95 грн. За період з 24.09.2017 по 21.03.2023 (момент відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Харківський підшипниковий завод"), після закінчення дії кредитної лінії 04.03.2018 та зверненням кредитора з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитом до Господарського суду Харківської області (від 04.03.2021, вх. № 712/21) справа № 922/712/21 кредитором були нараховані боржнику відсотки за процентною ставкою 18% річних на суму основного боргу за кредитом у загальному розмірі 93 471 641,61 грн. Всього 143 489 633,56 грн.

П.6.2. кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 за редакцією договору про внесення змін №6 від 05.09.2017 до вищевказаного кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 року сторони (кредитор та боржник) домовилися (передбачили у договорі) про те, що в разі закінчення дії кредитної лінії повернення суми кредиту позичальник сплачує кредитору відсотки саме як міру відповідальності (в тому самому розмірі процентної ставки), якій він сплачував відсотки як плату за наданий кредит, до дня фактичного повернення кредиту у повному обсязі.

Суд звертає увагу, зокрема, що хоча зміст п.6.2.ст.6 кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 за редакцією договору про внесення змін №6 від 05.09.2017 до вищевказаного кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 року розташований в розділах (статтях), які регулюють правомірну поведінку сторін (ст. 6 - "проценти за користування кредитом "), а не в окремому розділі (статі), що регулює відповідальність позичальника - боржника (ст. 10 кредитного договору - "Відповідальність сторін договору"), проте, у п.10.1. ст.10 кредитного договору "Відповідальність сторін договору" визначено, що боржник сплачує відсотки відповідно до ст.6 цього договору, що свідчить про узгодження сторонами певного розміру відсотків як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги про стягнення боргу за кредитом (тобто у розмірі, що дорівнює відсоткам за правомірне користування кредитом відповідно до умов вищзевказаного кредитного договору).

Тлумачення правочину у розумінні статей 213, 637 ЦК України є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Одним з рівнів тлумачення є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У разі сумніву суд застосовує принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

Отже, тлумачення та свіввідношення положень вищенаведеного кредитного договору визначає та встановлює між сторонами можливість нарахування відсотків на суму основного боргу, як міру відповідальності, за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи стягнення боргу). На підставі вищенаведеного вимоги кредитора до боржника в частині нарахування відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 143 489 633,56 грн є обгрунтованими.

Відповідно до умов кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 кредитором - банком було нарахувано відсотки боржнику у загальному розмірі 30 713 438,45 грн за користування кредитом, відповідно до ст. 6 вказного вище кредитного договору на підставі ст. 1048 ЦК України.

Вказана вище сума відсотків була нарахована кредитором в період з 19.03.2015 по 21.03.2023. Так, за період з 19.03.2015р. по 04.09.2017 включно кредитором були нараховані відсотки боржнику за процентною ставкою 17 - 21,42% річних на суму основного боргу за кредитом у загальному розмірі 10 609 866,67 грн. За період з 19.10.2015 по 21.03.2023 (момент відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Харківський підшипниковий завод"), після закінчення дії кредитної лінії 04.03.2018 та звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитом до Господарського суду Харківської області (від 04.03.2021, вх. № 711/21) справа №922/711/21 кредитором були нарахован боржнику відсотки за процентною ставкою 18% - 21,82 % річних на суму основного боргу за кредитом у загальному розмірі 20 103 616,78 грн. Всього 30 713 483,45 грн.

П.П. 6.2 - 6.4 ст.6 "Проценти за користування кредитом" кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 визначают, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування відсотків починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування відсотків повністю остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Проценти сплачує позичальник - боржник щомісячно. Після спливу остатнього дня дії Кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. цього Договору, позичальник зобов`язаний повернути відсотки в розмірі та порядку, передбаченому цим договором кредитору не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту. Отже, зазначеними умовами врегульовано нарахування процентів виключно за правомірне користування боржником наданим йому кредиту.

Суд звертає увагу, зокрема, що зміст п.п.6.2 - 6.4 ст.6 "Проценти за користування кредитом" кредитного договору за № 07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 розташовані в розділах (статтях), які регулюють правомірну поведінку сторін договору (ст. 6 - "Проценти за користування кредитом" ), а не в окремому розділі (статі), що регулює відповідальність позичальника - боржника (ст. 10 кредитного договору - "Відповідальність сторін договору").

