Ухвала суду № 11826812, 22.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 року справа №2а-8765/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Губській Л.В., Юрко І.В.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю:

представника позивачаКошуби В.О.

представника відповідачаРадченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Комунального підприємства «Вода Донбасу» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі № 2а-8765/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Вода Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі № 2а-8765/10/0570 у задоволенні позову Комунального підприємства «Вода Донбасу» було відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступним задоволенням позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу" зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.09.2007 р. (а.с. 28), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00191678 (а.с. 18), відповідно до статуту є правонаступником Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромподчормет" та Комунального підприємства „Донецькоблводоканал" (а.с. 19-27).

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на підставі акту від 17.03.2010 р. № 266/15-16-23/5-00191678 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства при поданні декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за 2009 рік (а.с. 9-14) 23.03.2010 р. прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000321322/9713/10/15-16-23/5 (а.с. 8). Відповідно до цього рішення до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн. за порушення п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Позивачем оскаржується це рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн.

Встановлено, що між ДОКП „Донецькоблводоканал", правонаступником якого є КП „Компанія „Вода Донбасу", та акціонерним товариством відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис" (Російська Федерація) 16.06.1999 р. був укладений імпортний контракт № 45 на придбання машин для зварювання поліетиленових труб. На виконання контракту позивачем на користь постачальника-нерезидента було здійснено попередню оплату на загальну суму 269100 рублів Російської Федерації або 42758 грн. платіжним дорученням № 1 від 30.11.1999 р. та 29100 рублів Російської Федерації або 5247 грн. платіжним дорученням № 2 від 07.12.1999 р. Постачальником було відвантажено продукцію на загальну суму 240000 рублів Російської Федерації або 46070,40 грн. Сума недопоставленої продукції за імпортним контрактом складає 29100 рос. рублів або 5247 грн.

Позивачем надавались податковому органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2009 р., 01.07.2009 р., 01.10.2009 р. про відсутність коштів, перерахованих за кордон за імпортними контрактами, по яких на звітну дату перевищено встановлені терміни здійснення контрактів (а.с. 38-61).

Протоколом № 1 від 01.08.2009 р. позивачем списана наявна дебіторська заборгованість акціонерного товариства відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис" (Російська Федерація) в сумі 5586,05 грн. (а.с. 37).

Режим здійснення валютних операцій на території України встановлено Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93. Цим Декретом визначаються загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до ст. 9 цього Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Декрету несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Як зазначалось вище, позивач у деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2009 р., 01.07.2009 р., 01.10.2009 р. не декларував суму дебіторської заборгованості нерезидента акціонерного товариства відкритого типу „Русское угольное машиностроение і сервис" (Російська Федерація), а саме, суму коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту № 45, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цього контракту.

Факт наявності дебіторської заборгованості підтверджений в судовому засіданні протоколом № 1 від 31.08.2009 р. про списання такої заборгованості (а.с. 37).

Відтак, факт не декларування в порушення вимог ст. ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суми коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цього контракту, є доведеним в судовому засіданні.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.10.2009 р. підприємство не повинно було вказувати суму дебіторської заборгованості, оскільки така заборгованість була списана протоколом № 1 від 31.08.2009 р.

В ході проведення камеральної перевірки та наданні заперечень до акту перевірки позивач не надав податковому органу документи, які підтверджують факт списання дебіторської заборгованості як безнадійної.

Отже, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковому органу не було відомо про списання дебіторської заборгованості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що приймаючи рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій № 0000321322/9173/10/15-16-23/5 податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Вода Донбасу» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі № 2а-8765/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі № 2а-8765/10/0570 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 23 липня 2010 року.

Головуючий

Судді