Постанова № 11826325, 30.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

30 червня 2010 року Справа № 2-32/1727-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, дов. №38/26ч-06, від. 13.01.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 20 травня 2010 року у справі №2-32/1727-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб'юторські системи" (вул. Артема, 103-а,місто Київ,04050; вул. Воровського, 4, місто Київ,04053)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс" (пр-т Перемоги, 71, кв.4, а/с 50, місто Євпаторія,97403)

про стягнення 3429,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб'юторські системи” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Альянс” про стягнення 3 429, 45 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 2 460,62 грн., 3% річних у розмірі 57,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 132,87 грн., пеню у розмірі 286,42 грн., штраф у розмірі 492,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 284/552 від 05 червня 2009 року в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 2 460,62 грн., що і стало приводом для звернення позивача із позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року позов задоволений частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Альянс»на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб'юторські системи” 2460,62 грн. заборгованості, 34,25 грн. 3% річних, 87,11 грн. інфляційних втрат, 726,17 грн. штрафних санкцій, 98,39 грн. державного мита та 227,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що суд першої інстанції не обґрунтував та невірно встановив, що сума штрафу складає 726,17 грн., тому що вважає, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення штрафу в розмірі 492,12 грн., тому суд вийшов за рамки позовних вимог.

30 червня 2010 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб'юторські системи” надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року залишити без змін.

У судове засідання, яке відбулось 30 червня 2010 року, представник відповідача не зявився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб'юторські системи” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Альянс” (покупець) був укладений договір № 284/552 від 05 червня 2009 року (а. с. 10-11).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (товар) в асортименті, партіями згідно з накладними на умовах дійсного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції вказується в додатковій угоді (додатку/специфікації до договору) або можуть узгоджуватись сторонами при підписанні накладних та зазначатися у них. Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце та строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами після підписання уповноваженими представниками сторін накладних.

Згідно з пунктом 2.3 договору покупець сплачує вартість кожної партії отриманої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції є видаткова накладна.

Покупець зобов'язаний сплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання ( пункт 2.4 договору).

Строк дії договору зазначений в пункті 1.4 та становить з моменту підписання та до кінця року, що вказаний в преамбулі дійсного договору, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Якщо жодна зі сторін договору за 30 днів до закінчення строку його дії не повідомить іншу сторону про небажання продовжити дію договору, то він вважається автоматично продовженим на тих же умовах та на той же строк.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу відповідний товар на загальну суму 5 830,62 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-52-007052 від 31.10.2009 та № РН-52-006301 від 14.10.2009 ( а. с. 12-14).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб покупця у видаткових накладних.

Крім того, відповідачем частково було оплачено загальну вартість отриманого товару у розмірі 3 370,00 гривень.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 2 460,62 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у звязку з наступним.

Судовою колегією встановлено, що між сторонами склалися правовідносини з поставки, які регулюються правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 460,62 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у підписаному обома сторонами акті звірки, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 132,87 грн., 3% річних у розмірі 57,42 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року становить 87,11 грн., що підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

По видатковій накладній № РН-52-006301 від 14.10.2009 сума 3% річних підтверджується матеріалами справи в сумі 15,49 грн.

Сума 3% річних по видатковій накладній № РН-52-007052 за період з 07.11.2009 по 11.03.2010 складає суму у розмірі 18, 76 грн., а по обом накладним в сумі 34,25 грн. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 286, 42 грн. та штраф у розмірі 492,12 грн.

В пункті 3.3 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення у випадку, якщо прострочення становить більше 30 календарних днів та штраф в розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якого прострочена.

Судова колегія згодна з розрахунками суду першої інстанції розміру пені та штрафу у сумі 726,17 грн., що підлягає стягненню.

Судом першої інстанції в рішенні вказана загальна сума штрафних санкцій ( пеня та штраф ) у розмірі 726,17 грн. Вона складається з суми пені у розмірі 234,05 грн. та суми штрафу на підставі пункту 3.3 договору поставки у розмірі 492,12 грн. Таким чином, посилання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши штраф у розмірі 726,17 грн., є безпідставними.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс" при поданні апеляційної скарги, не сплатило державне мито.

Згідно з Декретом Кабінет Міністрів України Про державне мито N 7-93, 21.01.1993, заяви, майнового характеру, що подаються до господарського суду, повинні сплачуватись виходячи з 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту «г»Декрету апеляційні скарги сплачують 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, першій інстанції.

Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що існують підстави для вирішити питання про розподіл господарських витрат.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року у справі №2-32/1727-2010 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альянс" (97400, Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, пр-т Перемоги, 71, кв. 4, ідентифікаційний код 32368662) на користь держави (ОТК Ленінський район Севастополя, Код отримувача 24035598, Банк ГУДК України у місті Севастополі, Код банку отримувача 824509) державне мито в розмірі - 51,00 грн. (п'ятдесят одна грн. 00 коп.).

Головуючий суддя

Судді