Ухвала суду № 11828285, 15.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року м. КиївК-35107/09

Справа №2а-4968/08 (2а-92/09/1270)

к/с № К-35107/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

при секретарі Альошиній Г.А.

за участю представників сторін

позивача:Бєлах С.С.

відповідача:Самохін Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постановуЛуганського окружного адміністративного суду

від19.01.2009 р.

та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду

від22.07.2009 р.

у справі№2а-4968/08 (2а-92/09/1270 номер справи у суді апеляційної інстанції)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

провизнання недійсним рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 р. (суддя Л.С.Качуріна), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя І.В.Геращенко, судді: Т.Г.Арабей, С.А.Малашкевич), повністю задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»(далі позивач, ВАТ «Алчевський металургійний комбінат») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі відповідач, СДПІ по РВПП у м. Луганську). Визнано недійсним рішення про застосування про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2008 р. №00008608013, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 85,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинне законодавство не містить правила, відповідно до якого єдиним обовязковим документом, що засвідчує дату поставки товару нерезидентом на митну територію України є вантажно-митна декларація, а тому нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) визнано неправомірним.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, СДПІ по РВПП у м. Луганську звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надано.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи. Податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р., якою, крім інших, встановлено порушення підприємством ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 11.01.2008 р. було складено акт №15/08-3/05441447, на підставі якого 22.01.2008 р. прийнято спірне рішення №00008608013, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3.953.929,30 грн..

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій стало здійснене, на думку податкового органу, порушення підприємством порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме порушення строків повернення валютних коштів по укладеним зовнішньоекономічним договорам у звязку з простроченням поставки товарів контрагентами позивача на митну територію України.

Визначаючи дату поставки товару на митну територію України, відповідач врахував дату, зазначену у вантажно-митній декларації. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з такою позицією, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. №959-ХІІ під імпортом товарів розуміється купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту визначено момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст.6 Митного кодексу України межами митної території України є митний кордон України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Викладені норми дають підстави суду касаційної інстанції погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що товар, який знаходиться під митним контролем України, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що переміщений через митний кордон, а штамп «Під митним контролем»на товарно-супровідних документах з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Нормами п.14 ст.1 вказаного Закону визначено, що митне оформлення товару це виконання митним органом дій (процедур), які повязані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави погодитись з доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що процедура митного оформлення не впливає на момент здійснення постачання товару, встановлений сторонами договору.

Судами обґрунтовано відхилено посилання позивача на п.1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постанова Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. №136, яким передбачено, що моментом здійснення поставки є оформлення вантажно-митної декларації (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках), як на підставу для визначення вантажно-митної декларації єдиним та обовязковим документом, який засвідчує здійснення поставки нерезидентом, зважаючи на наступне.

Згадана норма є диспозитивною та передбачає можливість визначення моменту здійснення поставки не тільки оформленням вантажно-митної декларації, а й виконанням нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що наявність товарно-супровідних документів з відтиском штампу «Під митним контролем»підтверджує факт поставки товару на митну територію України, а тому нарахування податковим органом позивачу штрафних (фінансових) санкцій правомірно визнано судами безпідставним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2009 р. у справі №2а-4968/08 (2а-92/09/1270 номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2009 р. у справі №2а-4968/08 (2а-92/09/1270 номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Маринчак Н.Є. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О. Суддя О.М. Нечитайло