Постанова № 11826645, 20.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року справа №2а-2295/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шаптали Н. К.

судді-доповідача Яманко В. Г.

судді Шишова О. О.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача Трошина О. Б. за дов. від 5 січня 2010 року,

Конкін В. В. за дов. № 1/12 від 3 січня 2010 року,

першого відповідачаМаштакова Є. С. за дов. № 33/10 від 17 травня 2010 року,

другого відповідача не зявився, надана заява про розгляд за відсутності

представника,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті

Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 28 травня 2010 року (повний текст 2 червня 2010 року)

по адміністративній справі № 2-а-2295/10/1270 (суддя Ципко О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Транспеле»

до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

у місті Луганську,

2) Головного управління Державного казначейства України

у Луганській області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку

на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (далі ТОВ «Компанія «Транспеле») звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 3-5) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі Ленінська МДПІ у м. Луганську) про визнання дій податкового органу по відмові у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року у сумі 631898 грн., такими, що є незаконними та зобовязати Ленінську МДПІ у м. Луганську підтвердити та включити до складу суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Компанія «Транспеле» суму у розмірі 631898 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року (т. 1 арк. спр. 72) було задоволено клопотання Ленінської МДПІ у місті Луганську та залучено в якості другого відповідача Головне управління державного казначейства у Луганської області.

28 квітня 2010 року надане клопотання (т. 1 арк. спр. 78) про уточнення позовних вимог, в якому позивач просить визнати дії Ленінської МДПІ у м. Луганську по відмові у бюджетному відшкодуванні ПДВ за період з жовтня 2009 р. по грудень 2009 р. у сумі 631898 грн. незаконними, зобов'язати Ленінську МДПІ у м. Луганську підтвердити і включити до складу суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Компанія «Транспеле» у розмірі 631898 грн.00 коп., зобов'язати Головне управління державного казначейства в Луганській області перерахувати з державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Транспеле» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 631898 грн. 00 коп. та стягнути судовий збір.

25 травня 2010 року ТОВ «Компанія «Транспеле» надано клопотання (т. 1 арк. спр. 87) про уточнення позовних вимог, які були викладені в новій редакції, а саме: стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Транспеле» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 141837 грн., за листопад 2009 року в сумі 266949 грн., за грудень 2009 року в сумі 233122 грн., всього на суму 631898 грн. та судові витрати у сумі 1703 грн. 40 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року (т. 1 арк. спр. 116-118) уточнені позовні вимоги ТОВ «Компанія «Транспеле» були задоволені в повному обсязі, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 141837 грн., за листопад 2009 року в сумі 266949 грн., за грудень 2009 року в сумі 233122 грн., всього на суму 631898 грн. та судові витрати у сумі 1703 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі (т. 1 арк. спр. 124-129) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія «Транспеле». У судовому засіданні представник першого відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Від другого відповідача надійшла заява (т. 1 арк. спр. 137) про розгляд апеляційної скарги податкового органу за відсутності представника державного казначейства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Компанія «Транспеле» є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію - арк. спр. 89) та зареєстровано Ленінською МДПІ у м. Луганську, в якій перебуває на податковому обліку, платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 17309905 (арк. спр. 88).

Посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську за результатами позапланових виїзних перевірок ТОВ «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок товариства у банку, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, яка:

-декларувалася у серпні, вересні 2009 року була складена довідка від 3 грудня 2009 року № 1084/23-616/31718995 (т. 1 арк. спр. 7-30), в якій визначено, що перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування відображене ТОВ «Компанія «Транспеле» у декларації за жовтень 2009 року на суму 22552 грн. та зазначено про неможливість підтвердження залишку заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 119285 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг) в рамках дії наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 з урахуванням змін внесених наказом ДПА України від 20 жовтня 2009 року № 568,

- декларувалася у жовтні 2009 року була складена довідка від 21 січня 2010 року № 35/23-616/13378964 (т. 1 арк. спр. 31-40), в якій визначено про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року на суму 266949 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг),

-декларувалася у листопаді 2009 року була складена довідка від 12 лютого 2010 року № 115/23-616/13378964 (т. 1 арк. спр. 41-52), в якій визначено про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2009 року на суму 223112 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг).

Податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірок про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ відносно ТОВ «Компанія «Транспеле» Ленінською МДПІ у м. Луганську не приймалися.

У звязку з неотриманням повних сум заявленого бюджетного відшкодування ПДВ позивач звернувся з позовом про стягнення за жовтень 2009 року суми 141837 грн., за листопад 2009 року суми 2669 грн. 49 коп., за грудень 2009 року суми 233122 грн.

Головне управління Державного казначейства України у Луганській області повідомило про те, що на адресу казначейства не надходили будь-які документи, згідно яких слід було б здійснити бюджетне відшкодування ПДВ позивачу за жовтень, листопад, грудень 2009 року (т. 1 арк. спр. 137).

Обґрунтування судом першої інстанції задоволення позовних вимог.

- відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач надав до Ленінської МДПІ у м. Луганську у встановлений термін податкові декларації, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування по ПДВ і розрахунки суми бюджетного відшкодування, згідно яких заявлені до відшкодування з Державного бюджету України на поточний рахунок позивача, що є підставою для отримання бюджетного відшкодування,

- судом першої інстанції встановлено, що для відшкодування з бюджету ПДВ закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, оскільки у випадку невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті ПДВ у бюджет, негативні наслідки наступають тільки для нього, зазначена обставина не є підставою для позбавлення сумлінного платника податків права на його відшкодування у випадку, якщо останній виконав всі передбачені Законом умови по одержанню такого відшкодування й має документальне підтвердження розміру податкового кредиту,

- податковим органом за наявності документально підтвердженого бюджетного відшкодування не було надано висновку до державного казначейства.

Основні доводи апеляційної скарги.

- судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 статті 2, статті 9 Бюджетного кодексу України,

- відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку та його основної функції формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 2, статті 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно закону зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення

нормам матеріального та процесуального права.

Ленінська МДПІ у м. Луганську в довідках від 3 грудня 2009 року № 1084/23-616/31718995, від 12 лютого 2010 року № 115/23-616/13378964 від 12 лютого 2010 року № 115/23-616/13378964 про результати позапланових виїзних перевірок сум заявленого ТОВ «Компанія «Транспеле» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року єдиною підставою для не підтвердження вказало відслідкування ланцюга постачальників товарів (послуг) в рамках дії наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 з урахуванням змін внесених наказом ДПА України від 20 жовтня 2009 року № 568.

Наказом ДПА України № 350 від 18 серпня 2005 року затверджені «Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (далі Методичні рекомендації). Вказані Методичні рекомендації призначені для застосування органами державної податкової служби при здійсненні контролю за правомірністю заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (пункт 1.1 глава 1). На виконання протесту Генеральної прокуратури України від 30 вересня 2009 року № 07/02/1-211вих-09 до Методичних рекомендацій були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України № 568 від 20 жовтня 2009 року.

За пунктом 4.7 глави 4 змінених Методичних рекомендацій результатом позапланової виїзної перевірки є: підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; встановлення факту заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ; відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731, на державну реєстрацію не подаються. Разом з цим за результатами проведеної правової експертизи Міністерством юстиції України Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених наказом ДПАУ від 18 серпня 2005 року N 350 зі змінами внесеними наказом ДПА України № 568 від 20 жовтня 2009 року, встановлено, що вони містять нові правові норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси платників податку на додану вартість та, відповідно, підлягають державної реєстрації в установленому законодавством порядку. До теперішнього часу Методичні рекомендації не зареєстровані у Мін'юсті та не набирали чинності в установленому законодавством порядку.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Ленінська МДПІ у м. Луганську на вимогу апеляційного суду (т. 3 арк. спр. 90) повідомило про те, що за жовтень 2009 року за податковою декларацією позивачем було визначено до відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ 141837 грн. (т. 1 арк. спр. 82-83), з якої на рахунок платника ПДВ не відшкодовувалося. Відповідач вказує, що без отримання дозволу платника податку сума бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року була використана на погашення позитивних податкових зобовязань платника податку на суму 46890 грн., а саме на погашення уточнюючого розрахунку № 50763 від 28 травня 2010 року у сумі 348 грн. (т. 3 арк. спр. 94-97) та на погашення податкового повідомлення-рішення № 0000372360 від 18 червня 2010 року на суму 46542 грн. За підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків може прийняти рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у рахунок наступних зобовязань, але про це рішення він повинен визначити в податковій декларації. В податковій декларації за жовтень 2009 року позивач визначив про направлення всієї суми бюджетного відшкодування в розмірі 141837 грн. для зарахування на рахунок у банку. Використання податковим органом заявленого до повернення бюджетного відшкодування жовтня 2009 року на погашення уточнюючого розрахунку за травень 2010 року, яким виправляється помилка за квітень 2010 року, не відповідає вимогам пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушає права платника податку та можливо лише за письмовою заявою платника податку, яка у даній справі відсутнє.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000372360/1 від 25 травня 2010 року (т. 3 арк. спр. 100), то воно було прийнято на підставі акту перевірки № 368/23-616/1337896 від 21 травня 2010 року (т. 3 арк. спр. 104-109) та ним зменшена заявлена ТОВ «Компанія «Транспеле» сума бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 46542 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до Луганського окружного адміністративного суду (т. 3 арк. спр. 98, 99, 102-103). Тобто, станом на час апеляційного розгляду підтверджена сума не отриманого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року, яка складає 95295 грн. з розрахунку 141837 грн. заявленого в декларації мінус 46542 грн. за податковим повідомленням-рішенням, яке на даний час не скасовано в судовому порядку.

Відповідачем підтверджено, що задекларована за листопад 2009 року позивачем в податковій декларації (т. 1 арк. спр. 84-85) сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 266949 грн. не відшкодовано на рахунок платника податку, так само як не відшкодована заявлена в декларації за грудень 2009 року сума бюджетного відшкодування в розмірі 223112 грн. (т. 1 арк. спр. 86-87). Позивач та суд першої інстанції помилково визначили до відшкодування за грудень 2009 року суму 233122 грн., яка фактично заявлена в декларації в розмірі 223112 грн.

Колегією суддів не приймається посилання податкового органу в апеляційній скарзі на недотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Ленінська МДПІ у м. Луганську за результатами позапланових виїзних перевірок листопада, грудня 2009 року не зменшила заявлене позивачем бюджетне відшкодування шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, не прийняла будь-яких інших податкових повідомлень та не відмовила у наданні бюджетного відшкодування, а обмежилося не підтвердженням заявлених до відшкодування сум ПДВ пославшись лише на неотримання всіх результатів перевірок по ланцюгу постачальника, хоча така умова для отримання бюджетного відшкодування ПДВ Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена. Тобто, недотримання податковим органом вимог щодо відшкодування ПДВ призводить до звернення платників податку до суду з вимогами про стягнення підтвердженого бюджетного відшкодування ПДВ.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми сплаченого судового збору в розмірі 1577 грн. 94 коп.

З врахуванням викладеного та виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята без врахування всіх обставин справи, тому підлягає зміні, а апеляційна скарга другого відповідача частковому задоволенню з викладених в даній постанові підстав.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-2295/10/1270 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-2295/10/1270 - змінити.

Викласти абзац 2 постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (код ЄДРПОУ 13378964) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 95295 грн., за листопад 2009 року на суму 266949 грн., за грудень 2009 року на суму 223112 грн., всього на суму 585356 грн.»

Викласти абзац 3 постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (код ЄДРПОУ 13378964) судовий збір на суму 1577 грн. 94 коп.»

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20 липня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 21 липня 2010 року.

Головуючий: Н.К.Шаптала

Судді: В.Г.Яманко

О.О.Шишов