Постанова № 11826639, 14.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року справа №2а-22820/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

14 липня 2010 року м. Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г.

суддів Білак С.В.,

Гаврищук Т.Г.

при секретарі Чеплигіні П.І.

за участю сторін: від позивача Дюмін А.О., Єрмаков Л.І.,

від відповідача Каунова Т.В., Домніна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року по справі № 2а-22820/09/1270 за позовом відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними податкового повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА :

Позивач відкрите акціонерне товариство «Свердловський машинобудівний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення від 15.04.2009 року №0000972342/0 про сплату 780 274 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 780274 грн. та податкового повідомлення - рішення від 16.04.2009 року №0000482343 про сплату штрафних санкцій в сумі 47 897,05 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року позивачу в задоволені позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати. Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги викладені в апеляційній скарзі задовольнити, постанову суду скасувати з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Свердловський машинобудівний завод», зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 16.07.1996 року за №13911200000000306, та перебуває на обліку в ДПІ в м. Свердловську Луганської області як платник податків.

На підставі акту від 06.04.2009 року №335/23/00177945 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, відповідачем були прийняті податкове повідомлення рішення від 15.04.2009 року №0000972342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання 1560548,00 грн., з яких за основним платежем - 780274,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 780274,00 грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.04.2009 року №0000482343, яким до ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 47897,05 грн.

Позивач не погодився з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх у судовому порядку. Суд першої інстанцій визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у задоволені позову.

Однією з підстав в відмові позову суд першої інстанції зазначив порушення ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (віднесення до складу валових витрат вартість транспортно - заготівельних витрат, отриманих, але не сплачених на кінець звітного періоду по пов'язаній особі ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» в сумі 184 358, 70 грн.).

Судова колегія не може погодиться з таким висновком з наступних підстав.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми любих витрат, сплачених або нарахованих впродовж звітного періоду звязку з підготовкою та веденням виробництва, продажем продукції та охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Тобто положення вказаної норми передбачають документальне підтвердження винагород або інших видів заохочень повязаних з таким платником податків особам за фактично надану послугу.

Як вбачається з матеріалів справи предметом договору від 29.05.2006 року №28/1, укладеного між ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» (Покупець) та ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (Постачальник) є передача Постачальником, в обумовлені цим договором строки, товарів Покупцю. Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар узгоджену суму.

Підпунктом 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено порядок розрахунків Покупця: ціна товару за одиницю вказана в специфікаціях по договору, розрахунки по цьому договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Порядок оплати по кожній конкретно погодженій партії товару обумовлюється в специфікаціях. Як приклад, суд першої інстанції зазначив специфікацію № №162 від 27.11.2008 року до договору від 29.05.2006 року №28/1 в якій зазначено: ціни вказані на умовах EXW, форма оплати - протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження.

На виконання умов Договору ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» згідно рахунку - фактури відвантажило на адресу ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» товарно - матеріальні цінності, в рахунках - фактурах окремим рядком вказано суму транспортно - заготівельних витрат, які були надані при транспортуванні продукції до ВАТ «Свердловський машинобудівний завод».

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія прийшла до висновку, що предявлені позивачу рахунки ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» з зазначенням вартості витриманих елементів є лише документальним підтвердженням операції в цілому, проте не представляють собою винагороду чи інше заохочення пов'язаній особі . Фактично це є витрати, у відповідності з п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які понесені платником податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт ,послуг) у пов'язаної особи, виходячи з договірних цін. При цьому відображені в рахунках ціни не перевищують цін, у відповідності з договірними зобов'язаннями, розрахованих по звичайним цінам.

Відповідно до положень п. п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 зазначеного Закону «Звичайна ціна» - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Зазначене відображено в договірних зобов'язаннях та відповідає п.26 р.2 наказу по ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» від 18.12.2006 року №182 «Про облікову політику» - оцінку активів та зобов'язань в операціях з пов'язаними сторонами визначати за методом балансової вартості відповідно до Положень (стандартів бухгалтерського обліку (П(с)БО №23, під балансовою вартістю слід розуміти облікову ціну вартості запасів.

Згідно з П(с)БО № 9 запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу при умовах звичайної господарської діяльності. Пункт 6 (абзац 4) даного стандарту передбачає віднесення до запасів товарів, які придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Собівартість запасів, призначених для реалізації, включає і транспортно-заготівельні витрати.

Умови та строки поставок оговорені в договорі.

В п.3.2 договору №28/1 від 29.05.2006 року зазначені базисні умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС-2000», конкретні умови та строки поставки по кожній партії товарів сторони узгоджують в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, п.1.2 - кількість, ціни та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами договору.

Перший пункт специфікації №162 до договору №28/1 відображує формування цін на умовах EXW, що означає виконання продавцем (ВАТ «Дружківський машинобудівний завод») своїх обов'язків по поставці товару у розпорядження покупця на власному підприємстві.

Таким чином для даної операції при розрахунках з пов'язаними особами має застосовуватися п.п. 7.4.2 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно порушень позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. судова колегія зазначає наступне.

