Постанова № 11839054, 20.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 жовтня 2010 р. № 33/205-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Козир Т.П.

суддів Мамонтової О.М.

Малетича М.М.

За участю представників сторін:

від Харківської міської ради Пащенко О.М. (дов. від 23.03.10р.)

від позивача не з'явилися

від першого відповідача не з'явилися

від другого відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.09р.

у справі № 33/205-09          

за позовом приватного підприємства "Єлізарівське", м. Харків

до першого відповідача КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків

другого відповідача Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.09р. у справі № 33/205-09 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено повністю, визнано право власності позивача на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 м2, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79; зобов'язано першого відповідача зареєструвати вказану нежитлову будівлю за позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада в порядку ст. 107 ГПК України подала касаційну скаргу, просить рішення від 20.08.10р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 327 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судом першої інстанції встановлено.

29.06.94р. між Фондом міського майна Харківської міської Ради народних депутатів (Продавець) та організацією орендарів магазину "Єлізарівський" (Покупець) укладено договір купівлі –продажу нежитлового приміщення № 140-В, за умовами якого продавець продав, а покупець - викупив нежитлове приміщення площею 255,5 м2, яке знаходилось в оренді організації орендарів магазину "Єлізарівський" згідно з договором оренди майна № 26 від 21.12.92р., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79, оціночною вартістю 77804,3 тис. укр. крб., склад та вартість основних фондів якого наведені в додатку № 2.

Актом прийому –передачі № 140-В від 14.07.94р. продавець передав покупцю нежитлове приміщення за адресою: вул. Єлізарова, 79, вартістю 14991,175 тис. крб.

14.07.94р. Фондом міського майна Харківської міської Ради народних депутатів видано свідоцтво № 140-В про право власності організації орендарів магазину "Єлізарівський" на вказане нежитлове приміщення площею 255,5 м2.

Згідно свідоцтва виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 14094625 від 10.08.94р. та свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 16.01.97р. орендне підприємство магазин "Єлізарівський" перереєстроване у АТ "Магазин "Єлізарівський", правонаступником якого стало приватне підприємство "Єлізарівське", що підтверджується п. 1.4 Статуту.

Листом від 24.07.09р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивача про те, що при обстеженні 30.06.09р. (згідно заказу № 2090107 на виготовлення технічного паспорту) встановлено, що фактична площа нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Єлізарова, 79, складає 373,9 м2, різниця в площі виникла в зв'язку з неврахуванням ряду приміщень підвалу та першого поверху під час проведення технічної інвентаризації вказаної будівлі 10.06.93р.

05.08.09р. приватне підприємство "Єлізарівське" звернулося до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 373,9 м2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 79; та зобов'язання першого відповідача зареєструвати дане приміщення на праві власності за позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.09р. у справі № 33/205-09 позовні вимоги задоволені повністю на підставі ст.ст. 319, 321 ЦК України, оскільки об'єктом приватизації було нежитлове приміщення організації орендарів магазину "Єлізарівський" без будь-яких обмежень та виключень і розрахунок оціночної вартості будівлі проводився виходячи з об'єму приміщення 1987 м3, а не його площі.

Харківська міська рада оскаржує вказане рішення, тому що воно порушує її права власника майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі –Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна (абзац дванадцятий підпункту а) п. 6.1 Тимчасового положення).

Статтею 392 ЦК України передбачено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку (ч.ч. 5, 6 ст. 60 Закону).

Згідно частин 1 і 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, або встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Господарський суд Харківської області в порушення приписів вказаної норми не здійснив заміну другого відповідача.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення від 20.08.09р. підлягає скасуванню, оскільки прийняте без залучення до участі у справі особи, прав якої воно стосується, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності з вимогами чинного законодавства.

          Керуючись ст. ст. 107, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

           Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.08.09р. у справі № 33/205-09 скасувати повністю.

Справу № 33/205-09 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді: О.М. Мамонтова          

М.М. Малетич