Ухвала суду № 11827463, 25.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 р.Справа № 2-а-44841/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

представник позивача: Бєлєвцова О.В.

представник відповідача: Христофоров О.В.

представник відповідача: Кісельова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2010р. по справі№2-а-44841/09/2070

за позовом Приватного підприємства "Золота нива 1" <Список ><Текст >

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000252320/0 від 07.08.2009 року, №0000252320/1 від 31.08.2009 року, №0000252320/2 від 30.09.2009 року, №0000252320/3 від 11.12.2009 року в частині нарахування основного платежу податку на додану вартість в сумі 207379,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 103690,0 грн. В обґрунтування заявлених вимог стверджував про дійсність укладеного з ТОВ “Грандис” договору постачання та реальності здійснених господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 року адміністративний позов ПП „Золота Нива 1” задоволено в повному обсязі: скасовано податкові повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000252320/0 від 07.08.2009 року, №0000252320/1 від 31.08.2009 року, №0000252320/2 від 30.09.2009 року, №0000252320/3 від 11.12.2009 року в частині нарахування основного платежу податку на додану вартість в сумі 207379,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 103690,0 грн., всього в сумі 311069,00 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», стверджуючи про наявність порушень при формування податкового кредиту на підставі угоди з ТОВ «Грандис», які не спричинили реальне настання правових наслідків.

Позивач заперечує проти доводів та вимог поданої апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП “Золота нива 1” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року, валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.05.2009 року, іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року було складено акт від 27.07.2009 року №1227/2320/33897138.

У висновках акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, пп..7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зважаючи на нікчемність укладеного між ПП “Золота нива 1” та ТОВ “Грандис” правочину, що спричинилоа завищення ПП “Золота нива 1” податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підставою для таких висновків відповідача була інформація, отримана за результатами зустрічних перервірок, про відсутність ТОВ “Грандис” за юридичною та фактичною адресами, знаходження у розшуку директора товариства ОСОБА_4, наявність правовідносин такого контрагента з ТОВ “Рибагросервіс”, проти якого порушено кримінальну справу, виписка податкових накладних особою, не уповноваженою ТОВ “Грандис”, ОСОБА_5

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009 року №0000252320/0 про донараховання суми податку на додану вартість у розмірі 245519,00 грн. та фінансової санкції в розмірі 103690,00 грн., а всього 349209,00 грн.

Позивач частково погодився із донарахуванням відповідачем податкових зобовязань, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 07.08.2009 року №0000252320/0, в частині податку на додану вартість в сумі 38140,00грн., сплативши зазначені кошти до бюджету відповідно до платіжного доручення №931 від 26.08.2009 року.

З іншою частиною рішення позивач не погодився та подав скарги до органів податкової служби, які були залишені без задоволення, що зумовило прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000252310/1 від 31.08.2009 року, №0000252320/2 від 30.09.2009 року, №0000252320/3 від 11.12.2009 року на таку ж суму податкового зобовязання (про донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 245519,00 грн. та фінансової санкції в розмірі 103690,00 грн., а всього на суму 349209,00 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено товарний характер господарських операцій з ТОВ “Грандис” та ТОВ “Збутспецснабсервіс”. За висновками суду суми податку на додану вартість за отриманими від ТОВ «Грандис» податковими накладними підлягають зарахуванню до податкового кредиту позивача, не зважаючи на факт прийняття ДПІ у Приморському районі м.Одеси декларацій з податку на додану вартість, податку на прибуток ТОВ “Грандис” за січень-грудень 2008 року з позначкою “до відома”, оскільки покупці не можуть позбавлятися права на податковий кредит в разі недобросовісної поведінки продавців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у справі достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених вимог, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2008 року між ПП “Золота нива 1” та ТОВ “Фортуна Фьючер 2007” (яке в подальшому змінило назву на ТОВ “Грандис”) було укладено договір постачання №04/08-1 (з додатковими угодами від 01.12.2008 року, від 12.12.2008 року), за умовами якого ТОВ “Грандис” зобовязалося передати у власність позивача товар - тканину на умовах, в асортименті та кількості і за ціною, що обумовлені договором. Зокрема, згідно п. 2.3 договору постачання було визначено умови постачання: DDP, місце постачання м. Одеса, склад “Збутснабспецсервіс”.

