Ухвала суду № 11827539, 31.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 р.Справа № АС-42/144-07/5023

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

представник позивача: Третяк П.Г.

представник позивача: Гарагуля В.А.

представник відповідача: Носов К.В.

представник відповідача: Белецька Т.Б.

представник відповідача: Гіль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Господарського суду Харкiвської областi від 08.04.2010р. по справі№АС-42/144-07/5023

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001450811/3 від 09.03.2007 року на суму 8 147 грн. 52 коп., № 0000110840/3 від 09.03.2007 року на суму 524 грн. 44 коп., № 0001440811/3 від 09.03.2007 року на суму 4 488 грн. 60 коп., № 0001410811/3 від 09.03.2007 року на суму 9 750 грн. 00 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001400811/3 від 09.03.2007 року на суму 1 560 682 грн. 75 коп.

Постановою господарського суду Харківської області від 08.04.2010 року позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», стверджуючи про їх порушення позивачем при здійсненні господарських операцій та нарахуванні, сплаті податків та обовязкових платежів.

Позивач заперечує проти доводів та вимог поданої апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 року по 01.04.2006 року було складено акт № 1538/40-318/05762269 від 01.09.2006 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.ст. 3, 4, 7, 8, 19, 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 1, 3, 4, 11, 13, 15, 16, 17 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, та його справляння, затвердженого ПКМУ від 29.01.1999 року № 115.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001450811/3 від 09.03.2007 року на суму 8 147 грн. 52 коп., № 0000110840/3 від 09.03.2007 року на суму 524 грн. 44 коп., № 0001440811/3 від 09.03.2007 року на суму 4 488 грн. 60 коп., № 0001410811/3 від 09.03.2007 року на суму 9 750 грн. 00 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001400811/3 від 09.03.2007 року на суму 1 560 682 грн. 75 коп.

Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкових органів, проте його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій без змін. За наслідками розгляду скарг позивача відповідачем 09.03.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001450811/3 від 09.03.2007 року, № 0000110840/3 від 09.03.2007 року, № 0001440811/3 від 09.03.2007 року, № 0001410811/3 від 09.03.2007 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001400811/3 від 09.03.2007 року про визначення сум податкового зобовязання.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що висновки відповідача у акті перевірки про порушення позивачем вимог законодавства, які зумовили донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001410811/3 від 39.03.2007 року про донарахування 9750 грн.

Підставою для винесення зазначеного повідомлення-рішення було ствердження відповідача про зайве нарахування ВАТ «Турбоатом» амортизаційних відрахувань по об'єкту першої групи основних фондів «Пам'ятний знак Заводу ВАТ «Турбоатом», внаслідок порушення п.п.8.1.4. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як було встановлено в ході судового розгляду, пам'ятний знак Заводу ВАТ «Турбоатом» є стаціонарною спорудою у вигляді робочого колеса гідротурбіни висотою 6 метрів, діаметром 6 метрів, вагою 60 тон. Дозвіл на встановлення цього об'єкту, як знаку (логотипу) до дня святкування 350-ти річчя м. Харкова та 70-річчя ВАТ «Турбоатом» за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 199, було надано рішенням Виконавчого комітету Фрунзенської районної ради в м. Харкові № 294 від 16.12.2003 року.

Суд першої інстанції, скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення, дійшов до висновку про наявність безпосереднього звязку між встановленням, використанням знаку-логотипу з основною виробничою діяльністю підприємства, оскільки така споруда відповідає ознакам основних фондів 1-ї групи (основний засіб загальновиробничого призначення), тому витрати по його виготовленню підлягають віднесенню до складу загальновиробничих витрат і підлягають амортизації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, зважаючи на вимоги діючого податкового законодавства та наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено обставини преюдеційного значення для вирішення справи.

Основним видом діяльності позивача є виробництво турбін та запчастин до них. Встановлення знаку-логотипу було зумовлено здійснення реклами основного виду діяльності позивача та не суперечить вимогам ст. 1 Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1511 від 23.09.1998 року, щодо можливих способів проведення реклами.

Згідно п. 8.1.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Проте, відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вищезазначеного Закону, амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Враховуючи, відповідність знаку-логотипу критеріям, передбачених п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фактичні обставини самостійного виготовлення позивачем такого знаку для виробничих потреб щодо здійснення реклами основного виду своєї діяльності, колегія суддів вважає правомірними дії позивача по нарахуванню амортизаційних відрахувань по об'єкту першої групи основних фондів.