Пункт 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці, згідно п.п. 5.6.1, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з положеннями ст. 34 КЗпП України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Порядок оплати часу простою визначений ст. 113 КЗпП України та залежить від виду простою. Простій з вини підприємства оплачується в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або посадового окладу.

Відповідно до наказу Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №253 від 09.10.1995 року облік часу простою здійснюється роботодавцем шляхом заповнення листів по формі №П-16 ,при заповненні цього листа зазначаються працівники, їх професія та табельний номер, тривалість та причина простою, винуваті у простої особи.

ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» були складені акти простою у всіх випадках оформлення простою згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 року № 257/06/187/07. Згідно з цим листом на час простою не з вини працівника також оформлявся і наказ.

Законом України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно п.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п. 2.2.12 п.2.2 р.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, витрати на оплату простоїв відносяться до фонду оплати праці (у складі фонду додаткової заробітної плати).

Підпункт .5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносить витрати на оплату праці фізичних осіб, що знаходяться у трудових відносинах з підприємством-платником податків на прибуток.

ДПА України в листі від 29.07.2004 року №14211/7/15-1117 «Щодо віднесення до складу валових витрат на оплату праці» зазначила, що єдиним нормативним документом, що визначає склад коштів, які включаються до фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Міністерства статистики України від 13.01.2004 №5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Виходячи з того, що Інструкція №5 оплату простоїв не з вини працівника відносить до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати, дані виплати включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно і суми внесків на обов'язкове страхування, нараховані на виплати за простої не з вини працівника, включаються до складу валових витрат на підставі п.п.5.7.1 Закону.

Судова колегія вважає невірним висновок суду першої інстанції, що простої в роботі ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» були не винятком, а мали постійний характер, безпідставні, оскільки для працівника зазначеного відповідачем в акті перевірки простій не мав систематичного, регулярного характеру, та підприємство не припиняло господарську діяльність впродовж усього перевіряємого періоду, що вбачається з матеріалів справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач правомірно відносив до складу валових витрат оплату простоїв та обов'язкових нарахувань на них згідно з п.п. 5.6.1; 5.6.2;п.5.6;п.п.5.7.1 п.5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Щодо порушення ВАТ «Свердловський машинобудівний завод» п.1 ст.3 Закону №265/95 від 06.07.95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» судова колегія зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач зазначив, що підприємством на порушення п.1 ст. 3 Закону №265/95 від 06.07.95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями при продажу товарів в готівковій формі проводились розрахункові операції через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, на загальну суму проданих товарів 9 545,41 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та інше), що підтверджує факт продажу (повернення ) товарів, надання послуг, роздрукований у випадках ,передбачених цим Законом, та зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пункт 1 ст. 3 вказаного Закону передбачає ,що суб'єкти підприємницької діяльності ,що здійснюють розрахункові операції з готівкою або в безготівковій формі при продажу товарів в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідач не заперечує факт продажу господарськими одиницями підприємства (їдальнею, магазином) товарів з застосуванням двох зареєстрованих, опломбованих та переведених у фіскальний режим роботи та з роздрукуванням касових чеків, що відображено в акті перевірки.

Відповідно п. 3 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити.

В акті перевірки встановлено, що роздруковані чеки не містять: адресу господарчої одиниці м. Свердловськ, вул. Заводська 1, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 001779412139. Фактично роздруковані чеки містять наступні реквізити: назву суб'єкта підприємницької діяльності ВАТ «Свердловський машинобудівний завод», назву господарської одиниці «їдальня»;код підприємства 00177945 фіскальний номер чека перелік та вартість придбаних товарів.

Відповідно до положень п.1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

За результатами проведеної документальної перевірки фактів невідповідності проведення розрахункових операцій не на повну суму вартості товарів, або проведення розрахункових операцій без роздрукування відповідного документу не зафіксовано.

У зв'язку з цим ст. 17 зазначеного Закону не передбачає застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасники відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими особами державної вади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно - правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 239 Господарського Кодексу України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, серед яких в тому числі і є адміністративно-господарський штраф;

Відповідно до положень Господарського кодексу Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Таким чином судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосовані відповідачем штрафні санкції у відповідності до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК України.

Відповідачем в акті перевірки наведено звітну таблицю, в якій зазначені дати видання чеків з порушенням, як він вважає. Ці чеки датовані 2006 2007 роками, останній чек від 08.04.2008 року. Тобто с моменту вчинення порушення пройшло більше року.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання впродовж шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем пропущено строк для застосування адміністративно-господарської санкції, тому рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції від 16.04.2009 року № 0000482343 є незаконним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо обґрунтованості положень в акті перевірки позивача, який був покладених в основу спірних рішень, що є підставою для їх скасування.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 3, 4, 17, 109, 157, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року по справі № 2а-22820/09/1270 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року по справі № 2а-22820/09/1270 - скасувати.

Позов відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області від 15.04.2009 року №0000972342/0 про сплату 780 274 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 780274 грн.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області від 16.04.2009 року №0000482343 про сплату штрафних санкцій в сумі 47 897,05 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 липня 2010 року, повний текст буде виготовлений 19 липня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий:Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.