Постанова № 11825197, 12.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р.Справа № 14/114-10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.09.2010 р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №363 від 29.09.2010р.;

від відповідача: Білецький О.В., довіреність від 15.09.2010р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.10.2010 р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №363 від 29.09.2010р.;

від відповідача: Мироненко К.Б., довіреність від 12.05.2010р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Плюс”

на рішення господарського суду Херсонської області

від 26 липня 2010 року

по справі № 14/114-10

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_5

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Плюс”

про стягнення 68402 грн. 60 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2010р., оголошено перерву до 12.10.2010р..

В судовому засіданні 12.10.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.07.2010р. по справі №14/114-10 (суддя Гридасов Ю.В.) позов ФО-П ОСОБА_5 до ТОВ „Сіті-Плюс” про стягнення 68402,60 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 61836,20 грн. основного боргу, 137,32 грн. 3% річних, 3000 грн. збитків, 649,73 грн. державного мита, 224,17 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем не виконано належним чином умов договору купівлі-продажу цементу №9 від 27.05.2009р. щодо повної оплати вартості товару, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 61836,20 грн., сума заборгованості визнана відповідачем у повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2009р.. 20.04.2010р. у звязку з несплатою боргу позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість, однак відповідач претензію залишив без виконання, у звязку з чим позивачем нараховано 3% річних у розмірі 874,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 2692,22 грн., разом з тим, з урахуванням дати прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем 04.05.2010р., за розрахунком суду стягненню підлягають лише 137,23 грн. 3% річних. При цьому господарським судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3000 грн. витрати позивача на оплату юридичних послуг по стягненню заборгованості з відповідача, посилаючись при цьому на ст. ст. 526, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ Сіті-Плюс” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2010р. по справі №14/114-10 частково, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом першої всебічно не перевірено обставин справи, оскільки у відповідача не виникло зобовязання по оплаті придбаного товару, так як позивачем в порушення п. 5.1 договору не було виставлено відповідачу рахунків на оплату придбаного товару, а отже строк виконання зобовязання по оплаті товару у відповідача не настав. До того ж, господарським судом задоволено позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3000 грн. оплата юридичних послуг, наданих позивачу юристом, між тим, господарським судом не було зясовано правових підстав покладення на відповідача майнової відповідальності у вигляді збитків.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Сіті Плюс”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду частково скасувати з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 27.05.2009р. між ФО-П ОСОБА_5 (продавець) та ТОВ „Сіті Плюс” (покупець) укладено договір №9 купівлі-продажу цементу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовязався поставити цемент виробництва ВАТ „ХайдельбергЦемент Україна” (товар), а покупець зобовязався прийняти та оплатити продавцю поставлений товар.

Згідно з п. 2.1. договору ціна, вартість, марка, кількість товару визначається у доповненнях, які являються невідємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що покупець оплачує товар по рахункам, виставленим продавцем по факту поставки шляхом переказу грошових коштів на р/рахунок продавця.

В період з 28.05.2009р. по 03.11.2010р. ФО-П ОСОБА_5 поставила ТОВ „Сіті Плюс” товар цемент виробництва ВАТ „ХайдельбергЦемент Україна” на суму 697023,30 грн. за видатковими накладними (арк. спр. 15 34).

Проте, як свідчать матеріали справи, ТОВ „Сіті Плюс” частково виконало зобовязання по оплаті товару, у звязку з чим у покупця виникла заборгованість у розмірі 61836,20 грн., про що свідчать акти приймання-передачі, складені між сторонами (арк. спр. 35-38).

20.04.2010р. ФО-П ОСОБА_5 направила на адресу ТОВ „Сіті Плюс” претензію, яку ТОВ „Сіті Плюс” отримало 26.04.2010р., в якій просило оплатити заборгованість у розмірі 61836,20 грн..