Вказане, свідчить про неузгодженість між сторонами певного розміру відсотків як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги про стягнення боргу за кредитом за кредитним договором за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011.

Отже, після звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 до Господарського суду Харківської області (від 04.03.2021, вх. № 711/21) справа № 922/711/21, кредитор, після 04.03.2021 р. втратив право нараховувати відсотки, відповідно до процентної ставки, яка була врегульована сторонами у цьому кредитному договорі, а тому боржник й не повинен сплачувати за нього нові відсотки відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, в звязку з чим строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав. На підставі вищенаведеного, обгрунтованою сумою боргу з відсотків за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 є сума 27 773 524, 96 грн, що була нарахована кредитором станом на 04.03.2021.

Щодо тривалості строку позовної давності.

Згідно договору про внесенння змін за №8 від 02.11.2020 р. до кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 та договору про внесення змін №4 до Кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 сторони домовились про збільшення на 3 роки тривалості позовної давності за договором, у зв`язку з чим кредитор та боржник погодили внести зміни у ст. 11 цього договору та викласти підпункт 11.6. в наступній редакції, за будь-якими вимогами сторін, які випливають з Договору зокрема, але не виключно: вимогами про стягнення заборгованості по нарахованим процентам за користування, кредитом, стягнення комісії, пені та інших штрафних санкцій, звернення стягнення на майно, встановлюється позовна давність тривалістю 6 років.

Отже твердження боржника у відзиві про кредиторськи вимоги, що вказані вище положення договору стосується виключно договорів за акцесорними зобов`язаннями боржника, не знайшло свого підтвердження та не є, на думку суду, обгрунтованими, і як наслідок відносно нарахування кредитором сум пені за кредитним договором, як стверджує боржник, за межами строку позовної давності не грунтується на умовах кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.12 та змін до нього та кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 та змін до нього.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Судом встановлено, що у березні 2021 року, кредитор АТ "Міжнародний резервний банк" звернувся до суду (справи №922/711/21, №922/712/21) з позовною заявою про стягнення заборгованості з боржника та його поручителів за вищезазначеними кредитними договорами, і як наслідок відбулось переривання строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Розпорядник майна у своєму письмовому повідомленні зазначає про пропуск заявником загального строку позовної давності, виходячи з трирічного строку з дати зупинення перебігу строку позовної давності 12.03.2020 у зв`язку з коронавірусною хворобою COVID-19 відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) до 02.03.2021 (дати звернення кредитором до суду з позовною заявою).

Однак, зазначена позиція протирічить умовам п. 11.6 вищевказаних кредитних договорів (з урахуванням внесених змін до цього пункту згідно Договору про внесення змін №8 до Кредитного догвору №37-В/12/68/ЮО та Договору про внесення змін №4 до Кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО) відповідно до яких за будь-якими вимогами сторін, які випливають з договору, зокрема, але не виключно: вимогами про стягнення заборгованості по кредиту, стягнення заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитом, стягнення комісії, пені та ін. штрафних санкцій, звернення стягнення на майно, встановлюється позовна давність тривалістю 6 (шість) років (копії зазначених договорів про внесення змін додаються).

Таким чином, кредиторські вимоги АТ "Міжнародний резервний банк" до боржника були заявлені в межах строків позовної давності.

Щодо нарахування кредитором сум пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту і за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з заявою з кредиторськими вимогами кредитор просить суд визнати суми пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 73 195 271,13 грн та суми пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 28 131 703,68 грн, суми яких виникли на підставі кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 та за договором про внесення змін №6 до цього договору від 05.09.2017р.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.10.1.,10.2. ст.10 кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 та договором про внесення змін №6 до цього договору від 05.09.2017 р. кредитором може бути нарахована боржнику пеня.

Так, боржник повинен сплачувати кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення п.10.1. договору кредиту.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 10.2. цього договору визначено, що нарахування пені починається з першого дня прострочення виконання зобов`язання, зазначенного у п.10.1. цього Договору і припиняється згідно чинного законодавства через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але у будь-якому випадку не раніше дня виконання позичальником (боржником) зобов`язання, за несвоечасне виконання якого така пеня була застосована до Позичальника (боржника). При цьому остатннім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості, в зв`язку з виникненням якої нараховувалась пеня.

