Ухвала суду № 11827390, 10.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 р.Справа № 2-а-849/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А 1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010р. по справі№2-а-849/10/2070

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1

до Військової частини А 1451 <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 року позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.

Визнано бездіяльність Військової частини А 1451 щодо невиплати громадянину ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік незаконною.

Зобов'язано Військову частину А 1451 (61018, м. Харків, вул.Дерев'янко, 3, р/р 35218001000423 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941) виплатити громадянину ОСОБА_1 (62600, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, ідент.№ НОМЕР_1) заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1185 грн. 25 коп. (одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 25 коп.).

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що кошти, призначені для виплат грошової допомоги на оздоровлення не надходять на рахунок відповідача від вищестоящого розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України, на яке покладено завдання виділити кошти для здійснення відповідних виплат військовій частині.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення предстаника прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1, проходить службу у військовій частині А 1451 на посаді командира відділення планшетистів - старшого планшетиста. В період з 21 липня 2009 р. по 19 серпня 2009 р. ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці, у зв'язку з чим наказом командира військової частини А 1451 від 20.07.2009 р. № 153 було передбачено та відповідно до наказу зараховано грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 1185,25 грн., яка до теперішнього часу не виплачена.

Задовольняючи позов в частині зобов'язання Військової частини А 1451 виплатити громадянину ОСОБА_1 заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1185 грн. 25 коп., суд першої інстанції виходив із положень Конституції України та ст.1, 2, 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Відповідно до вимог п. 1.1 наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.01р. „Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”, грошове забезпечення військовослужбовців складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

У п.п. 30.2. 30.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 р. передбачено, що військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначеннями у ньому суми грошової допомоги.

16 липня 2009 р. командиром відділення планшетистів - старшим планшетистом ОСОБА_1, у звязку із черговою відпусткою, було надано рапорт про виплату грошової допомоги на оздоровлення.

Наказом командира військової частини А 1451 № 153 від 20.07.2009 року передбачено виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 1185,25 грн.

Зазначена грошова допомога на оздоровлення за 2009 р. були нараховані ОСОБА_1 посадовими особами фінансово-економічного відділу військової частини А 1451, однак станом на 18.01.2010 року не виплачені, що підтверджується довідкою № 13 Військової частини А1451 від 18.01.2010 року.

Частиною 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на рахунках військової частини як підставу для невиплати позивачу належних йому видів допомоги, оскільки така бездіяльність обмежує військовослужбовців в їх правах та свободах, позбавляючи належного матеріального утримання, яке є основним джерелом існування даної категорії осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно органу на який покладено обовязок здійснення виплат на оздоровлення військовослужбовцю.

Позивач проходить службу безпосередньо у відповідача, військова частина є безпосереднім місцем служби позивача та саме керівником військової частини видавався наказ про нарахування і виплату позивачу належних йому видів допомоги та винагороди, отже саме на відповідача має бути покладено забезпечення виконання даного наказу, а при його прийнятті має враховуватися наявність коштів для здійснення таких виплат.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А 1451 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010р. по справі№2-а-849/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б. <Список >Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.08.2010 р.