Ухвала суду № 11827434, 25.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 р.Справа № 2-а-1251/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

представника позивача Любімий О.М.

представника відповідача Гіль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010р. по справі№2-а-1251/10/2070

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями “Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля” (далі за текстом-позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі за текстом-відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000110854/0 від 28.01.10 року та податкове повідомлення-рішення № 0000120854/0 від 28.01.10 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.Скасовано, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові податкові повідомлення-рішення №0000110854/0 від 28.01.2010 р. та №0000120854/0 від 28.01.2010 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.3, 142 Господарського кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові здійснено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями “Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, про що складено акт перевірки від 15.01.10 року № 50/23-106/30881083, в якому відповідач встановив порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі акту перевірки, керуючись вимогами пп. б пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідач шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.01.10 року №0000110854/0 та податкового повідомлення-рішення від 28.01.10 року № 0000120854/0 самостійно визначив позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 160758,00 грн. та застосував штраф в сумі 131405,90 грн. та податку на додану вартість в сумі 128606,00 грн. та застосував штраф в сумі 64303,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що придбані позивачем товари використовувались ним в його господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими доводами суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив придбання за межами України побутових швейних машинок у кількості 10472 штук та дорожніх сумок у кількості 6886 штук та оприбуткував їх у власному обліку. В подальшому позивач здійснив реалізацію вказаних вище товарів на користь третіх осіб за цінами, що є меншими від ціни оприбуткування в обліку .

На думку відповідача придбані товари не використовувались позивачем в господарській діяльності, тому їх вартість не підлягає включенню до валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та податкового кредиту, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з наступних підстав.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту ДП з іноземними інвестиціями “Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, чинну редакцію якого зареєстровано 21.09.2005 року предметом діяльності підприємства є створення книжкової клубної системи, видавнича діяльність, виготовлення та розповсюдження книжкової продукції, роздрібний та оптовий продаж книжкової продукції.

З метою підвищення попиту на книжкову продукцію в межах статутної діяльності позивачем проводяться певні заохочувальні заходи, результатом яких є підвищення рівня доходу та прибутку від господарських операцій підприємства.

Одним із засобів збільшення членів клубу є використання інформаційних можливостей дійсних членів клубу з метою доведення необхідної інформації до нових членів клубу, що здійснюється шляхом розміщення на сторінках власного каталогу підприємства пропозиції постійним членам клубу участі у програмі “Приведи друга до Клубу”, що підтверджується навним в матеріалах справи друкованим каталогом за 1 квартал 2009 року, який містить правила роботи програми “Приведи друга до Клубу”(а.с.186 т.1)..

За умовами програми, особа, яка бажає прийняти участь в цій програмі, інформує потенційного члена клубу про клубні правила та видає останньому бланк заяви на вступ до клубу, в якості винагороди за роботу (яка полягає у залученні нових членів до клубу) дійсний член клубу отримує можливість придбати один з товарів (зазначених в каталозі) за спеціальною ціною, яка загалом є меншою, ніж ціна придбання цього побутового товару самим підприємством; для нового члена клубу, залученого в цей спосіб до клубу, встановлюється спеціальна знижка на першу покупку в розмірі 10,00 грн., побутовий товар, придбаний за спеціальною ціною, надсилається його власнику поштою тільки за умови отримання клубом замовлення з квартального каталогу від дійсного члена клуба та нового члена клубу, а також отримання від них оплат за ці замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем побутові швейні машинки та набори дорожніх сумок в подальшому реалізовані третім особам за умови грошової компенсації від покупців.

Таким чином, позивач здійснюючи реалізацію, придбаних товарів третім особам проводив заходи для підвищення попиту на книжкову продукцію, продаж якої є предметом його статутної діяльності, отже витрати здійснені позивачем на придбання зазначених товарів були безпосередньо повязані з його господарською діяльністю.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум витрат на придбання побутових швейних машинок та наборів дорожніх сумок відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків передбачених ст. 72 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, у свою чергу, не довів суду порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.160, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010р. по справі№2-а-1251/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 30.08.2010 р.