Боржник та розпорядник майна грошові вимоги з пені не визнають у повному обсязі, оскільки кредитором не надано обгрунтованих розрахунків сум пені, нарахуванння пені було здійснено кредитором у період більший ніж за шість місяців відповідно до умов договору.

Суд зазначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Суд визначає, що для вирішення цього спірного питання необхідно здійснити тлумачення п.10.2. ст.10 кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 в редакції змін №6 до цього договору від 05.09.2017 р. відповідно до приписів статей 213, 637 ЦК України та встановити дійсний зміст цього пункту договору відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні та з метою усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Відповідно до частини 1 статті 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Аналіз змісту а), б) п. 10.1. ст.10 кредитного договору за №37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 в редакції змін №6 до цього договору від 05.09.2017 р. дозволяють визначити положення, відповідно до яких сторони (кредитор та боржник) визначили можливість нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченної суми за кожень день прострочення.

У п.10.2. ст.10 кредитного договору за № 37-В/12/68/ЮО від 24.12.2012 в редакції змін №6 до цього договору від 05.09.2017 р. сторонами було погоджено початок і тривалість строку нарахування пені тапорядок припинення нарахування пені. Так, нарахування пені, починається з першого дня прострочення виконання зобов`язання, зазначенного у п.10.1. цього Договору і припиняється згідно чинного законодавства через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони у своєму волевиявленні погодили нарахування пені за порушення строків поверення кредиту та процентів за правомірне нарахування кредиту протягом 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та визначили відсутність волевиявлення у сторін за вказаним договором на зміну строку нарахування пені за період більше ніж за 6 місяців.

Тлумачення п.10.1. цього Договору після слів "...але у будь-якому випадку не раніше дня виконання позичальником (боржником) зобов`язання, за несвоечасне виконання якого така пеня була застосована до Позичальника (боржника)." При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості, в зв`язку з виникненням якої нараховувалась пеня, на думку суду не свідчить про те, що сторони погодили інший чи більший, ніж 6 місяців, термін нарахування пені.

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

У цьому випадку суд має право застосовати принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). (Постанова об`єднаної палати Касаційного цівільного суду від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Крім того, суд звертає увагу, що кредитором відповідно до представленого суду розрахунку заборгованості пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 73 195 271,13 грн та суми пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 28 131 703,68 грн було визначено різні періоди нарахувіанні пені з 02.07.2015 по 05.09.2017 та з 28.09.2017 по 27.08.2020, відповідно до яких неможливо визначити відповідний 6 місячний термін нарахування пені кредитором боржнику та перевірити відповідну суму нарахування пені кредитором за цей строк, оскільки нарахування пені відбувалося у період з 02.07.2015 по 05.09.2017 та у російский рублях (у грівневому єквіваленті ), а з 28.09.2017 по 27.08.2020 сума боргу постійно змінювалась, що документально підтвердити її не вбачається можливим за поданими кредитором суду документами та розрахунками.

Суд звертає увагу, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

На підставі вищенаведеного, вимоги кредитора до боржника в частині нарахування пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредита та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за вказаний вище кредитним договором у загальному розмірі 101 326 975,00 грн є необгрунтованим.

Крім того, згідно з заявою з кредиторськими вимогами кредитор просить суд визнати суми пені за прострочення повернення боржником заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23 001 583,18 грн та суми пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 6 897 560,41 грн. Вказані суми виникли на підставі кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 17.04.2011 р.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.10.1.,10.2. ст.10 кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 17.04.2011 кредитором може бути нарахована боржнику пеня.

Так, боржник повинен сплачувати кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення (п.10.1. ст.10 договору кредиту за №07-В/11/12/ЮО) за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту, за прострочення сплати процентів за користування кредитом, за прострочення сплати комісій. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році.

Боржник та розпорядник майна грошові вимоги з пені не визнають у повному обсязі оскільки кредитором не надано обгрунтованих розрахунків сум пені, нарахуванння пені було здійснено кредитором у період більший ніж за шість місяців відповідно до умов цього договору.

Згідно до частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане;

В зв`язку з тим, що ст.10 кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 17.04.2011 ("Відповідальність сторін") кредитором та боржником не було встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, більше ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказані вище суми боргу з пені були нараховані кредитором з 2015 по 2017 рік, що порушує приписи ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі вищенаведеного, вимоги кредитора до боржника в частині нарахування пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредита та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за вказаним вище кредитним договором у загальному розмірі 29 899 143,5 грн є не обгрунтованими.

Щодо вимог кредитора - банку, які є предметом забезпечення.

Як було зазначено у заяві з кредиторськими вимогами АТ МР Банк, загальна сума заборгованості кредитора, що є предметом забезпечення є 112 582 443,00 грн, яка складається із суми заставної вартості по всіх укладених з боржником договорам забезпечення.

Суд зазначає, що згідно до ч.2 ст.45 Кодексу україни з процедур банкрутства визначено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічна норма також міститься у статті 572 Цивільного кодексу України.

Стаття 589 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".

Суд звертає увагу, що Верховний суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №904/13609/19 від 04.02.2021 р. з метою єдності та сталості судової практики щодо визначення розміру забезпечених вимог кредиторів дійшов висновку, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

Такий підхід враховує положення абзацу 3 частини 2 статті 45 КУзПБ. Забезпечений кредитор при такому підході самостійно визначає модель поведінки щодо своєї участі у справі про банкрутство: або його вимоги є повністю забезпеченими (з урахуванням умов відповідного договору застави (іпотеки)), однак при цьому він бере участь у засіданні зборів кредиторів та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу, або він вчиняє активні процесуальні дії щодо повної чи часткової відмови від забезпечення і таким чином набуватиме право вирішального голосу на зборах кредиторів.

З вищенаведеного та відповідно до поданої заяви кредитора вбачається, що вимоги забезпеченого кредитора-банку на суму 112 582 443,00 грн визначені кредитором виключно до облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорах застави (іпотеки). В іншій частині вимоги кредитора АТ МР Банк не є забезпеченими, що відповідає внутрішній волі кредитора при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство та приписам ч. 2 статті 45 КУзПБ.

Так, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника - боржника за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО 19.04.2011 року між - Публічним акціонерним товариством Харківський підшипниковий завод та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №1963, із змінами та доповненнями, за яким боржником було передано в іпотеку банку: нежитлову будівляю літера Ж-3, загальною площею 4 050,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (три) (назва проспект Фрунзе перейменована на проспект Індустріальний відповідно до рішення Харківської міської ради 20.11.2015 №12/15) та належить боржнику ПрАТ Харківський підшипниковий завод на праві власності згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1221 від 02.09.1994 та листом Фонду державного майна України №10-17-3871 від 14.04.1998.

Відповідно до п. 3.2. Іпотечного договору, заставна вартість Предмету іпотеки складає 3 145 800, 00 грн.

По-друге, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №07 - В/11/12/ЮО, між банком та боржником 19.04.2011 року було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , зареєстрований в реєстрі за №1965, із змінами та доповненнями.

Згідно п.3.1. цього договору застави, предметом застави є - обладнання в кількості 20 одиниць, а саме:

1. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2004, заводський номер 25;

2. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2004, заводський номер 27;

3. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2005, заводський номер 28;

4. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2004, заводський номер 29;

5. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2005, заводський номер 31;

6. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2005, заводський номер 32;

7. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2005, заводський номер 33;

8. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2005,

окарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_6 ;

10. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер 22;

11. ТокарнТий 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_7 ;

12. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_8 ;

13. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_9 ;

14. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_10 ;

15. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_11 ;

16. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_12 ;

17. Профільно-накатний верстат, модель UPW- 63, рік випуску 1974, заводський номер НОМЕР_13 ;

18. Профільно-накатний верстат, модель UPW- 63, рік випуску 1974, заводський номер НОМЕР_14 ;

19. Кільцепрокатний автомат, модель UPWA-1003, рік випуску 2002, заводський номер НОМЕР_15 ;

20. Кільцепрокатний автомат, модель UPWA-250, рік випуску 2002, заводський номер НОМЕР_16 .

Згідно п. 3.2 вищевказаного договору застави, вартість предмета застави становить 9 912 723,00 грн.

В-третє: з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника-боржника за Кредитним договором №37-В/12/68/ЮО, 24.12.2012 року між боржником та банком було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №6418, який діє із змінами та доповненнями, за яким боржником було передано в іпотеку кредитора - банку наступне забезпечення:

- нежитлова будівля літера А-2, загальною площею 819,7 кв.м.;

- нежитлова будівля літера К-1, загальною площею 83,4 кв.м.;

- нежитлова будівля літера М-1, загальною площею 93,9 кв.м.;

- нежитлова будівля літера Н-2, загальною площею 3 115,8 кв.м.;

- нежитлова будівля літера Д-1, загальною площею 17 108,4 кв.м.;

- нежитлова будівля літера Л-1, загальною площею 176,5 кв.м.,що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3.2 Іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки складає 16 565 700, 00 грн.

В-четверте, з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника- боржника за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО, 19.03.2013 року між боржником та кредитором - банком було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №1283, який діє із змінами та доповненнями, за яким боржником було передано в іпотеку банку наступне забезпечення:

- нежитлова будівля літера В-2, загальною площею 1141,9 кв.м.;

- нежитлова будівля літера Б-3, загальною площею 14007,4 кв.м. ;

- нежитлова будівля літера Г-3, загальною площею 42395,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки складає 39 372 000, 00 грн.

В-п`яте: з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника - боржника за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО, 08.08.2014 року між боржником та кредитором-банком було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №3660, який діє із змінами та доповненнями, за яким боржником відповідно до умов договору в іпотеку було передане:

- нежитлова будівля літера Ж-3, загальною площею 4 050,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю - боржнику на праві власності .

Відповідно до п. 3.2. вищезазначеного іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки складає 3 145 800, 00 грн.

В-шосте: з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №37-В/12/68/ЮО, між банком та ПрАТ Харківський підшипниковий завод 08.08. 2014 року укладено договір застави .

Згідно п.3.1.вказаного вище договору застави, предметом застави є - обладнання в кількості 20 одиниць, а саме:

1. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 25;

2. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 27;

3. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 28;

4. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 29;

5. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 31;

6. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 32;

7. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2004, заводський номер 33;

8. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2005, заводський номер НОМЕР_17

9.Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ 30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_6

10. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер 22;

11. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер 37;

12. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_8 ;

13. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_9 ;

14. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_10 ;

15. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_11 ;

16. Токарний 2-х шпиндельний верстат с ЧПУ, модель ПАБ30, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_12 ;

17. Профільно-накатний верстат, модель ОТШ-63, рік випуску 1974, заводський номер НОМЕР_13 ;

18. Профільно-накатний верстат, модель ОТШ-63, рік випуску 1974, заводський номер НОМЕР_14 ;

19. Кільцепрокатний автомат, модель URWA-1003, рік випуску 2002, заводський номер НОМЕР_15 ;

20. Кільцепрокатний автомат, модель URWA -250, рік випуску 2002, заводський номер НОМЕР_16 .

Відповідно до п. 3.2. вищевказаного договору застави, заставна вартість предмету застави складає 6 512 220, 00 грн.

В-сьоме: з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника - боржника за кредитними договорами №07-В/11/12/ЮО та №37-В/12/68/ЮО, 01 липня 2015 року між боржником та банком було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №2537, із змінами та доповненнями, відповідно до якого боржником передано в іпотеку кредитора -банку наступне забезпечення:

- нежитлові будівлі літера Д-3, загальною площею 24569,7 кв.м., літера "Е-2", загальною площею 4829,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 вищевказного іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки складає 18 870 200, 00 грн.

По-восьме: з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами №07-В/11/12/ЮО та №37-В/12/68/ЮО, між кредитором та ПрАТ Харківський підшипниковий завод 01.07.2015 року укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , зареєстрований в реєстрі за №2540, із змінами та доповненнями .

