Постанова № 11827503, 25.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 р. Справа № 2-а-44024/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

представник позивача: Мартинюк О.С.

представник відповідача: Любич В.М.

представник відповідача: Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. по справі№2-а-44024/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське ШБУ - 9" <Список ><Текст >

до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним податкове повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000032301/0 від 30.01.2009 року, яким визначено податкове зобовязання внаслідок заниження податку на додану вартість в сумі 254752,73 грн. (основний платіж становить 169835,15 грн. та штрафна (фінансова) санкція 84 917,58 грн.) та визнання недійсним частково податкового повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000022301/0 від 30.01.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 318443,63 грн. (основний платіж становить 212295,75 грн. та штрафна (фінансова) санкція 106147,88 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог стверджував про реальність отриманих будівельних послуг та будівельних матеріалів (щебінь) від ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” та будівельних матеріалів (бітуму) від ТОВ ПБК “Вертикаль”, оскільки всі необхідні документи на придбання товару (робіт, послуг) та на оплату є в наявності.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», стверджуючи про відсутність доказів на підтвердження реальності отриманих послуг та товарів саме від ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” та ТОВ ПБК “Вертикаль”, у яких були відсутні умови та необхідні ресурси для здійснення таких господарських операцій.

Позивач заперечує проти доводів та вимог поданої апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення. В своїх письмових запереченнях стверджує про реальність виконання угод.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами проведеної працівниками Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.07.2008 року та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.07.2008 року, було складено акт № 86/23/03450436 від 21.01.2009 року, за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- підпункту 5.2.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.2, пункту 5.3. статті 5, підпункту 5.3.9, пункту підпункту 5.3, статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236377,75 грн, у тому числі за 3 квартал 2007 в сумі 49179177, 50 грн, за 4 квартал 2007 року в сумі 49105,00 грн, І квартал 2008 року в сумі 5719, 75 грн, за 2 квартал 2008 року в сумі 2375, 50 грн.;

- пунктів 1.3, 1.7, підпункту 7.4.4, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірився на загальну суму 169835,15 грн, в тому числі за вересень 2007 року в сумі 135067,00 грн та за грудень 2007 року в сумі 34768,15 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято 30.01.2009 року податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022301/0 про донарахування позивачу податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000” в розмірі 354566 грн. 63 коп. (в тому числі за основним платежем 236 377 грн. 75 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 118 188 грн. 88 коп.);

- №0000032301/0 про визначення позивачу суми податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100” в розмірі 254752 грн 73 коп (в тому числі за основним платежем 169 835 грн. 15 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 84917 грн. 15 коп.).

Позивач погодився з податковим повідомленнямрішенням № 0000022301/0 від 30.01.2009 року в частині визначення податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000” в розмірі 24 082,00 грн та відповідно нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 041,00 грн, через допущення ним порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (заниження податку на прибуток, через помилкове віднесення до валових витрат виплаченої заробітної плати працівникам, які здійснювали ремонт техніки та автотранспорту та нарахованих на суму заробітної плати страхового збору до фондів державного загальнообовязкового страхування).

В іншій частині нарахованого податкового зобовязання та застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 318 443 грн. 63 коп. (в тому числі за основним платежем 212295 грн. 715 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями 106147 грн. 88 коп.) позивач не погодився, оскільки стверджував про реальність здійснених господарських операцій.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт отримання та оплати послуг та товарів від котрагентів. За висновками суду позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та включено до валових витрат відповідні суми за здійсненими господарськими операціями з ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” та ТОВ ПБК “Вертикаль”, які мали реальний характер.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2007 року між Відкритим акціонерним товаристовм “Лубенське ШБУ №9” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" (Підрядник) було укладено контракт, предметом якого є надання послуг з асфальтування доріжок картингу у м. Полтава. Загальна вартість робіт за цим контрактом складає 140090,40 грн .

Також, у ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" позивачем було придбано, згідно видаткової накладної №5759 від 20.12.2007 року, будівельні матеріали (щебінь) на загальну суму 208608, 89 грн.

На підтвердження реальності виконаних робіт та поставлених товарів суду було надано ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АБ № 356622 на будівельну діяльність ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" строком дії з 18.07.2007 року по 18.07.2012 року, копію свідоцтва № 100005229 серії НБ № 00334434 платника податку на додану вартість з 12.12.2006 року; довідка про вартість виконаних робіт форми КБ -3 та акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в, контракт б\н від 18.09.2007 року, видаткова накладна №5759 від 20.12.2007 року, виписки із банку, платіжні доручення, локальний кошторис.

Разом з тим, відповідач стверджував що зазначені господарські операції не мали реального характеру. В обґрунтування своїх доводів посилався на пояснення директора ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" ОСОБА_4 про невиконання робіт підприємством з асфальтування доріжок картингу в м. Полтаві для позивача. Також, відповідач наголошував на тому, що ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" не мало працівників будівельних спеціальностей, які б могли виконувати будівельно-монтажні роботи, та не мало у володінні необхідної техніки для виконання таких робіт. Щодо наявної у такого контрагента ліцензії, то за вказаним у неї переліком робіт відсутнє право на виконання робіт з улаштування доріг, будівництва дорожних основ та покриттів.

