Постанова № 11826679, 20.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Соколова О.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року справа №2а-2157/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Губській Л.В., Юрко І.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

за участю

представника позивача Лаврик Н.М.

представника відповідача Воробйова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі №2а-2157/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0006611640/0 від 08.07.2009 р., №0006601640/0 від 08.07.2009 р. та визнання їх неправомірними,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0006611640/0 від 08.07.2009 р., №0006601640/0 від 08.07.2009 р. та визнання їх неправомірними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі №2а-2157/10/0570 у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006611640/0 від 08.07.2009 року, № 0006601640/0 від 08.07.2009 року та визнання їх неправомірними було відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступним задоволенням позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ротекс», є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 33417153.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідач - державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька, є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Позивачем, відповідно до п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 р. № 746/99, а також Закону України «Про підприємництво», було обрано спрощену систему оподаткування, за ставкою 6% з 2005 року.

Згідно зі ст. 4 Указу № 727 усім платникам єдиного податку, у тому числі і тим, які одночасно є платниками податку на додану вартість дозволено застосовувати квартальний податковий період подання звітності, в тому числі і з ПДВ, на підставі чого позивачем було обрано квартальний податковий період надання звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку з тим, що позивачем було перевищено граничну суму виручки (1 млн. грн.}, яку встановлено п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», обліку та звітності субєктів малого підприємництва» державною податковою інспекцією у Київському районі міста Донецька було переведено позивача на загальну систему оподаткування.

За результатами проведених податковим органом невиїзних документальних перевірок своєчасності подання податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс», були складені акти перевірок № 3821/15-1/33417153 від 19.06.2009 року та № 3822/15-1/33417153 від 19.06.2009 року.

На підставі зазначених актів перевірок податковими органом 08 липня 2009 року були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: № 0006611640/0 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. та № 0006601640/0 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. З ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Позивач, перебуваючи на спрощеної системи оподаткування, перевищив граничну суму виручки (1 млн. грн.), яку встановлено п. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість наданими позивачем за 2008 р.

Втім, позивач посилається на укладені договори комісії від 01.08.2007 року з ТОВ «ТОП Вересень», від 21.02.2008 року з ТОВ «Союз-Мерідіан ЮВВ», від 01.08.2008 року з ТОВ «Комплексбуд технолоджис», відповідно до яких, він як комісіонер у 2008 році отримав кошти на суму 6 715 596,99 грн., з яких його винагорода складає 513 428,50 грн., тобто, таким чином на думку позивача не було перевищено обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку.

Відповідно до п. 4 статті 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно зі ст. 5 зазначеного Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 6 715 596,99 грн. повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з доставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для платника єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків-передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. (Постанова Верховного суду України від 19.01.2010 р.)

Згідно з п 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21.12.2000 року № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2008р. зазначались обсяги поставки та суму ПДВ по проведенню розрахунків комісіонером за товари (послуги) на умовах, передбачених п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначені податкові декларації є узгодженими, змін чи доповнень позивачем до них не вносилось.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Висновок, що Позивач переведений на загальну систему оподаткування обліку та звітності, в зв'язку з перевищенням обсягу виручки (1млн. грн.) від реалізації продукції, передбаченого Указом Президента від 03.07.1998р., не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач з 2005р. і до 2009р. здійснював свою діяльність застосовуючи спрощену системі оподаткування. Усі видані Позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку, а саме: №0564000818 від 14.32.2007р. - термін дії свідоцтва на 2008р., №0564000631 від 31.12.2008р. - термін дії на 2009р. не скасовані та не визнані не дійсними в установленому порядку.

Відповідачем неправомірно було прийняте рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Ротекс", але Донецьким окружним адміністративним судом 30.11.2009р. дане рішення було визнане неправомірним та таким, що скасоване.

Надходження на розрахунковий рахунок позивача коштів у розмірі 6240188 грн. протягом 2008р. викликано тим, що свою діяльність позивач здійснював на підставі договорів комісії на продаж продукції.

Відповідно до ст.1011 Цивільного Кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно ст.1018 ЦКУ майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Частиною 1 ст.1022 ЦКУ встановлено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії, а ч.1 ст.1013 ЦКУ встановлено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Позивачем надано в судовому засіданні копії договорів комісії, актів виконаних робіт та звітів комісіонера.

Тобто кошти, отримані позивачем (комісіонером) на рахунок при виконанні договорів комісії на продаж продукції, належать комітенту, і позивач не має права розпоряджатися цими коштами, в тому числі, сплачувати із цих коштів будь які податки, чи здійснювати інші видатки за рахунок цих коштів. Позивач має право лише на отримання комісійної винагороди в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Такого висновку дійшла колегія суддів Вищого адміністративного суду України 26.05.2009 року, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008., згідно з яким встановлено довільне і неправомірне тлумачення відповідачем норм чинного законодавства, оскільки не враховано, що ст. 1011 Цивільного кодексу України чітко визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, При цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а ні вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тобто, грошові кошти, що надійшли суб'єкту

підприємницької діяльності - платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки піддягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту); а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування".

Суд дійшов помилкового висновку щодо змісту абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98, в якому передбачається, що "виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)".

Зважаючи на зміст договорів та вказані вище норми Цивільного кодексу України, що регулюють відносини комісії, Позивач (комісіонер) має право лише на отримання комісійної винагороди, і саме ця винагорода є виручкою від реалізації, яку Позивач отримує фактично, тобто після надходження на розрахунковий рахунок набуває право їй вільно розпоряджатися. Позивач отримує ці кошти (комісійну винагороду) саме за надання комітенту послуг з продажу продукції, яка на праві власності належить комітенту. Тобто, виходячи із норм ЇДКУ реалізація (відчуження) продукції здійснювалася між комітентом та покупцем, а комісіонер (Позивач), надавав послуги з реалізації та отримував за це комісійну винагороду, яка і була його виручкою відповідно до зазначеного вище Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98.

Кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок Позивача (за виключенням комісійної винагороди відповідно, до умов договорів комісії)належать на праві власності комітенту, а для комісіонера є транзитними коштами, і саме комітент повинен сплачувати пов'язані із отриманням цих коштів відповідні податки.

Щоквартальна виручка Позивача, згідно з Розрахунком сплати єдиного податку за 2008р. склала: (1-й квартал - 62 728,00 грн, 2-й квартал 101 571,00 грн. , 3-й квартал 164 527,00 грн., 4-й квартал 195 577,00 грн.), що не перевищувало встановленої пп7.8.2 п.7.8. ст.7 вказаного Закону суми в 300 тис. грн. Це належним чином підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме: копії договорів комісії: від 01.08.2007р., від 21.02.2008р., від 01.08.2008р., копії актів виконаних робіт по вищезазначеним договорам, копії звітів комісіонерів по вищезазначених договорів, в яких вказана одержана Позивачем комісійна винагорода, яка І є виручкою Позивача від реалізації продукції (товарів, послуг).

Позивач, як платник єдиного податку, який обрав квартальний період звітності, правомірно щоквартально надавав податкові декларації та інші звіти відповідачу, про що свідчить відсутність відмови відповідача в прийнятті звітності позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі №2а-2157/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі №2а-2157/10/0570 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс» - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними та скасувати рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006611640/0 від 08.07.2009 року на 170 гривень, № 0006601640/0 від 08.07.2009 року на 170 гривень

Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 21 липня 2010 року.

Головуючий

Судді