Згідно п.3.1. вищезазначеного договору застави, предметом застави є - обладнання в кількості 15 одиниць, а саме:

1. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер НОМЕР_18 , інвентарний номер НОМЕР_19 ;

2. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер НОМЕР_20 , інвентарний номер НОМЕР_21 ;

3. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, б/н, інвентарний номер НОМЕР_22 ;

4. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер НОМЕР_23 , інвентарний номер НОМЕР_24 ;

5. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер 41, інвентарний номер НОМЕР_25 ;

6. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер 37, інвентарний номер НОМЕР_26 ;

7. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер НОМЕР_27 , інвентарний номер НОМЕР_28 ;

8. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер НОМЕР_29 , інвентарний номер НОМЕР_30 ;

9. Станок внутрішньошліфувальний, модель 6С151М, рік випуску 1970, заводський номер НОМЕР_31 , інвентарний номер НОМЕР_32 ;

10. Автомат спеціальний круглошліфувальний модель ХШ8-36, рік випуску 2012, заводський номер НОМЕР_33 , інвентарний номер НОМЕР_34 ;

11. Станок модель ХІІІ 8-36, ріку випуску 2012, заводський номер НОМЕР_35 , інвентарний номер НОМЕР_36 ;

12. Автомат спеціальний круглошліфувальний модель ХШ8-36, рік випуску 2012, заводський номер НОМЕР_37 , інвентарний номер НОМЕР_38 ;

13. Автомат спеціальний круглошліфувальний модель ХШ8-36, рік випуску 2012, заводський номер НОМЕР_39 , інвентарний номер НОМЕР_40 ;

14. Автомат спеціальний круглошліфувальний модель ХШ8-36н2, рік випуску 2012, заводський номер НОМЕР_41 , інвентарний номер НОМЕР_42 ;

15. Автомат спеціальний круглошліфувальний модель ХШ8-36, рік випуску 2012, заводський номер НОМЕР_43 , інвентарний номер НОМЕР_44 .

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору застави, заставна вартість предмета застави складає 15 058 000, 00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що вимоги за кредитними договорами №07-В/11/12/ЮО на підставі іпотечного договору від 19.04.2011 (реєстровий №1963); договору застави від 19.04.2011 (реєстровий №1965); іпотечного договору від 01.07.2015 (реєстровий №2537); договору застави від 01.07.2015 (реєстровий №2537) забезпечені на суму 46 986 723,00 грн. (з урахуванням того, що іпотечний договір від 01.07.2015, з реєстровим №2537, та договір застави від 01.07.2015, з реєстровим №2537, забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами №07-В/11/12/ЮО та №37-В/12/68/ЮО).

Вимоги за кредитними договорами №37-В/12/68/ЮО на підставі іпотечного договору від 24.12.2012 (реєстровий №6418); іпотечного договору від 19.03.2013 (реєстровий №1283); іпотечного договору від 08.08.2014 (реєстровий №3660); договору застави від 08.08.2014; іпотечного договору від 01.07.2015 (реєстровий №2537); договору застави від 01.07.2015 (реєстровий №2537) забезпечені на суму 99 523 920 грн. (з урахуванням того, що іпотечний договір від 01.07.2015, з реєстровим №2537 та договір застави від 01.07.2015, з реєстровим №2537, забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами №07-В/11/12/ЮО та №37-В/12/68/ЮО).

Отже, загальна сума забезпечених вимог Банку-кредитора складає суму 112 582 443 гривень 00 копійок.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин здійснюеться із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відхиляючи доводи кредитора частково суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Керуючись ст. ст. 2, 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 79, 86, 234-235, 236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати вимоги кредитора АТ "Міжнародний резервний банк" частково на суму 285 450 496, 77 грн. (114 187 338,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 171 263 158,52 грн. - проценти за користування кредитом), з якої вимоги 172 868 053, 77 грн. є конкурсними (незабезпеченими), а вимоги на суму 112 582 443 грн. є неконкурсними і такими, що забезпечені майном боржника, окремо сума судового збору 5368 грн.

В залишку суми боргу кредитору відмовити.

Зобов`язати разпорядника майна внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника , що є предметом застави (іпотекі) відповідно до вимог ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвала підписана 15.04.2024.

Суддя ОСОБА_1