Постанова № 11826010, 22.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 червня 2010 року Справа № 2-7/3617.1-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа";

відповідача, не з'явився, виконавчий комітет Оріхівської сільської ради;

відповідача, не з'явився, Сакська районна державна адміністрація;

третьої особи, не з'явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим;

прокурор, Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, Прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 04 лютого 2010 року у справі №2-7/3617.1-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (вул. Квітнева, 8, с. Гатне, Києво - Святошинський р-н, Київська обл., 08160)

до Виконавчого комітету Оріхівської сільської ради (вул. Виноградна, 23, с. Оріхове, Сакський р-н,96570)

Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15, м. Саки, 96500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим (вул. Залеська 12, м. Сімферополь, 95000)

за участю: Заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)

про визнання права власності,                                                  

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, виконавчого комітету Оріхівської сільської ради про визнання за ним права власності на комплекс споруд, який складається з ферми (літ. "А") площею забудови 31,00 кв. м., загальною площею 28,0 кв. м.; будиночку для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв. м., загальною площею 67,8 кв. м.; вольєру для птиці (літ. "В") площею забудови 216,0 кв. м.; вольєру для птиці ( літ. "Г") площею забудови 24,9 кв. м,; конюшні ( літ. "Д") площею забудови 33,6 кв. м. загальною площею 28,9 кв. м; горловини погребу ( літ. "ГП") площею забудови 25,0 кв. м.; перепелятника (літ. "Е") площею забудови 44,3 кв. м. , загальною площею 36,9 кв. м; кафе (літ. "Ж-ж") площею забудови 152,00 кв. м., загальною площею 115,5 кв. м.; огорожі, які розташовані за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд № 1 - в цілому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з виконанням ним будівельних робіт на підставі відповідних дозволів на наданій в користування земельній ділянці, в нього на законних підставах виникло право власності на створений ним об'єкт.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2008 року у справі №2-16/5138-2008 позов був задоволений в повному обсязі (т.1.а.с. 74-77).

Постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2008 року було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1.а.с. 135-139).

Ухвалою від 10 липня 2009 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Сакську районну державну адміністрацію, та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2010 року в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" відмовлено.

                    Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

                    Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом неправомірно зроблено висновок, що цільове призначення переданої позивачеві земельної ділянки не передбачало здіснення на ній будь якого будівництва.

                    Крім цього, заявник апеляційної скарги також зазначає, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги відзив відповідача - Виконавчого комітету Оріхівської сільської ради, в якому він визнавав позов в повному об'ємі.

                    Також, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" вказує, що господарським судом безпідставно була застосована стаття 331 Цивільного кодексу України.

                    21 червня 2010 року за розпорядженням заступника голови суду суддю Лисенко В.А. у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі було замінено на суддю Гонтаря В.І. Головуючим у справі призначено суддю Гонтаря В.І.

                    21 червня 2010 року від Сакської районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила, рішення господарського суду залишити без змін.

                    У судове засідання призначене на 21 червня 2010 року з'явився Прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, який проти вимог скарги заперечував, інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

          Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          09 листопада 2007 року рішенням Сакської районної ради №211 на 12 сесії 5 скликання було вирішено передати в оренду товариства з обмеженою відповідальністю "АСАВІА" водний об'єкт місцевого значення - ставок №9 а "коп." , площею 1,5 га, розташований на території Оріхівської сільської ради Сакської районної ради для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, а також в оздоровчих цілях строком на 49 років (т.1.а.с. 58).

          Крім цього, вказаним рішенням Сакська районна рада зобов'язала товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" надати до Сакської районної ради документи необхідні для укладання договору оренди водного об'єкту, відповідно до "Порядку надання в користування поверхневих водних об'єктів місцевого значення на умовах оренди", затвердженого Постановою Верховної Ради АР Крим від 22.09.2006 року № 175-5/06, а також на протязі трьох місяців після прийняття рішення забезпечити розробку водогосподарського паспорту водного об'єкту та узгодити його з Сакським міжрайонним управлінням водного господарства.

          Так, у виконання вищевказаного рішення між товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа" та Сакською районною радою 22 листопада 2007 року був укладений договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення № 6, водний об'єкт передався в оренду з метою риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, а також в оздоровчих цілях (т.1.а.с. 41-42).

          На підставі акту приймання - передачі водного об'єкту місцевого значення - ставок № 9 а "коп" був переданий орендарю товариству з обмеженою відповідальністю "АСАВІА" у строкове платне користування (т.1.а.с. 43) .

19 жовтня 2007 року між фізичною особою-підприємцем Разумовською Валентиною Олександрівною (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно - ферму, що знаходиться на території Оріхівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим, комплекс споруд № 1 (т.1.а.с. 61).

          Згідно пункту 2.1 договору вказана ферма в цілому складається з літеру "А", приміщення 1 - ферма, загальною площею 28,0 кв. м.

          25 січня 2008 року між орендодавцем Сакською районною державною адміністрацією та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Асавіа" був укладений договір оренди землі (т.1.а.с. 52-54).

          Предметом вказаного договору є те, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення, пов'язаного з риборозведенням і вирощуванням водоплаваючих птахів, яка знаходиться на відстані 1.1 км. Східніше села Оріхове за межами населених пунктів на території Оріхівської сільської ради Сакського району, кадастровий номер 01:423:852:00:10:001:0398. В оренду передалася земельна ділянка загальною площею 3.0000 у тому числі 1.8522 га ставки, 1,1478 га під господарськими будівлями та дворами, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: ставок № 9 -а "коп. з площею водного дзеркала 1,5 га, нежиле приміщення (ферма), строк дії договору оренди 49 років.

