Постанова № 11825765, 14.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 червня 2010 року Справа № 5020-10/062                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 17.05.2010 у справі №5020-10/062

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" (вул. Університетська, 80-в, м. Донецьк, 83114)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (вул. Адм. Октябрьського, 12, м. Севастополь,99011); (вул. Маяковського, 5, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 15326,54 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.05.2010 у справі № 5020-10/062 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" заборгованість в розмірі 14428,64 грн., у тому числі: 12000,03 грн. - основний борг, 2428,61 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 144,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 222,17 грн.

Суд першої інстанції встановив наявність між сторонами договірних відносин за договором поставки, у зв’язку з чим застосував норми господарського та цивільного права, а саме статті 525, 526, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України,які регулюють спірні відносини і на підставі яких наявна заборгованість підлягаю стягненню у примусовому порядку.

Пеня стягнута на підставі статті 549 Цивільного кодексу України та безпосередньо умов договору.

При цьому, суд застосував наслідки спливу строку позовної давності до частини позовних вимог, які передбачені 258, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що по накладній № 1ТДСФ001753 строк оплати випадав на вихідний день, у зв’язку з чим строк заборгованості повинен бути зменшений на 2 дня. У зв’язку з цим, на думку відповідача, підлягає зменшенню сума пені на 2,72 грн.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" (Постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (Покупець) укладений договір поставки №832/ПКС від 26.01.2009, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти іншій стороні - Покупцю алкогольні напої (далі товар) партіями згідно замовленням останнього, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах зазначеного договору (пункт 1.1 Договору) (том 1, а. с. 9 –11).

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У пункті 1.2 договору зазначено, що найменування, асортимент, ціна, кількість товару кожної партії вказуються у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Згідно з пунктом 3.5 договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент підписання накладної уповноваженими представниками сторін зазначеного договору.

Пунктом 4.3 договору та додатком №1 до договору визначений порядок оплати за поставлений товар - відстрочка за кожну партію товару до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, починаючи з дати поставки, що вказана у накладній.

Набрання договором сили визначено сторонами з моменту його підписання до 31.12.2009, а по грошовим зобов'язанням до їх повного виконання (пункт 6.1 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Альтера»отриманий товар від товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Индустрія»на загальну суму 42223,00 грн., що підтверджується накладними: № 1ТДАСФ0562 від 29.01.2009 на суму 2422,50 грн., № 1ТДАСФ0565 від 29.01.2009 на суму 3170,64 грн., № 1ТДАСФ0564 від 29.01.2009 на суму 2606,52 грн., № 1ТДАСФ0639 від 02.02.2009 на суму 2751,06 грн., № 1ТДАСФ0638 від 02.02.2009 на суму 416,00 грн., № 1ТДАСФ0796 від 09.02.2009 на суму 1471,92 грн., № 1ТДСФ00177 від 19.02.2009 на суму 2685,14 грн., № 1ТДСФ00176 від 19.02.2009 на суму 636,88 грн., № 1ТДСФ00764 від 26.03.2009 на суму 4168,45 грн., № 1ТДСФ00765 від 26.03.2009 на суму 2395,80 грн., № 1ТДСФ01300 від 30.04.2009 на суму 1973,30 грн., № 1ТДСФ01301 від 30.04.2009 на суму 11515,40 грн., № 1ТДСФО13О2 від 30.04.2009 на суму 5125,92 грн., № 1ТДСФ01753 від 05.06.2009 на суму 2255,96 грн. (том 1, а. с. 12 –24).

Таким чином, зобов'язання з поставки товару позивач виконав у повному обсязі, тоді як відповідачем умови пункту 4.3 договору належним чином не виконані, оскільки за отриманий товар боржник розрахувався не в повному обсязі.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків (том 1, а. с. 67 –68), що підписаний представниками обох сторін без зауважень, заборгованість станом на 01.04.2010 складає 12000,03 грн.

Відповідач у відзиві за вих. № 37 суму основного боргу 12000,03 грн. визнав.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з урахуванням наведених норм матеріального права та обставин справи, позов в частині вимог про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 12000,03 грн. правомірно задоволений місцевим господарським судом.

Стосовно вимог про стягнення суми пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі прострочення виконання зобов'язання Покупцем, Постачальник має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від вартості поставленої партії товару.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 4.3 договору визначений порядок оплати за поставлений товар –відстрочка за кожну партію товару до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, починаючи з дати поставки, що вказана у накладній.

Такі умови, які узгоджені сторонами в договірному порядку, вказують на те, що заявник апеляційної скарги помилково посилається на норми статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та вважає, що днем платежу є перший робочий день.

Так, стаття 253 вказаного кодексу передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Умови пункту 4.3 договору відповідають вказаній статті.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Ця стаття визначає день платежу при умові, що такий день встановлений законом. Як вже було встановлено судом, сторони в договірному порядку узгодили, що покупцю надається відстрочка за кожну партію товару до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, починаючи з дати поставки, що вказана у накладній.

Перевіривши розрахунок місцевого суду сум пені, колегія суддів вважає його правильним.

При цьому, судом першої інстанції правомірно застосований строк позовної давності згідно статей 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, а також враховане положення статті 232 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в 1 (один) рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна заява подана до установи зв'язку 09.03.2010, що підтверджується штампом установи зв'язку на конверті (том 1, а. с. 22).

Отже, позовні вимоги про стягнення пені, нараховані Позивачем за прострочення оплати за накладними № 1ТДАСФ0562 від 29.01.2009 на суму 2422,50 грн., № 1ТДАСФ0565 від 29.01.2009 на суму 3170,64 грн., № 1ТДАСФ0564 від 29.01.2009 на суму 2606,52 грн., № 1ТДАСФ0639 від 02.02.2009 на суму 2751,06 грн., № 1ТДАСФ0638 від 02.02.2009 на суму 416,00 грн., № 1ТДАСФ0796 від 09.02.2009 на суму 1471,92 грн., № 1ТДСФ00177 від 19.02.2009 на суму 2685,14 грн., № 1ТДСФ00176 від 19.02.2009 на суму 636,88 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені обґрунтовано задоволені у розмірі 2428,61 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів: державне мито складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункт у 2 статті 3). Тобто не менш 102,00 грн.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із апеляційних скарг на рішення суду державне мито складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, відповідачем при оскарженні рішення суду у даній справі в частині належало сплатити мінімальну ставку у розмірі 51,00 грн.

Оскільки відповідач сплатив лише 0,03 грн., колегія суддів вважає необхідним достягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" в доход державного бюджету України 50,97 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17.05.2010 у справі №5020-10/062 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Индустрія" (вул. Адм. Октябрьського, 12, м. Севастополь, 99011, р/р26000945114351 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324195, ЄДРПОУ 24696590) в доход державного бюджету України 50,97 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді