Постанова № 11838581, 15.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.10 10 год.25 хв.Справа №2а-2502/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів: головуючого судді - Лотової Ю.В.;

суддів< <- >>Водяхін С.А.; Прохорчук О.В.; при секретарі - Сігнаєвському І.О.,

з участю представників:

позивача Дун Є.А., довіреність від 06.08.2010 року, Какениної С.В., довіреність від 06.08.2010 року

відповідачів:

ДПІ у Балаклавському Зінченко Ю.В., довіреність № 7318/10/10 від 02.09.2008 року,

ДПА України Форостяної І.В., довіреність № 10-6018/3438 від 10.09.2010 року;

третя особа не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ариол» (вул. Георгієвська балка, буд. ВОХР, к. 19, м. Севастополь, 99043, поштова адреса: вул. Археологічна, 4, м. Севастополь, 99055);< Список ><Позивач в особі >доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Ноября, буд. 3, м. Севастополь, 99042)Державної податкової адміністрації України (пл. Львівська, м. Київ, 04655),< Список >

третя особа - ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, АРК)

про скасування податкових повідомлень - рішень та рішення про результати розгляду повторної скарги.,

Обставини справи:

25.08.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ариол»(далі по тексту товариство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі по тексту позивач 1 або ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень та Державної податкової адміністрації України (далі по тексту позивач 2 або ДПА) про скасування рішення про результати розгляду повторної скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 серпня 2010 р. відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-2502/10/2770.Ухвалою від 27 серпня 2010 р. закінчено підготовче провадження, справа № 2а-2502/10/2770 призначена до судового розгляду.

14.09.2010 року до суду надійшов додаток до адміністративного позову стосовно збільшення позовних вимог, у якому позивач просив суд:

1. Стосовно ДПІ скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 29.12.2009 року, № 0000422301/1 від 19.03.2010 року, № 0000402301/2 від 07.06.2010 року та № 0000422301/3 від 30.08.2010 року, винесені відповідачем 1 за актом перевірки від 11.12.2009 року відповідно до яких були нараховані податкові зобовязання на загальну суму 15723 грн, а саме за основним платежем 10482, за штрафними санкціями 5241 грн.

2. Стосовно ДПА скасувати рішення відповідача 2 «Про результати розгляду повторної скарги № 7511/6/25-0115 від 30.07.2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.09.2010 р. за клопотанням представника відповідача провадження у справі № 2а-2502/10/2770 зупинено.

Ухвалою суду від 05.10.2010 року провадження у справі поновлено.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначили, що товариством для розрахунку балансової вартості залишків товарів та матеріалів прийнятий метод ФІФО. Але програма бухгалтерського обліку, яку використовує позивач, не пристосована для використання вказаного методу, тому виникають некоректні проводки по рахункам по Дт84 Кт20, Дт84 Кр28 (таки самі проводки були в спірних періодах: травні та жовтні 2008 року). Коректування помилкових проводок здійснюється на кінець звітного періоду методом ФІФО. Товариством вірно визначалась вартість запасів на початок та кінець звітних періодів, проводки по рахункам Дт84 Кт20, Дт84 Кр28 ніяким чином не впливали на це та на правильність визначення податкових зобовязань. Крім того, постановами Апеляційного суду м. Севастополя від 07.05.2010 року по адміністративним справам відносно посадових осіб товариства встановлено відсутність правопорушень.

Представники відповідачів адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Відповідачі вважають, що оскільки в додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року та 2008 рік в стовбці 4 «Запаси, використані не у господарської діяльності»позивачем не відображені проводки Дт84Кт201, Дт84Кр281 це призвело до заниження показників приросту балансової вартості запасів за 2008 рік, а тому є порушенням п.п. 5.1 та 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», первині документи надані позивачем не підтверджують зв'язок повернення товарів з формуванням інших витрат по рахунку 84. Крім того, діючими нормативними актами не передбачено можливість коректування помилкових проводок по рахункам методо ФІФО. (арк.с. 157-159, 206 - 207)

Третя особа в судове засідання 15.10.2010 року не зявився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні 05.10.2010 року надав пояснення, що в травні 2008 року ньому був повернутий товар, раніше проданий позивачу.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Згідно зі ст. 2 вказаного закону одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту Закон України № 2181) встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Отже, органи державної податкової служби є суб'єктами владних повноважень, які у правовідносинах, пов'язаних зі стягненням податку на прибуток, реалізують надані ним владні управлінські функції.

З 09 листопада 2009 року по 04 грудня 2010 року ДПІ була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аріол» за результатами якої складений акт № 467/23-130/31338910 від 11.12.2009 р. «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріол» (ЄДРПОУ 31338910) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2008 по 30.09.3009 р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2008 по 30.09.3009 р.» (далі по тексту акт перевірки) (арк.с. 9-35).

