Постанова № 11826328, 30.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 липня 2010 року Справа № 2-24/37-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 11 травня 2010 року у справі №2-24/37-2010

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ЗКПО НОМЕР_1)

до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034; ЗКПО 00131400)

про тлумачення умов договору

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ВАТ "Крименерго" про тлумачення пункту 9.5. договору про постачання електричної енергії № 103 від 13 травня 2004 року стосовно строку дії договору, терміну дії договору та порядку його розірвання. Судова колегія відмічає, що "строк" і "термін" є синонімами.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Г.Г. Колосова) від 11 травня 2010 року у справі №2-24/37-2010 позов задоволено.

Надано тлумачення пункту 9.5 договору, а саме: договір про постачання електричної енергії № 103 від 13 травня 2004 року є безстроковим, термін початку дії договору встановлений з дати його підписання сторонами, тобто з 13 травня 2004 року, термін закінчення строку дії договору сторонами не визначений, договором визначений загальний порядок його розірвання, встановлений законодавством України, право односторонньої відмови щодо пролонгації договору не може бути застосоване сторонами у зв'язку з тим, що договір діє безстроково та не визначена дата закінчення строку його дії.

Стягнуто з ВАТ "Крименерго" на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 державне мито у розмірі 42,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором не передбачено строк його дії, у звязку з чим він є безстроковим.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ "Крименерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити за невідвідомчістю спору господарським судам. Крім того рішення суду не відповідає вимогам статті 188 ГК України та "Правилам користування електричною енергією" (а. с. 6-7 т.2).

Апеляційна скарга мотивована тим, що обраний спосіб захисту цивільного права про тлумачення умов договору, не передбачений статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, тому не може бути предметом розгляду у господарських судах.

У судовому засіданні 01 липня 2010 року ВАТ "Крименерго" надіслало на адресу суду клопотання, в якому просить розглянути справу у відсутність його представника, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представника ВАТ "Крименерго".

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.10. у звязку з зайнятістю судді в іншому процесі у складі колегії було замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Антонову І.В.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

13 травня .2004 року між ВАТ "Крименерго"в особі Первомайського РЕМ (далі постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 103 (а. с. 9-16).

Згідно з розділом 1(предмет договору) договору, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 2 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією.

Згідно пункту 9.5 договору, він набирає чинності з дня його підписання. Кінцевий строк дії не вказано. В частині розрахунків до повного їх закінчення.

Цей договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про його розірвання або його перегляд.

Договір може бути розірваний в інший строк за ініціативою будь-якої із сторін та у порядку, визначеному законодавством України.

25 листопада 2009 року позивачу ВАТ "Крименерго" направило листа №50-01/28/1800 відповідно до якого відповідач на підставі розділу 9 договору, статті 188 Господарського кодексу України, статті 611 Цивільного кодексу України повідомив позивача про припинення з 01 січня 2010 року дії договору і відключення торгового обєкту від електричної енергії (а. с. 17).

Позивач із врахуванням пункту 9.5 договору, у зв'язку із відсутністю дати закінчення строку дії договору вважає, що договір укладений без строку його закінчення, а тому у відповідача відсутнє право у односторонньому порядку відмовлятися від договору.

ВАТ "Крименерго" вважає, що зазначеним пунктом 9.5 договору, передбачено його право щодо односторонньої відмови від договору за місяць до закінчення строку його дії.

Зазначене стало підставою для звернення з позовом до суду позивача щодо надання тлумачення пункту 9.5. договору про постачання електричної енергії № 103 від 13 травня 2004 року стосовно строку дії договору та порядку його розірвання.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у звязку з наступним.

Згідно з частиною 2 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України, відповідно до яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. З статті 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту, як тлумачення змісту угоди, має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Враховуючи наявність спору між сторонами у зв'язку з не визначенням строку дії договору та, як слідство, неможливість встановити чітку волю сторін стосовно терміну дії договору та право і підстави його розірвання, спір щодо тлумачення умов господарського договору підвідомчий господарському суду.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27 червня 2006 року №16/314-пд-05; №2-24/1711-09 від 29 квітня 2009 року та інших, у зв'язку з чим провадження у справі не підлягає припиненню.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з тексту пункту 9.5 договору, строк закінчення дії договору відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У частині 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору.

Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком.

При цьому слід враховувати, що згідно з частиною 1 статті 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено: за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вказано в частині 4 статті 276 Господарського кодексу України строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Оскільки строк закінчення дії договору сторонами визначено не було, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що договір про постачання електричної енергії № 68 від 25грудня 2004 року є безстроковим.

Сторонами не надано суду доказів існування намірів досягнути згоди щодо строку закінчення дії договору у період його дії.

Крім того, за відсутності в господарському договорі строку закінчення дії договору, у суду немає підстав вважати його неукладеним, враховуючи що починаючи з дати набрання сили договором, останній виконувався сторонами (відповідачем постачалась, а позивачем приймалась та сплачувалась вартість отриманої електроенергії).

Також, відповідно до частині 4 абзацу 3 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до пункту 1.5 Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 11 грудня 2003 року N 1305, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 2) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Так, відповідач посилається на те, що договір на постачання електричної енергії не може бути укладений безстроково, оскільки зазначене суперечить умовам типового договору. Проте, з умов типового договору вбачається, що останній передбачає наявність умов щодо строку дії договору, проте, не конкретизує його, а отже не визначення строку закінчення дії договору не може вважатися відступленням від типових умов договору на постачання електричної енергії.

Враховуючи викладене, абзац другий пункту 9.5 договору щодо продовження строку дії договору на кожний рік, не може бути застосований сторонами в силу відсутності необхідності продовжити строк дії договору, оскільки, як було встановлено судом, останній укладено без зазначення строку дії, тобто, є безстроковим.

Також сторонами не може бути застосовані умови пункту 9.5 договору щодо односторонньої відмови від договору, оскільки таке право може бути реалізоване стороною згідно з договором тільки у разі визначення сторонами конкретної дати закінчення його дії.

Згідно з абзацом 3 пункту 9.5 договору, договір може бути розірваний у інший строк за ініціативою любої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Зазначений абзац регулюється положеннями пунктів 1, 2 статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при відсутності на це згоди сторони, звернутися з позовом до суду, чого ВАТ "Крименерго" не було зроблено.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія не вважає лист відповідача від 25 листопада 2009 року №50-01/28/1800, як односторонню відмову від пролонгації договору у зв'язку зі спливом строку його дії.

Щодо надання тлумачення про термін дії договору, суд зазначає.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до умов статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, пунктом 9.5 договору зазначено, що договір набирає сили з моменту його підписання, отже судова колегія приходить до висновку, що сторонами встановлений термін початку дії договору який починається з дати його підписання сторонами - тобто з 13 травня 2004 року, але терміну закінчення дії договору сторонами не визначено.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року у справі №2-24/39-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді О.Г.Градова

І.В. Антонова