Між тим, як свідчать матеріали справи ТОВ „Сіті Плюс” не сплатило ФО-П ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 61836,20 грн., що стало підставою для звернення ФО-П ОСОБА_5 до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „Сіті Плюс” про стягнення 65402,60 грн. : 61836,20 грн. боргу, 2692,22 грн. суму інфляції, 874,18грн. 3% річних, 3000 грн. витрати, повязані з оплатою послуг по наданню правової допомоги, 684,03 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства. апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що ФО-П ОСОБА_5 рахунки, як це передбачено п. 5.1 договору, ТОВ „Сіті Плюс” не виставляло, оскільки в матеріалах справи рахунки не містяться, й на вимогу апеляційного господарського суду, викладену в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р., позивач рахунки не надав, пояснивши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулося 30.09.2010р., що рахунки виставлялися покупцю факсимільним звязком.

До того ж, слід відмітити той факт, що у п. 5.1 договору не встановлено строку оплати виставлених рахунків, а отже в даному випадку слід застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

20.04.2010р. ФО-П ОСОБА_5 направила на адресу ТОВ „Сіті Плюс” претензію, яку ТОВ „Сіті Плюс” отримало 26.04.2010р., в якій просило оплатити заборгованість у розмірі 61836,20 грн..

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що ТОВ „Сіті Плюс” мало оплатити вартість поставленого товару у строк до 03.05.2010р. (включно).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Оскільки ТОВ „Сіті Плюс” у строк до 03.05.2010р. зобовязання по оплаті вартості товару не виконало, прострочення виконання грошового зобовязання відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України почалося з 04.05.2010р..

За таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ФО-П ОСОБА_5 про стягнення з ТОВ „Сіті Плюс” заборгованості за поставлений товар у сумі 61836,20 грн..

Крім того, у позовній заяві ФО-П ОСОБА_5 просило господарський суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 874,18 грн. за період з 11.12.2009р. по 31.05.2010р. та інфляційні втрати у сумі 2692,22 грн. за період з січня по квітень 2010 року, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних, позивачем не враховано той факт, що з вимогою про оплату грошових коштів продавець звернувся до покупця лише 20.04.2010р., а покупець отримав вказану вимогу 26.04.2010р, у звязку з чим строк для нарахування 3% річних та інфляційних втрат мав починатися лише з 04.05.2010р..

Враховуючи вищенаведене, господарським судом першої інстанції цілком вірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з у сумі 2692,22 грн. за період з січня по квітень 2010 року, оскільки прострочення грошового зобовязання відповідачем відбулося лише 04.05.2010р.

Дослідивши розрахунок 3% річних, здійснений господарським судом першої інстанції (арк. спр. 77), апеляційний господарський суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, таким чином господарським судом цілком правомірно задоволено частково позовну вимогу про стягнення 3% річних у сумі 137,23 грн..

У позовній заяві ФО-П ОСОБА_5 також просила стягнути з відповідача витрати, повязані з оплатою послуг по наданню правової допомоги, в сумі 3000 грн., посилаючись на ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, послуги по наданню правової допомоги були надані юристом ФО-П ОСОБА_6 за договором №02/05-2010 про надання юридичних послуг від 21.05.2010р..

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

За ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”, дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63).

Слід також ураховувати вказівки Вищого господарського суду України щодо розподілу та відшкодування витрат, повязаних із наданням правової допомоги. У п. 10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (в редакції розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 „Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”) зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Слід також мати на увазі, що витрати на правове обслуговування не є збитками. Правову позицію з цього питання викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укренергосервіс” до Промінвестбанку та Першого українського міжнародного банку про стягнення 184253 гривні збитків, з яких 124253 гривні - сума номінальної вартості втрачених векселів і 60000 гривень витрат, повязаних з наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 Цивільного кодексу УРСР, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з оспорюваною шкодою.

В матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що ФО-П ОСОБА_6 являється адвокатом.

Таким чином, не підлягає задоволенню вимога ФО-П ОСОБА_5 про стягнення з відповідача 3000 грн. - витрат, повязаних з оплатою послуг по наданню правової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Сіті Плюс” слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2010р. по справі №14/114-10 частково скасувати.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2010р. по справі №14/114-10 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Плюс” (ідентифікаційний код 32012881, 75001, Херсонська область, м. Цюрюпинськ, вул. Комсомольська, 11, р/р №26007107357 в „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 73039, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в „Райффайзен банк Аваль” 61836,20 грн. основного боргу, 137,23 грн. 3% річних, 619,73 грн. витрати по сплаті державного мита, 213,82 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Зобовязати господарський суд Херсонської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14.10.2010р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.