Відповідні обставини правомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань містяться в рішенні господарського суду Харківської області від 29.01.2007 року по справі № АС-42/186-06, яке залишене в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року, тобто набрало законної сили.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення № 0001450811/3 від 09.03.2007 року про донарахування збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 4 874 грн. 64 коп. основного платежу та 3 272 грн. 88 коп. штрафних санкцій та незаконності податкового повідомлення-рішення № 0000110840/3 від 09.03.2007 р., яким були нараховані штрафні санкції у розмірі 524 грн. 444 коп.

Як було встановлено протягом розгляду справи, на балансі ВАТ «Турбоатом» знаходяться три власні свердловини. Одна, глибиною 840 м., - на виробничій території підприємства, за адресою: пр. Московський, 199. Інші дві по 60 м. - на території спортивно-оздоровчої бази «Блакитна затока» (с. Революційне Вовчанського району Харківської області).

Проектно-кошторисна документація на буравлення глибоководної свердловини 840 метрів була розроблена у 1997 році спеціально для ВАТ «Турбоатом» та за його рахунок Харківським державним гідроекологічним відділенням «Гідроек» інституту УкрНИИНТИЗ. Також, за рахунок власних коштів були здійснені роботи по монтажу (буравленню) свердловини, яка була прийнята в експлуатації у 2000 році.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції «Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету», затвердженої Наказом Держкомітету України з питань геології та використання надр, ДПА України від 23.06.1999 року № 105/309 платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння;з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння».

Проте, в даному випадку Верхньоюрський водоносний горизонт, у якому розташований водозабір глибоководної свердловини ВАТ «Турбоатом», не вивчений і оцінка його запасів не проводилася за рахунок державного бюджету.

Свердловини, розташовані на території спортивно-оздоровчої бази «Блакитна затока» ВАТ «Турбоатом», були збудовані теж за рахунок власних коштів позивача. Раніше геологорозвідувальні роботи із затвердженням запасів на цій території за державні кошти не проводились.

Всі свердловини використовуються Позивачем у межах наданих йому земельних ділянок для своїх господарських потреб, а не для промислового забезпечення або освоєння.

Відповідно до ст. 29 Кодексу України «Про надра», п.п. 7.1. «Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету», затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державною податковою адміністрацією України від 23.06.1999 року № 105/309 від сплати за користування надрами звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.

Таким чином, зважаючи на проведення всіх робіт та складання проектної документації по оцінці запасів підземних вод за кошти ВАТ «Турбоатом», використання свердловини не для промислового забезпечення або освоєння, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача обовязку по сплаті збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за використання свердловин.

Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення № 0001400811/3 від 09.03.2007 року про застосування штрафних санкцій у сумі 1560682 грн. 75 коп.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) було визначено граничний термін здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами - не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Порушення цього терміну зумовлювало нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, діючим на час спірних правовідносин сторін законодавством було передбачено нарахування пені лише у разі несвоєчасності надходження валютної виручки за поставлену продукцію на рахунки резидента, тобто при наявності дебіторської заборгованості нерезидента.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та АТ АЕС «Пакш» (Угорщина) було укладено 25.12.1996 року контракт № 804/05762269/61210-348-РА-3-1354-6-КО на загальну суму 19689520 доларів США. Своєчасність виконання розрахунків за цим контрактом підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2007 року по справі № АС-42/186-06, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року, що зумовлює неможливість застосування по позивача пені, передбаченої ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також, між позивачем та фірмою «Сіменс» (Німеччина) існував зовнішньоекономічний контракт від 20.04.1998 року № ДО8683-С-0000-772711 (№ 15-804/05762269/81255-276) на поставку енергетичного устаткування для реконструкції блоку № 8 Зміївської ТЕС (у рамках виконання європейської програми заміщення Чорнобильської АЕС). За умовами контракту позивачем здійснювалося виготовлення технічної продукції з давальницької сировини, технічної документації, упакування, маркування, а також шеф-монтаж на Зміївській ТЕС.

За умовами контракту загальна сума платежів становить 12000000 ДМ, у тому числі 90% вартості контракту підлягало сплаті по готовності виготовленої продукції, а решта 10% вартості контракту - 5% після проведення пробної експлуатації (72 години) та 5% після підтвердження коефіцієнта корисної дії і потужності циліндрів середнього й низького тиску.

Поставка виготовленого устаткування здійснювалася замовникові на умовах СРТ Зміївська ТЕС, Україна, тобто з ВАТ «Турбоатом» устаткування безпосередньо відвантажувалася на Зміївську ТЕС у Харківській області, без перетину митного кордону України.