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009 р. N 0000402301/0, яким товариству нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 15723 грн, у тому числі: за основним платежем - 10482 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5241 грн. (арк.с. 40)

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку до ДПІ та державної податкової адміністрації в м. Севастополі. Скарги підприємства залишена без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. N 0000422301/1 та від 07.06.2010 року № 0000402301/2 (арк.с. 42-45). 01.06.2010 року товариством була подана скарга в апеляційному порядку до ДПА. Рішенням ДПА від 30.07.2010 року № 7511/6/25-0115 вона залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009 р. N 0000402301/0 без змін (податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2010 року № 0000422301/3) (арк.с. 46-51, 182).

Відповідно до висновків акту перевірки та рішень про результати розгляду скарг, товариством в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) (далі по тексту Закон України № 334) в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, суми витрат списаних с кредиту рахунків 201 й 28 та віднесених до складу «Інші операційні витрати» по рахунку 84 не відображено у графі 4 «Запаси використані не в господарській діяльності», що при проведенні розрахунку призвело до заниження приросту на кінець звітних періодів: за півріччя 2008 року на 30934 грн., за 9 місяців 2008 року 30934 грн. та за 2008 рік на 41924 грн.

Ці висновки були зроблені на підставі того, що товариством були проведені такі операції по рахункам: 06.05.2008 року - операція Дт84 Кт281 на суму 30934 грн., 06.10.2008 року - операція Дт84 Кт201 на суму 2339,66 грн., 06.10.2008 року - операція Дт84 Кт201 на суми 1570,73 грн. та 2353,85 грн., 06.10.2008 року - операція Дт84 Кт201 на суми 3115,44 грн. та 1610,52 грн. Але, вони не були відображені у додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008 року та 2008 рік.(арк.с. 160-174)

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм приріст (убуток) балансової вартості запасів впливає на визначення валових витрат або валових доходів з урахуванням того, чи були використані запаси у господарської діяльності.

Наказом державної податкової адміністрації від 29.03.2003 року № 143, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592, затвердженні форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання.

Згідно з п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. У разі заповнення рядка 01.2 (приріст балансової вартості запасів) складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком "-" рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 01.2 декларації без знаку.(п.5.9. Закону України № 334)

Зазначеним наказом ДПА затверджений також додаток К1/1. Відповідно до таблиці 1 цього додатку «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» балансова вартість запасів розраховується по формулі: Приріст "-" Убуток "+" (3 «На початок звітного року» - 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» - 5 «На кінець звітного періоду»).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186, затверджена Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі по тексту Інструкція про План рахунків). Відповідно до Розділу 1 Інструкції ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку. Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Згідно з Інструкцією про План рахунків рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки: 281 "Товари на складі" На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення. На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Відповідно до п. 1.32 Закону України № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З урахуванням зазначених норм права, суд погоджується с твердженням представників відповідачів, що операції Дт84Кт201 та Дт84Кт281 означають використання запасів не в господарській діяльності платника податків, а тому повинні бути відображені у рядку 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства.

Оскільки товариство не відобразило у додатках К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008 року та 2008 рік операції здійснені 06.05.2008 року та 06.10.2008 року по вказаним рахункам, це призвело до заниження показників приросту балансової вартості запасів за 2008 рік.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників позивача що операції Дт84Кт201 та Дт84Кт281 06.05.2008 року та 06.10.2008 року некоректні, були здійснені помилково у звязку з недосконалістю програмного забезпечення бухгалтерського обліку товариства, але скоректовані на кінець звітного періоду з допомогою методу ФІФО.

Відповідно до п. 4.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Пунктом 5.9. ст. 5 Закону України № 334 визначено, що з метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства помилкові операції повинні коректуватись методом сторно. Метод ФІФО передбачений для оцінки вибуття запасів, а тому, ним не можна виправляти помилкові операції.

Щодо повернення товарів у травні та жовтні 2008 року ОСОБА_7 та ПП «ВИТАФРУТ», то суд дійшов висновку, що це інші за своєї суттю операції, які були проведені окремими операціями по рахункам, а тому не стосуються операцій Дт84 Кт201 та Дт84 Кт281.

Що стосується постанов Апеляційного суду міста Севастополя від 07.05.2010 року відносно посадових осіб товариства Шестакової Т.В. та Вуса А.О., відповідно до яких провадження по справам про адміністративні правопорушення було закрито за відсутністю складу правопорушення, то суд не може прийняти їх до уваги.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановами Апеляційного суду міста Севастополя від 07.05.2010 року встановлено відсутність складу адміністративних правопорушень у діях конкретних фізичних осіб з мотивів допущених процесуальних порушень, а тому вони не можуть бути доказом відсутності порушень податкового законодавства з боку товариства.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

ДПА скарга товариства розглянута відповідно до вимог діючого законодавства та з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ та ДПА доведена правомірність прийнятих ними рішень, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аріол» задоволенню не підлягають.

Постанова викладена у повному обсязі 20 жовтня 2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя підпис Ю.В. Лотова

Судді підпис С.А. Водяхін

підпис О.В. Прохорчук

Постанова не набрала законної сили.

З оригіналом згідно

Суддя Ю.В.Лотова

20.10.2010 року

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис ><Суддя >