Постанова № 11825951, 18.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 червня 2010 року Справа № 2-11/617-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг";

представник відповідача: ОСОБА_1 довіреність № 7 від 11.01.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 13 травня 2010 року у справі №2-11/617-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 21г,Київ,04119)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" (пров. Елеваторний, 10-а,Сімферополь,95051)

про стягнення 112262,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача, з урахуванням уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача: 93502,79 грн основного боргу, 5610,17 грн індексу інфляції, 2113,42 грн 3 % річних, 10289,15 грн пені, шляхом звернення стягнення на заставлене майно товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг», а саме: вантажний бортовий автомобіль МАЗ 6303, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3; причіп бортовий МАЗ 83731041, номер шасі НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 у спосіб реалізації заставленого майна за договором застави 071108-10/3 від 08 листопада 2007 року, передбачений частиною 4 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 525, 526, 625, 572, 589 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 07 листопада 2007 року № Д-071107-123/ФЛ-Ю-С щодо своєчасного внесення лізингових платежів у встановленому порядку та строки, у результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 93502,79 грн. До стягнення заявлені також інфляційні втрати в сумі 5610,17 грн та 3 % річних в сумі 2113,42 грн і пеня в сумі 10289,15 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2010 року у справі № 2-11/617-2010 позов задоволено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу від 07 листопада 2007 року № Д-071107-123/ФЛ-Ю-С та знайшов правильним розрахунок процентів річних, індексу інфляції та договірної пені.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Заявник апеляційної скарги вважає рішення необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм діючого законодавства України, а також при неповному дослідженні обставин справи.

Зокрема, відповідач стверджує, що позивачем не були виконані вимоги ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 року, якою сторони було зобовязано підписати акт звірки взаєморозрахунків, а прийняття рішення без цього акту, на думку заявника скарги, свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. Також заявник апеляційної скарги звернув увагу на те, що сума заборгованості в розмірі 130515,53 грн, яка була з нього стягнута судом першої інстанції, ні в позові, ні в уточненні до позову позивачем не заявлялась.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

07 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №071107-123/ФЛ-Ю-С (а.с. 18-25).

Відповідно до пункту 1.1. предметом договору є надання лізингодавцем у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) - «майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору (а.с. 26). Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.

У додатковій угоді № 1 від 21 листопада 2007 року до договору № 071107-123/Фл-ю-с від 07 листопада 2007 року сторонами був затверджений новий графік сплати лізингових платежів (а.с. 95-96).

Відповідно до пункту 1.2. договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна відповідно до пункту 4.3. договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.

Загальна вартість майна на момент укладення договору складала: без податку на додану вартість 348333,33 грн, включаючи податок на додану вартість 20% - 69666,67 грн (пункт 3.2. договору).

Крім того, 08 листопада 2007 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець), з метою забезпечення вимог за договором фінансового лізингу від 07 листопада 2007 року № 071107-123/ФЛ-Ю-С, укладено договір застави №071108-10/3, предметом якого є майно, яке передане позивачем відповідачу за вказаним договором лізингу (а.с. 29).

У результаті неналежного виконання відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів за ним утворилась заборгованість у сумі 93502,79 грн яку позивач просив стягнути разом з відсотками річних, інфляційними втратами та пенею у спосіб реалізації заставленого майна за договором застави 071108-10/3 від 08 листопада 2007 року, передбачений частиною 4 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»шляхом проведення публічних торгів з його реалізації.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, у звязку з наступним.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з порушенням відповідачем умов договору лізингу, вони підлягають регулюванню главою 58 Цивільного кодексу України, нормами Закону України “Про фінансовий лізинг” та загальними положеннями про виконання господарських зобовязань.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до частини 2 зазначеної норми до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлений перелік обовязків лізингоодержувача, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі (пункт 3).

Судом встановлено, що позивачем на заявлену до стягнення суму 93502,79 грн були виставлені рахунки: № СФ-009630 від 29 грудня 2008 року на суму 22252,64 грн, № СФ-9000876 від 30 січня 2009 року на суму 22799,48 грн, № СФ-901830 на суму 24447,08 грн, № СФ-904421 від 30 березня 2009 року на суму 24003,59 грн, (а.с. 30-33).

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не представив суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості відповідно до затвердженого сторонами графіку сплати лізингових платежів (а.с. 99-100) рівно як і доказів оплати вищезазначених рахунків. В судовому засіданні представником відповідача сума заборгованості була підтверджена.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №071107-123/ФЛ-Ю-С в сумі 93502,79 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків, зроблені при обґрунтуванні апеляційних вимог, відхиляються судовою колегією.

Так, відповідно до чинного законодавства акт звірки це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, розрахунками, тощо. Тобто акт звірки взаєморозрахунків це обліковий регістр, підтверджуючий правильність розрахунків між сторонами, але не є доказом, підтверджуючим суму заборгованості.

За правилами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 11.2.1. пункту 11.2. договору за порушення обовязку щодо своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3 % річних, індексу інфляції за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року та пені за період з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року (а.с. 89-90), судова колегія погоджується з судом першої інстанції у правомірності позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5610,17 грн та пені в сумі 10289,15 грн.

Проте, стягнення місцевим господарським судом 3 % річних в сумі 21113,42 грн не відповідає представленому позивачем розрахунку та заявленим вимогам, згідно з якими позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3 % річних за період прострочення з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 2113,42 грн (а.с. 90-91).

Повноваження апеляційного господарського суду щодо результату розгляду апеляційної скарги та перегляду страви визначається статтею 103 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що апеляційна інстанція за результатом розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

При цьому, зміна рішення полягає у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення, не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо прав та обовязків сторін, але помилково стягнув з відповідача 3 % річних в сумі 21113,42 грн, замість суми у розмірі 2113,42 грн, яка зазначена в уточненнях до позовних вимог (а.с. 90-91), апеляційна інстанція вважає необхідним зміни рішення суду першої інстанції у цій частині.

За правилами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1. укладеного між сторонами договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення боржником будь-якої з вимог контрактів, як усіх разом, так і кожного та будь-якого окремо, та/або заставодавцем цього договору застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно статті 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Отже, судом правомірно звернуто стягнення на предмет застави у спосіб реалізації заставленого майна за договором застави 071108-10/3 від 08 листопада 2007 року, шляхом проведення публічних торгів з реалізації цього майна.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (пункт 3 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2010 року у справі №2-11/617-2010 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кримстройторг”, (юридична адреса: м. Сімферополь, вул.Гагаріна, б.14, ком.2, фактична адреса: 95051, м.Сімферополь, пров.Елеваторний, 10-А, ідент. код 24878233, п/р 26008011058202 в АКІБ “Укрсіббанк”, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВіейБі Лізинг”, (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідент. код 33880354 п/р 26002262400276 в ВАТ “ВіЕйБі Банк”в м. Києві МФО 380537) 93502,79 грн основного боргу, 5610,17 грн. індексу інфляції, 2113,42 грн 3 % річних, 10289,15 грн пені, шляхом звернення стягнення на заставлене майно товариства з обмеженою відповідальністю “Кристройторг”, а саме:

- вантажний бортовий автомобіль МАЗ 6303, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3;

- причіп бортовийМАЗ83731041, номершасі НОМЕР_7 реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 у спосіб реалізації заставленого майна за договором застави 071108-10/3 від 08.11.2007 року, передбачений частиною 4 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”шляхом проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна".

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя

Судді