Відповідачем не заперечується, що позивачем було виготовлено та 09.03.2001 року повністю відвантажено устаткування на адресу Зміївської ТЕС, а 21.03.2001 року були підписані акти про приймання готової продукції між фірмою «Сіменс» та Зміївською ТЕС.

Тобто, виготовлена за зовнішньоекономічним контрактом продукція була поставлена виключно на умовах СРТ - Зміївська ТЕС, Україна (отримувач - резидент України) у межах граничних строків здійснення розрахунків, передбачених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім цього, виготовлена продукція безпосередньо була відвантажена на Зміївську ТЕС і не перетинала митного (державного) кордону України, тому за цими операціями експортні вантажні митні декларації не оформлювались.

Щодо правомірності нарахування пені по контракту № 15-804/05762269/01350-268 від 27.02.2004 року з ТОВ «Інгурі ГЕС» (Грузія) на поставку запасних частин для гідротурбін та шарових затворів.

Позивач, на виконання умов контракту 22.06.2004 року отримав на розрахунковий рахунок ВАТ «Турбоатом» від нерезидента аванс в сумі 44 055, 25 дол. США, у зв'язку з чим на адресу «Інгурі» ГЕС була відвантажена продукція на загальну суму 13 403, 00 дол. США.

Тобто, відвантаження виготовленого обладнання відбулося виключно після повного отримання грошових коштів за його виготовлення та поставку за межі України. Відповідно у таких діях позивача відсутні порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки нарахування пені за цим законодавчим актом передбачено лише у разі несвоєчасного одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції).

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення № 0001440811/3 від 09.03.2007 року про донарахування 1 496 грн. 20 коп. податку з доходів фізичних осіб та 2 992 грн. 40 коп. штрафних санкцій.

Підставою для такого донарахування відповідачем зазначається порушення вимог п.п. 4.3.20 п. 4.3. ст. 4 Закону України № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки ВАТ «Турбоатом» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум, сплачених на рахунок учбових закладів у рахунок компенсації вартості підготовки випускників шкіл за профілем діяльності.

Згідно з пп. 4.3.20 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон № 889) плату за підготовку та перепідготовку найманої особи (у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки) не включають до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу у розмірі, який не вище суми, визначеної у пп. 6.5.1 цього Закону. Тобто не вище суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому повинні бути виконані такі умови:

плату за підготовку та перепідготовку підприємство перераховує на користь навчального закладу;

навчання працівника здійснюється за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами підприємства;

працівник не припиняє трудові відносини з підприємством впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання.

У випадку недодержання хоча б однієї умови, а також при перевищенні суми, зазначеної у пп. 6.5.1 Закону № 889, підприємство розраховує податок з доходів найманої особи із застосуванням п. 3.4 Закону № 889.

Разом з тим, між позивачем, громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, НТУ «ХПІ» були укладені договори, які за своїм змістом відносяться до договорів позики, оскільки за їх умовами ВАТ «Турбоатом» позичає студенту певну суму коштів на навчання, перераховуючи їх до учбового закладу, а студент після закінчення або відрахування з учбового закладу повинен повернути цю суму коштів. В якості альтернативи розрахунку за таким договором передбачена можливість для фізичної особи після закінчення навчання відпрацювати на підприємстві не менше трьох років. Тобто вирішення питання про надання таким фізичним особам додаткового блага у звязку зі звільненням їх від обовязку повернення коштів можливе лише після закінчення ними учбового закладу.

ОСОБА_6 був відрахований із НТУ «ХПІ», що зумовило направлення йому вимоги-листа ВАТ «Турбоатом» від 08.08.2006 року № 1-40/24-193 НТУ «ХПІ» про повернення наданих у позику коштів, які були частково повернуті 11.08.2006 р. у сумі 1112,00 грн. Решта суми згідно заяви робітника ВАТ «Турбоатом» ОСОБА_8 (батька ОСОБА_6.) погашається повністю з заробітної плати ОСОБА_8 Тобто умови договору позики виконуються належним чином.

Щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10, то нарахування податку з доходів (виплачених на їх користь шляхом сплати вартості їх навчання в учбовому закладі) можливе лише після виникнення обставин, які свідчать про фактичне отримання такими особами доходу (не повернення ними коштів, затрачених на навчання, після закінчення учбового закладу та їх працевлаштування у позивача). До настання цих обставин сума коштів, перерахованих учбовому закладу, не можна прирівнюватися до доходів таких фізичних осіб, а тому вони не повинні включатися до складу їх оподаткованого доходу.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харкiвської областi від 08.04.2010р. по справі№АС-42/144-07/5023 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2010 р.