Ухвала суду № 11827998, 19.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2010 р. м. КиївК-11366/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на ухвалу Київської апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2007 року

по справі № 6/89

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Знак" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.08.2007 року №0002212300/037737.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київської апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні ДПІ у Дарницькому районі м. Києва планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року було складено акт №43092/2305/32912343, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2007 року №0002212300/0/37737 про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 7277,88 грн. (з яких 2425,96 грн. - основного платежу та 4851,92 грн. - штрафні санкції).

В ході перевірки встановлено неоподактування доходів, отриманих нерезидентами, як дохід у вигляді додаткового блага вартості використаного житла, а саме у вигляді оплати за проживання нерезидентів в готелі, відповідно до виконавчого рахунку готельного комплексу "Турист" ДП ЗАТ "Укрпрофтур". Виходячи з того, що такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з відповідним оподаткуванням, позивачу було донараховано податок відповідно до вимог ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 9.11.1 п. 9.11. ст. 9 Закону № 889-ІV, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які:

а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів;

б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів;

в) є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за проживання нерезидентів в готелі позивач сплатив ТОВ "Фірма Дубль W Київ" 7062,62 грн. Висновок судів про те, що вказана сума витрат є представницькими витратами, згідно п. 1 Наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, від 12.11.1993 р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.12.1993 р. № 182 та позивач не є працедавцем фізичної особи нерезидента по контракту №517 від 19.10.2005 року відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону № 889-ІV, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судами, з посиланням на фактичні обставини справи, також правильно встановлено, що позивач не являється податковим агентом нерезидентів та щодо помилковості висновків відповідача про порушення позивачем п.п.9.11.1 п. 9.1 ст. 9 та п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київської апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2007 року по справі №6/89 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписФедоров М.О.