У разі підтвердження таких доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Відповідно були би відсутні підстави для збільшення позивачем валових витрат за такими фіктивними господарськими операціями.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не було надано достатніх та належних доказів фактичного здійснення задекларованих ним операцій з ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво". При цьому колегія суддів зауважує, що предметом доказування по справі є не сама по собі реальність здійснення (фактична наявність) робіт з асфальтування доріжок картингу та використання товару (щебінь), а здійснення таких робіт та отримання такого товару саме від ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" (а не від іншого контрагента чи за власний рахунок та власними силами).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг, підпункт 7.4.5).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару. Проте, надані позивачем докази не є вичерпними, оскільки предметом доказування у цій справі не є обставини наявності чи відсутності належним чином оформлених податкових накладних, а обставини фактичного надання послуг та товарів саме за цими податковими накладними.

Відповідно до пункту 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Мінтранспорту України від 14.10.1997 року та зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128/2568, пункту 8 Правил продажу непродовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних звязків і торгівлі України від 27.05.1996 року № 294 та наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року № 488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, належним підтверджуючим документом, який би засвідчував факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за здійсненими позивачем господарськими операціями є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Разом з тим, незважаючи на вимогу суду та заперечення з цього приводу відповідача, позивачем не було надано відповідних товарно-транспортних накладних на перевезення товару (щебінь) чи подорожних листів вантажного автомобіля.

З огляду на наявну інформацію про відсутність у ТОВ "Промислова компанія “Технологічна комплектація та будівництво" необхідних умов (персоналу, технічного оснащення та інше) для фактичного здійснення задекларованих позивачем господарських операцій з асфальтування доріжок картингу та постачання щебеню, відсутність необхідних документів первинного бухгалтерського обліку за такими господарськими операціями, колегія суддів дійшла до висновку про їх безтоварний характер.

До аналогічних висновків колегія суддів дійшла при перевірці рішення суду першої інстанції щодо правомірності включення ТОВ "Лубенське ШБУ-9" у 3 кварталі 2007 року до складу витрат 558600,42 грн. (ПДВ 111720,08 грн.) та формування податкового кредиту у звязку із придбанням у ТОВ ПБК “Вертикаль” бітуму.

Відповідач стверджував про нікчемність такого правочину з огляду на відсутність у такого контрагента необхідних умов для здійснення господарських операцій, податкові зобовязання за якими ним не було задекларовано.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2007 року між ТОВ ПБК “Вертикаль” (Поставщик) та ВАТ "Лубенське ШБУ-9" (Покупець) було укладено договір № 25/07 про постачання бітуму дорожнього БНД 60/90, БНД 60/130 в обємі 1500 тонн.

Позивач стверджував про фактичне придбання бітуму на загальну суму 558 600,42 грн. (ПДВ 111 720,08 грн.) за накладними від 30.07.2007 №596 на суму 117 035,00 грн, в т.ч. ПДВ - 23407,00 грн. (65,75 т.); від 02.08.2007 року №624 на суму 108 667,92 грн, в т.ч. ПДВ - 21733,58 грн. (60,85т.); від 07.08.2007 року №625 на суму 207 335,00 грн., в т.ч. ПДВ - 41467,00 грн (115,0 т.); від 28.09.2007 року №708 на суму 125562,50 грн., в т.ч. ПДВ - 25112,50 грн.(61,5 т.).

На підтвердження фактичного виконання вищезазначеного договору позивач надав податкові накладні, вантажні накладні на перевезення бітуму залізничним транспортом та платіжні доручення, акт приймання-передачі, копії паспортів на бітум, свідоцтво про право власності на бітумосховище, контору вагову та інші виробничі споруди (які використовуються ним для виробництва асфальту), документи передачі (подавання) вагонів з бітумом.

Колегія суддів дослідивши зазначені документи дійшла до висновку про відсутність належних доказів на підтвердження реальності виконаної господарської операцій з постачання позивачу бітуму саме ТОВ ПБК “Вертикаль”.

Дійсно, надані позивачем залізничні накладні та документи про право власності на виробничі споруди є належним підтвердженням реальності отримання позивачем бітуму, який використовувався ним у господарській діяльності. Проте, в залізничних накладних відправником та власником вантажу зазначено іншу особу, а не ТОВ ПБК “Вертикаль”. Будь-яких пояснень з цього приводу позивачем суду не надано. Сам по собі факт отримання позивачем у періоді, що перевірявся, бітуму від інших субєктів підприємницької діяльності не може свідчити про реальність здійснення задекларованої позивачем господарської операції з ТОВ ПБК «Вертикаль», на підставі податкової накладної якого було сформовано податковий кредит.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що висновки суду у цій справі не відповідають вимогам чинного законодавства України. Адже, надання позивачем податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як свідчать фактичні обставини справи, про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу щодо неможливості реального здійснення контрагентами позивача зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг;- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність у контрагентів обліку для цілей оподаткування господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся контрагентом, та з послугами, які не могли бути ним надані.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм права та неповне з»ясування обставин призвело до неправильного вирішення справи, тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенська обєднана державна податкова інспекція Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. по справі№2-а-44024/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське ШБУ - 9" до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним податкових повідомлень рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 30.08.2010 р.