Відповідно до видаткової накладної №15120810 від 15.12.2008 року ТОВ “Грандис” передало у власність ПП “Золота нива 1” тканину на загальну суму з ПДВ 1423709,50 грн. Розрахунки за поставлений товар між сторонами угоди було здійснено безготівковим шляхом.

З метою належного виконання умов договору позивачем було направлено ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» (ТОВ «Грандис») лист з проханням здійснення поставки тканини в строк до 15.12.2008 року на склад ТОВ «Збутснабспецсервис», який розташований в м. Одеса Овідіопольська дорога, 7 кілометр, Промринок 7 км., вул. Базова, приміщення № 2.

Передача товару у зазначеній адресі відбулася 15.12.2008 року, що підтверджується актом прийому-передачі товару по кількості та якості № 112 від 15.12.2008 року, складеному у м. Одесі представниками сторін, та відповідною видатковою накладною.

В той же день, 15.12.2008 року, позивачем було передано отриманий товар на відповідальне збереження ТОВ «Збутснабспецсервіс», відповідно до укладеного договору № 01/12-1 від 01.12.2008 року (акт передачі майна на відповідальне збереження від 15.12.2008 року, складений в м. Одесі).

За час знаходження майна на відповідальному зберіганні у ТОВ «Збутснабспецсервіс» позивачем були здійснені заходи щодо реалізації придбаного майна, за результатами яких ним було укладено договір № 13/04-1 від 13.04.2009 року з ВАТ «Цюрупинська швейна фабрика «Юність». За умовами п. 2 цього договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ, місце поставки м. Цюрупинськ, склад «Покупця» на підставі замовлення покупця.

Відповідно до специфікації №1 до договору № 13/04-1 від 13.04.2009 року з ВАТ «Цюрупинська швейна фабрика «Юність» (протокол узгодження ціни на тканини, які будуть відвантажені в 2009 році) загальна вартість товару (тканини), який реалізовувався позивачем, складала 1424925,45 грн., в тому числі ПДВ 237487,57 грн.

На виконання умов договору з постачання товару позивачем 13.04.2009 року було укладено договір транспортного експедирування з ФО-П ОСОБА_6, на підставі якого в той же день була оформлена заявка на перевезення вантажу з м. Одеси до м. Цюрупинська з зазначенням виду товару та вимог до транспортного засобу, який мав стати під загрузку 14.04.2009 року.

Для забезпечення здійснення господарської операції з продажу тканини позивачем було витребувано від ТОВ «Збутснабспецсервіс» тканину, яка знаходилася на відповідальному збереженні останнього, що підтверджується актом виконаних робіт від 14.04.2009 року, актом прийомки-передачі майна з відповідального збереження від 14.04.2009 року та видатковою накладною № ПМ-0000014/04 від 14.04.2009 року.

Транспортування товару з м. Одеси (Овідіопольська дорога, 7 кілометр, Промринок 7 км., вул. Базова, склади ТОВ «Збутснабспецсервіс») до м. Цюрупинська (вул. Енгельса, 19, склади ВАТ «Цюрупинська швейна фабрика «Юність» підтверджується товарно-транспортною накладною серії 1АТТ № 040810 від 14.08.2009 року, згідно якої перевезення було здійснено авто перевізником ФОП ОСОБА_6 (водій ОСОБА_7, автомобіль НОМЕР_1 до подорожнього листа № 335, причеп НОМЕР_2, ціна за 1 км. 2,325 грн., відстань перевезення 215 км., вартість перевезення 500 грн.). Транспортування відбулося в той же день, 14.04.2009 року, а розрахунок за надані транспортні послуги було здійснено позивачем на наступний день, 15.04.2009 року (квитанція до прибуткового касового ордеру № 6 від 15.04.2009 року на суму 500 грн.).

