Ухвала суду № 11826542, 15.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року справа №2а-135/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Губській Л.В., Юрко І.В.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю:

представника позивача Гладкової Л.М.

представника відповідача Лукової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року по справі № 2а-135/10 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року по справі № 2а-135/10 позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено, а саме:

визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн., №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн., №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство „Макіїввугілля" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29.04.2003 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32442295, здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с.15-21). Позивача було взято на облік платників податків Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією 15.05.2003 року за №58.

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.

10 грудня 2009 року Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка Державного підприємства «Макіїввугілля», щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податку на прибуток за 2005-2006 роки, за результатами якої складено акт, а 11 грудня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001121530/0 від 11.12.2009 року на суму 1124395,94 грн., №0001131530/0 від 11.12.2009 року на суму 150882,53 грн., №0001141530/0 від 11.12.2009 року на суму 3842110,29 грн., якими за порушення п.16.4. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон України №2181) із змінами та доповненнями до Державного підприємства «Макіїввугілля» застосовані штрафні санкції згідно пп. 17.1.17 п.17.1 ст.17 Закону України №2181.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.п.2.2 п.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 17.03.2001 року №110 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яка розроблена, зокрема, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т.ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Крім того, відповідно до п.п.2.3 п.2 вищезгаданої інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 17.03.2001 року №110, штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органами державної податкової служби застосувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.

Штрафи, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, відносяться до податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.3 статуту Державне підприємство «Макіїввугілля» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», пов'язаних з діяльністю виділених з її складу відокремлених підрозділів згідно розподільчих балансів, приєднаних до складу ДП «Макіїїввугілля» згідно наказів Міністерства палива та енергетики України №258 від 26 травня 2005 року і №237 від 26 травня 2005 року.

Реорганізація ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №238 від 26.05.2007 року, за результатами якої відбулося приєднання до складу ДП «Макіїввугілля» відповідних відокремлених підрозділів, здійснювалась шляхом виділення, без ліквідації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія».

Відокремлені підрозділи, які входили до складу ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» до реорганізації, були платниками податків та інших обов'язкових платежів, в тому числі, податку на прибуток підприємства державної форми власності.

Відповідачем 11 грудня 2009 року було включено суму заборгованості з податку на прибуток підприємства державної форми власності в розмірі 5117388,76 грн., що була передана позивачу внаслідок реорганізації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» до картки особового рахунку позивача.

Відповідно до п.п. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Реорганізація ДП «Донецька вугільна коксова компанія» шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, а саме: «Макіїввугілля», «Шахта «Ясинівська Глибока», «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова», «Ордена Червоного Прапору шахта ім. В.І.Леніна», «Шахтоуправління ім. С.М.Кірова», «Шахта «Північна», «Шахта «Чайкіно», «Шахта «Бутівська», «Управління виробничо-технологічного зв'язку», «Макіївське погрузочно-транспортне управління», «Управління інформаційного забезпечення і комп'ютерних технологій», «Пансіонат «Світлана», «ДОЛ «Маяк», «ДОЛ «Зірочка». «ДОЛ «Орлятко», «ДОЛ ім. Л.Подкопаєвої «Золота Лілія», - без ліквідації ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між ним та переліченими відокремленими підрозділами.

Відповідно до абзацу «б» 2 п. 8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80, особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків, тобто в даному випадку ДП «Донецька вугільна коксівна компанія».

Пунктом 6 цього наказу встановлено, що ДП «Макіїввугілля» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька вугільна коксівна компанія», пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів, відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Донецької області від 14.02.2007 року по господарській справі за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422330/3 від 10.11.2006 року, між ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та ДП «Макіїввугілля» не відбулося розподілу податкових зобов'язань, даних декларацій, інших показників податкового обліку та відображення їх у даних податкового обліку позивача.

Обставини, щодо не відбуття розподілу податкових зобов'язань, даних декларацій, інших показників податкового обліку та відображення їх у даних податкового обліку позивача доказуванню при розгляді цієї справи не підлягають, оскільки вони встановлені відповідним судовим рішенням.

Суд першої інстанції прийшов правильного висновку про сплив строку давності відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» виходячи с заступного.

Відповідно до вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання. Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до зазначених положень, встановлено, що днем узгодження податкового зобов'язання є 24.02.2006 року, тобто останнім днем, протягом якого позивач міг звернутися до суду з вказаним позовом, є 09.03.2009 року.

Відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення 11 грудня 2009 року, а тому є такими, що були винесені всупереч положенням Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року по справі № 2а-135/10 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року по справі № 2а-135/10 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 16 липня 2010 року.

Головуючий

Судді