          Так, позивачем на вказаній земельній ділянці за рахунок власних коштів були придбані будівельні матеріали та з метою створення належних умов для використання зазначеної земельної ділянки за цільовим призначенням були побудовані : будиночок для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв.м., загальною площею 67,8 кв. м. яке складається з приміщень № 1,2,3.4,5,6,7 площею 11,3 кв.м кожне; вольєр для птиці (літ. "В") площею забудови 216,0 кв.м.; вольєр для птиці ( літ "Г") площею забудови 24,9 кв.м.; конюшня ( літ. "Д") площею забудови 33,6 кв. м. загальною площею 28,9 кв. м; горловина погребу (літ "ГП") площею забудови 25,0 кв.м.; перепелятник (літ. "Е") площею забудови 44.3 кв.м. , загальною площею 36,9 кв.м; кафе (літ "Ж-ж") площею забудови 152.00 кв.м., загальною площею 115,5 кв.м.; огорожі, у зв'язку з чим позивач просить признати за ним право власності на даний комплекс споруд, це і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

          Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

          Спірні правовідносини виникли з приводу визнання права власності на самочинне будівництво, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положенням Цивільного кодексу України.

          Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, на підставі різних угод не заборонених законом.

          Нормами статей 331,376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно: на підставі затвердженого акту прийняття об'єкту до експлуатації або за рішенням суду - на об'єкти самочинного будівництва.

          Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

          Як передбачено частинами 1,2 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

          Стаття 376 Цивільного кодексу України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

          З положення, передбаченого частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України, випливає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

          З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим майном, такого цільового призначення, яка передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

          За змістом частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Отже, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

          Крім цього, господарським судом першої інстанції було встановлено, що у відповідності до пункту 30 договору оренди від 25 січня 2008 року, позивач (орендар), має право за згодою орендодавця, зазначеного в окремому погодженні сторін, проводити покращення земельної ділянки, будувати у встановленому законом порядку будівлі та споруди.

          Таким чином, судова колегія вважає необхідним зауважити, що передача зазначеної земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення, пов'язаного з риборозведенням і вирощуванням водоплаваючих птахів як раз й свідчить про можливість здійснення будівництва будівель та споруд, необхідних для здійснення цільового використання зазначеної земельної ділянки, оскільки без такого будівництва здійснення зазначеної діяльності неможливе.

          Отже, судова колегія не може погодитися з висновком господарського суду першої інстанції, що зазначена земельна ділянка була передана орендарю без можливості здійснення на ній будівництва.

          Крім цього, господарським судом було зазначено, що згода власника земельної ділянки на визнання за позивачем права власності відсутня, однак з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа виконавчого комітету Оріхівської сільської ради від 18 квітня 2008 року (т.1.а.с. 4), відповідач визнає позов в повному об'ємі, а це свідчить про відсутність з його боку заперечень щодо будівництва.

          Таким чином, створений позивачем будиночок для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв. м., загальною площею 67,8 кв. м. яке складається з приміщень № 1,2,3,4,5,6,7 площею 11,3 кв.м кожне; вольєр для птиці (літ. "В") площею забудови 216.0 кв. м.; вольєр для птиці ( літ "Г") площею забудови 24,9 кв.м.; конюшня ( літ. "Д") площею забудови 33,6 кв. м. загальною площею 28,9 кв. м; горловина погребу ( літ "ГП") площею забудови 25,0 кв.м.; перепелятник (літ. "Е") площею забудови 44,3 кв.м. , загальною площею 36,9 кв.м; кафе (літ "Ж-ж") площею забудови 152,00 кв.м., загальною площею 115,5 кв.м.; огорожі, які розташовані за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд №1 слід визнати за ним.                              Відповідно статті 48 Закону України "Про власність" власник має право вимагати усунення будь-яких порушень свого права, а на підставі частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.

          Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Асавія" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

          По правилам статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд відносить на відповідача.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" задовольнити.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2010 року у справі №2-7/3617.1-2009 скасувати.

          3. Прийняти нове рішення у справі.

                    Позов задовольнити.

          Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Асавія" (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37-41. ЄДРПОУ 34765037) право власності на комплекс споруд, який складається з ферми (літ "А") площею забудови 31,00 кв.м., загальною площею 28,0 кв.м.; будиночку для відпочинку (літ. "Б") площею забудови 87,9 кв.м., загальною площею 67.8 кв.м.; вольєру для птиці (літ. "В") площею забудови 216.0 кв. м.; вольєру для птиці (літ "Г") площею забудови 24,9 кв.м.; конюшні (літ. "Д") площею забудови 33.6 кв. м. загальною площею 28.9 кв. м; горловини погребу (літ "ГП") площею забудови 25,0 кв.м.; перепелятника (літ. "Е") площею забудови 44,3 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м; кафе (літ "Ж-ж") площею забудови 152,00 кв.м., загальною площею 115.5 кв.м.; огорожі, які розташовані за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Сакський район, Оріхівська сільська рада, комплекс споруд № 1 - у цілому.

          Стягнути з Виконавчого комітету Оріхівської сільської ради ( с. Оріхове, Сакський район, вул.. Виноградна, 23) на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Асавія" (04053, м. Київ, вул.. Артема. б. 37-41) витрати по сплаті державного мита в сумі 4117,56 грн. та витрати пов'язані з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу в сумі 118,00грн.

          4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді