Ухвала суду № 11826829, 20.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Колеснік Г.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року справа №2а-22618/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

при секретарі: Драній Л.Г.

за участю:

представників позивача: Шаламай О.М. дов. від 15 липня 2010 року

представника відповідача: Лукащук Т.М. дов. від 6 липня 2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.11.2009 року № 0001332310/0, № 0001322310/0,

за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.11.2009 № 0001332310/0, № 0001322310/0 задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 31.11.2009 № 0001332310/0 яким визначено податкове зобовязання ТОВ «Азовська транспортно-експедиторська компанія» на суму 67053 грн. у тому числі за основним платежем 44702 грн. та штрафними санкціями 2351 грн.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення рішення від 30.11.2009 № 0001322310/0 яким визначено податкове зобовязання на суму 268011 грн. у тому числі за основним платежем 178674 грн. та штрафними санкціями 89337 грн. в частині нарахування ТОВ «Азовська транспортно-експедиторська компанія» податкового зобовязання на загальну суму 220619 грн. у тому числі за основним платежем 147079 грн., штрафними санкціями 73540 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,25 грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якої, посилаючись на неповне зясування обставин судом першої інстанції, просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду відповідач надав апеляційну скаргу, в якої, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 10.02.2003, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 285836 (т. 3 арк. справи 151). Згідно з довідкою Управління статистики у місті Маріуполі № 02-19-542 від 08.05.2007 ТОВ «АТЕК» включено до ЄДРПОУ за № 31132233 (т. 3 арк. справи 149), здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, діяльність морського вантажного транспорту, залізничного транспорту та ін. відповідно до Статуту (т. 3 арк. справи 133-148). ТОВ «АТЕК» є платником податку на додану вартість згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08740280 (т. 3 арк. справи. 150).

У період з 26.10.2009 по 13.11.2009 Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проводилася планова виїзна документальна перевірка ТОВ «АТЕК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.02.2003 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 18.11.2009 № 2807/23-2/31132233 (т. 1 арк. справи 10-49).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 44702 грн. у тому числі за 2007 рік - 1724 грн., 2008 рік 26781 грн., півріччя 2009 року 16197 грн. Також у акті вказано на порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 а) пп. 6.1.1 п. 6.1 ст.6, пп. 3.2.14 п. 3.2 ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 178674 грн. у т.ч. травень 2007 2976 грн., червень 2007 5420 грн., жовтень 2007 1017 грн., листопад 2007 3440 грн., грудень 2007 2359 грн., квітень 2008 1569 грн., червень 2008 13000 грн., серпень 2008 2978 грн., 898 грн., вересень 2008 3638 грн., жовтень 2008 7215 грн., лютий 2009 12554 грн., березень 2009 103521 грн., квітень 2009 9998 грн., травень 2009 2581 грн., червень 2009 5510 грн. (т. 1 арк. справи 48).

У звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення від 30.11.2009 № 0001322310/0 яким визначено податкове зобовязання на суму 268011 грн. у тому числі за основним платежем 178674 грн. та штрафними санкціями 89337 грн., (т. 1 арк. справи 51) податкове повідомлення рішення від 31.11.2009 № 0001332310/0 яким визначено податкове зобовязання на суму 67053 грн. у тому числі за основним платежем 44702 грн. та штрафними санкціями 2351 грн. (т. 1 арк. справи 52).

Для виконання прийнятих на себе зобовязань за договорами експедирування позивачем було укладено із ПП «Фладко» договір від 20.06.2008 № 48 про надання транспортних послуг (т. 1 арк. справи 52-53) із додатком № 1 розрахунку вартості транспортних послуг (т. 1 арк. справи. 54) а також договір № 02-07 А/Т від 01.03.2007 з ПП «Максима» (т. 1 арк. справи. 57-60) відповідно до положень яких Перевізники зобовязувалися приймати для перевезення вантажі Замовника та здійснювати перевезення їх власним автотранспортом.

Фактичне надання послуг з перевезення вантажів згідно вищевказаних Договорів та додаткових угод підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 арк. справи. 94 - 126), податковими накладними, виданими ПП «Фладко» та ПП «Максима» Позивачу (т. 1 арк. справи 127-160), рахунками фактура (т. 2 арк. справи 212-245). Факт сплати ТОВ «АТЕК» за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями про перерахунок грошових коштів ПП «Фладко» та ПП «Максима» (т. 1 арк. справи 61-93)

Відповідач у акті перевірки зазначає, що послуги з автоперевезень, витрати по яким було включено до складу валових витрат не було підтверджено відповідними первинними документами (відсутність договорів, товарно-транспортних накладних) в звязку з чим не можливо зробити висновок про їх використання у подальшому у власній господарській діяльності.

За приписами пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976до переліку платіжних документів віднесені, зокрема, платіжні доручення. Платіжні доручення на оплату послуг є в матеріалах справи.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності використання актів виконаних робіт, платіжних доручень і податкових накладних в якості документів достатніх для включення відповідних сум до складу валових витрат.

Як зазначено у пп. 7.5.1. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз даної норми дозволяє зробити висновок, що ці події можливо рознести у часі. Законом не визначено, що податкова накладна повинна бути отримана саме в тій податковий період, коли відповідна сума відображена у податковому обліку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду щодо того, що діючим законодавством України не встановлено обмежень щодо відображення в податковому обліку податкових накладних, виписаних в іншому, ніж у звітному, податковому періоді. Відповідно, в даному спірному випадку суд вважає правомірним включення вищезазначених сум до складу податкового кредиту.

Щодо пільг з податку на додану вартість за результатами надання послуг з обслуговування суден нерезидентів, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем до суду було надано телексні номінації та дисбурсментські (надалі витратні) рахунки, які свідчать про надання позивачем послуг, які за змістом відповідають послугам, що надаються судам та повязані із торговельним мореплавством, але, як свідчать матеріали перевірки позивач не мав належних доказів здійснення таких послуг , не було надано договори морського агентування, які б фіксували здійснення зазначених господарських операцій, також зазначені договори не було надано до суду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому, зазначені документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Зокрема, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п. 3.2.14 п. 3.2 ст. 3 вищезазначеного Закону не є обєктом оподаткування операції з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень

Досліджено надані позивачем номінації на агентування морських суден та витратні рахунки, які, з пояснень позивача, підписані керівником ТОВ „АТЕК” та капітанами іноземних суден, та засвідчені печатками підприємства та суден. Виходячи зі змісту зазначених документів неможливо встановити факти надання послуг з агентування морського торговельного флоту ТОВ „АТЕК” як судновим агентом саме на користь нерезидентів, оскільки за зазначеними документами неможливо встановити чи є сторона - замовник (судновласник) нерезидентом України, чи було здійснено погодження витратних рахунків з представником судновласника.

Крім того, на виконання вимог Кодексу Торговельного Мореплавства України позивачем ані до перевірки, ані до суду не було надано двосторонні акти наданих послуг з морського агентування судна, який є підставою для здійснення оплати агентської винагороди.

Визначити суму агентської винагороди на підставі документів, наданих на англійській мові, які не містять обовязкових реквізитів письмового договору відповідно до вимог цивільного законодавства не є можливим.

Відповідно до приписів ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановив повно обставини справи та ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року про часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиторська компанія» залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Л.В. Ястребова