Ухвала суду № 11826867, 20.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року справа №2а-1914/10/1270

зала судових засідань № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Міронової Г.М., Василенко Л.А., за участю секретаря: Задоєнка О.В., за участю представника позивача: Устименка О.В. директора особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі № 2а-1914/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремоут Технолоджіз Груп» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, визнання незаконними наказу та позапланової перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який було уточнено під час судового розгляду справи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року позов було задоволено частково.

Не погодившись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції з мотиву порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України неявка такої особи не є перешкодою для розгляду справи..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

На підставі постанови Алчевського міського суду Луганської області від 29.10.2009 року та у відповідності з наказом Алчевської обєднаної державної податкової інспекції № 319 від 13.11.2009 року була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ремоут Технолоджіз Груп», за результатами якої був складений акт № 530/231-35999154 від 01.12.2009 року та, відповідно, встановлено порушення п.п.5.3.2 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 363,494,00 грн., у тому числі: за 4-й квартал 2008 року в сумі 111,318 грн., за 1 квартал 2009 року 115, 208 грн., за 2-й квартал 2009 року 136,969 грн.

02.03.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352310/0, яким позивачеві було донараховано податок на прибуток у розмірі 506, 327,90 грн., з яких: за основним платежем 363,495 грн., та штрафні санкції 142,832,90 грн.

Суд першої інстанції як на правову підставу послався на норми Законів України «Про податкову службу в Україні», «Про оподаткування підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, у відповідності до п. 4.1. ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що відповідно до положень пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного закону передбачено включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених цим законом.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, стаття 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

Вказані норми не передбачають корегування складу валових витрат попередніх звітних періодів, в яких валові витрати були правомірно сформовані за фактом отримання попередньої оплати, тому зменшення валових витрат у 3 кварталі 2009 року по факту отримання майна та відображення його в якості основного засобу в балансі підприємства законом від платникам податку не вимагається. Крім того, в 3 кварталі 2009 року не було нарахування додаткових витрат повязаних з придбаним майном та не нараховувалися амортизаційні витрати, що безпосередньо підтверджується актом перевірки податкового органу, тобто в 3 кварталі 2009 року платник податку не зменшував оподатковуваний прибуток та не занижував відповідно податок на прибуток. Щодо повноти, своєчасності формування валових витрат у 4 кварталі 2008 року, 1 та 2 кварталах 2009 року, то податковий орган в акті перевірки визначив, що склад цих валових витрат є документально підтвердженим, відображений по першій події факту оплати, тому підстави для коригування валових витрат відсутні, так само як відсутні підстави для донарахування податковим органом податку на прибуток за визначені податкові періоди.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачає вимог щодо наявності у платника податків доказів безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, так як пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 статті 9 вказаного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Обмеження та чіткого тлумачення вимог щодо зазначення змісту та обсягу господарської операції зазначені норми не містять.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, яке застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Згідно розділу “Визнання витрат” цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (пункт 5), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6).

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Колегія суддів відзначає, що у даному конкретному випадку податковий орган не довів правомірність і законність прийнятих ним повідомлення рішення.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними наказу та позапланової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, згідно ч. 1,2 статті 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ. Органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Крім того, колегія суддів вважає доречним звернути увагу на ч. 7 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де, зокрема, зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дотримувався при проведенні усіх вищенаведених приписів, а тому судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення в цій частині.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі № 2а-1914/10/1270 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 23 липня 2010 року.

Головуючий суддя: М.І.Старосуд

Судді: Г.М.Міронова

Л.А.Василенко