Ухвала суду № 11827404, 19.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р.Справа № 2-а-41075/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мельник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. Малишева" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010р. по справі№2-а-41075/09/2070

за позовом Державного підприємства "Завод ім. Малишева" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.10 р. в задоволенні позовних вимог Державного підприємства « Завод ім. Малишева» про визнання протиправними дій СДПІ ВПП у м. Харкові щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань правових відносин позивача з ТОВ « ПКФ «Максі-Маркетинг» за квітень 2008 р., складання акту № 232/41-019/14315629 від 04.02.2009р. та внесення змін у акт рішенням про розгляд заперечень від 17.02.2009р. № 2056/10/41-036 та скасуванні податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000050841/0 від 20.02.2009р. та № 0000050841/1 від 20.03.2009р., № та № 0000050841/2 від 27.05.2009р., № 0000050841/3 від 13.08.2009р. у розмірі 165018,00 грн. відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.10 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, повязані з господарською діяльністю підприємства, не враховано що договір між позивачем та його контрагентом ТОВ « ПКФ Максі-Маркетинг» було фактично виконано сторонами та досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов; посилання суду першої інстанції щодо порушення порядку заповнення декларації контрагентом позивача не є підставою для визнання порушення позивачем вимог пп.7.4.1 пп.7.4 п.4.4. ст.7 Закону України « Про Податок на додану вартість», висновок суду щодо відсутності обєкту оподаткування ПДВ є необґрунтованим , безпідставно зроблено висновок про неможливість віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за правочином, який юридично не відбувся, судом порушені вимоги ст.203,204, 638ЦК України,180 Господарського кодексу України.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представ позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України апеляційна справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 232/41-019/14315629 від 04.02.09 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань правових відносин ДП « Завод ім. Малишева» з ТОВ «ПКФ «Максі Маркетинг» за квітень 2008 р., при проведенні якої були виявлені порушення платником податків вимог пп. 7.4.1 пп7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, що привело до донарахування ПДВ за квітень на суму 110012,00 грн. через віднесення до податкового кредиту суми податку за нікчемною угодою.

На підставі зазначеного акту перевірки 20.09.2009р. СПЖІ по РВПП у м. Харкові винесено податкове повідомлення- рішення № 0000050841/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 165018,00 грн., з яких 110012,00основний платіж та 55006,00 грн. штраф.

За наслідками апеляційного оскарження позивачем спірного повідомлення- рішення, відповідачем залишено скарги позивача без задоволення та складено податкові повідомлення рішення № 0000050841/1 від 20.03.2009р., № та № 0000050841/2 від 27.05.2009р., № 0000050841/3 від 13.08.2009р.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визнається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»), виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

П.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про ПДВ» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом першої інстанції відповідно до ст.2 КАС України перевірено правомірність прийнятих відповідачем рішень та встановлено, що 24.04.2008р. між позивачем та ТОВ «ПКФ «Максі-Маркетинг» юридично не відбувся договір поставки продукції згідно з специфікацією, а саме коробки з електроспуском в кількості 14 шт. та труби 23 в кількості 14 шт.

В матеріалах справи міститься договір від 24.04.2008р. складений між ДП « Завод ім. Малишева» в особі заступника генерального директора Белова М.Л. та ТОВ « ПКФ «Максі-Маркетинг» (постачальник) , в особі директора ОСОБА_2 (а.с.11-12), податкова накладна від 30.04.2008р. видана за підписом ОСОБА_2.(а.с.15), проте ОСОБА_2 на час складання цих документів помер, що підтверджується копією акту про смерть № 238 від 06.02.2008р.

Позивачем визнається, що стороною по договору від 24.04.2008р. є ТОВ « ПКФ Максі- Маркетинг» в особі директора ОСОБА_2, проте зясування всіх умов цієї угоди фактично відбувалося з іншою особою, повноваження якої, позивачем під час укладання угоди, не зясовувалися, таким чином доказів того, що позивач та повноважний представник ТОВ « ПКФ Максі- Маркетинг» досягли усіх істотних умов договору та мало місце вільне волевиявлення уповноваженого представника ТОВ « ПКФ Максі-Маркетинг» позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Подані позивачем письмові докази в підтвердження виконання умов договору від 24.04.2008р., а саме податкова накладна від 30.04.2008р. та видаткова накладна від 30.04.2008р. вірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки вони складені за підписом особи, що померла на час їх складання, та фізично не могла їх скласти.

В зв'язку з вищезазначеним доводи апелянта щодо фактичного виконання сторонами умов договору є безпідставними.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є директор.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчиняться у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів. Відповідно до ч.2 ст.92 ЦК України у випадках , встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обовязків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що керівником та єдиним засновником ТОВ «ПКФ «Максі-Маркетинг» був ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду що, правочин у вигляді договору № 354дп від 24.04.2008р. між позивачем та ТОВ « ПКФ Максі-Маркетинг», у зв'язку з відсутністю волевиявлення цього суб'єкта права на укладення договору та відсутності цивільної дієздатності юридичної особи юридично не відбувся.

Крім того, суд зробив вірний висновок про порушення ДП « Зводі м. Малишева» вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», тому як при укладенні правочину у вигляді договору № 354дп від 24.04.2008р. не дотримався засад розумності та добросовісності, а тому в межах даного договору відсутній обєкт оподаткування ПДВ, в звязку з чим позивач не набув права на податковий кредит.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. Малишева" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010р. по справі№2-а-41075/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Любчич Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Русанова В.Б. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 25.08.2010 р.