Про реальність отримання товару ВАТ «Цюрупинська швейна фабрика «Юність» свідчить (крім товаро-транспортної накладної) довіреність № 61 від 14.04.2009 року на отримання товару, видаткова накладна від 14.04.2009 року, виписки з банківського рахунку про отримання коштів безготівкових шляхом від ВАТ «Цюрупинська швейна фабрика «Юність» в якості повного розрахунку за придбаний товар.

Таким чином, здійсненні позивачем господарські операції з придбання у ТОВ «Грандис» тканин та їх подальший перепродаж мали реальний характер та стосувалися безпосередньо господарської діяльності позивача щодо наявності ділової мети (економічної вигоди) за кінцевими результатами таких операцій.

За наслідками здійсненої господарської операції ТОВ “Фортуна Фьючер 2007” (ТОВ «Грандис») були надані позивачу податкові накладні №2814 від 28.08.2008р., №1839 від 18.08.2008р., №1521 від 15.08.2008р., №1416 від 14.08.2008р., №1318 від 13.08.2008р., №124 від 12.08.2008р., №0812 від 08.08.2008р., №0716 від 07.08.2008р., №0615 від 06.08.2008р., №26090831 від 26.09.2008р., №29090817 від 29.09.2008р., виписані виконуючим обовязки директора на підставі наказу №5 від 12.12.2007р. ОСОБА_5

Щодо ствердження позивача про засвідчення таких податкових накладних підписом не уповноваженої особи ТОВ “Грандис” ОСОБА_5, оскільки за електронними відомостями відділу державних реєстраторів Одеської міської ради директором підприємства є ОСОБА_4

Пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ “Фортуна Фьючер 2007” від 20.11.2007 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 від виконання обовязків директора товариства та обрання директором товариства Бородіна П.В. В свою чергу наказом №5 від 12.12.2007 року директор ТОВ “Фортуна Фьючер 2007” Бородін П.В. призначив ОСОБА_5 на посаду виконуючого обовязки директора та надав йому право здійснювати від імені та в інтересах ТОВ “Фортуна Фьючер 2007” будь-які фінансово-господарські операції. Отже, податкові накладні оформлені із додержанням вимог пп..7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що ТОВ “Грандис” відповідно до свідоцтва серії НБ №391382 від 16.11.2007р. N100077909 було зареєстроване платником податку на додану вартість на момент здійснення господарських операцій, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Грандис” було анульовано лише з 09.06.2009 року.

Ствердження відповідача про невиконання контрагентом позивача законодавчо встановлених обовязків по сплаті податку на додану вартість (як факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість) не може бути належним та достатнім доказом нікчемності укладеного та виконаного договору з придбання тканин у ТОВ “Грандис”. Сама по собі несплата податку продавцем (не відображення податкових зобовязань у податкових деклараціях) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, адже ст. 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи (притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник).

Доводи відповідача щодо прийняття податковим органом “до відома” поданих ТОВ «Грандис» декларацій з податку на додану вартість (за період здійснення господарських операцій) теж не можуть бути належної підставою для обмеження прав позивача на формування податкового кредиту за реально здійсненими господарськими операціями, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не повязує віднесення платником податку (покупцем) сум податку на додану вартість до податкового кредиту із фактом прийняття “до відома” декларацій з податку на додану вартість податковим органом продавця.

В ході розгляду справи суду не було надано та не виявлено докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства. Тобто відсутні відповідні докази наявності у позивача умислу на ухилення його контрагентом від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податковим накладним, отриманих від свого контрагента, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні фахівцями та посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на додану вартість.

Доводи поданої відповідачем апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що зумовлює відсутність підстав для задоволення її вимог щодо скасування прийнятого судового рішення.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2010р. по справі№2-а-44841/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 30.08.2010 р.