Ухвала суду № 11827985, 19.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2010 р. м. КиївК-10703/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2008 року

по справі № 2-а-2218/08

за позовом Приватного підприємства "Володар-2005"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Приватне підприємство "Володар-2005" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000041/1600/0 від 21.11.07 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на безпідставність його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000041/1600/0 від 21.11.07 р. є акт №4385/16/33410201 від 19.09.07 р. документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в результаті якої були виявлені порушення ПП "Володар-2005" вимог п. 1.8 ст. 1, п.7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме позивачем завищено, за висновком податкового органу, суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2007 р. на 80000,0 грн.

В акті перевірки вказано, що на дослідження платником податків були надані платіжні доручення по сплаті у червні 2007 р. на користь МПП "Атос" коштів за придбані у нього товари. В ціні товару позивачем були сплачені також суми ПДВ на загальну суму 88833,33 грн.

Проте, при проведенні аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості позивача по розрахункам з постачальниками та покупцями за придбані товари перевіряючим було встановлено, що згідно наданих документів (зворотно-сальдова відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками") кредиторська заборгованість по придбаним товарам перед МПП "Атос" станом на 01.06.07 р. складає 2410036,79 грн. і зроблений висновок, що сплачені в червні 2007 р. суми ПДВ мають бути направлені на погашення заборгованості за товари, відвантажені в попередніх податкових періодах, а не на сплату "податкового кредиту" червня 2007 р.

Відповідач вважає, що при наявності кредиторської заборгованості механізм погашення зобовязань перед постачальниками за отримані товари (роботи, послуги) повинен проводитися за методом бухгалтерського обліку (спочатку погашається заборгованість минулих періодів, а потім сплачується поточна поставка товарів чи навпаки). Крім того, апелянт наполягає на тому, що платіжні доручення не містять посилань на період поставки товарів, сплата яких проводиться, а містить лише посилання на дату та номер договору, на виконання якого здійснюється оплата, а тому не можуть безумовно свідчити про те, що проводилася оплата товарів, поставлених по податковим накладним від 01.06.07р., 05.06.07р.,11.06.07 р. та від 15.06.07р.

З такими висновками відповідача обґрунтовано не погодились суди попередніх інстанцій, з огляду на те, що відповідач допустив вільне трактування положень п. 7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зобовязуючи платника ПДВ формувати податковий кредит з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості. При цьому відповідачем не враховано те, що законодавець повязує право платника податку на бюджетне відшкодування лише з фактом сплати суми ПДВ в ціні товару (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах і не обмежує це право тим, коли товар (роботи, послуги) були отримані.

Таким чином, відповідач безпідставно ототожнює порядок розрахунку податкових зобовязань (п. 7.7.1 ст. 7 Закону) з урахуванням приписів п. 7.5.1 ст. 7 Закону, який визначає дату виникнення права на податковий кредит, з порядком визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування за липень 2007 року, оскільки розмір бюджетного відшкодування даного звітного періоду являє собою частину від'ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах, факт сплати якого не заперечується та підтверджено всіма необхідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2008 року по справі №2-а-2218/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписФедоров М.О.