Постанова № 11825251, 12.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р.Справа № 25/84-10-2353

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л. Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В. При секретарі: Риковій О.М.

За участю представника ТОВ „ЛЕКРУМ” –Туфекчі І.Д., довіреність б/н від 09.07.2010р.

Представник ТОВ „Одеський ливарний завод” в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ „Одеський ливарний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р.

по справі № 25/84-10-2353

за позовом ТОВ „ЛЕКРУМ”

до ТОВ „Одеський ливарний завод”

про стягнення 35 520 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. (суддя Малярчук І.А.) позов ТОВ „ЛЕКРУМ” задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ „Одеський ливарний завод” (65025, м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 31768433) на користь ТОВ „ЛЕКРУМ” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пахікахи,2,корпус01,кім.306, код ЄДРПОУ 23648146) –35520 грн. попередньої оплати вартості товару, 355,20 грн. державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ „Одеський ливарний завод” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права України.

В обґрунтування апеляційної скарги, ТОВ „Одеський ливарний завод” посилається на те, що при ухвалені рішення, суд керувався припущеннями та дійшов до неправильного висновку, що ТОВ „Одеський ливарний завод” свої зобов’язання за договором поставки не виконало, та не прийняв до уваги та не з’ясував обставин, що товар був виготовлений до 17.09.2007р., але позивач не здійснив ніяких дій щодо отримання цього товару зі складу відповідача, відповідно до п. 3.1 договору № 14/07 від 02.02.2007р.

ТОВ „ЛЕКРУМ” не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить суд залишити рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р., без змін з мотивів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, і таким чином не скористався на участь у судовому засіданні.

Враховуючи строки розгляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, а також те, що розгляд справи вже двічі відкладався, судова колегія вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятого господарським судом рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ „Одеський ливарний завод” задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2007р. між ТОВ „Одеський ливарний завод” (Постачальник) та ТОВ „ЛЕКРУМ” (Замовник) був укладений договір № 14/07, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов’язується відповідно до цього договору виготовити та поставити, а замовник оплатити та прийняти продукцію, згідно Специфікації (Додаток № 1 до цього договору), які є невід’ємною частиною договору, де зазначено найменування, креслювальний номер, кількість та договірна ціни на продукцію.

Згідно п. 2.1 загальна сума за договором визначається сукупністю підписаних сторонами Специфікацій.

Відповідно до п. 2.2 розрахунки за поставлену продукцію проводяться в наступному порядку: Замовник проводить передоплату в розмірі 50% від вартості замовленої партії продукції (аванс на придбання необхідних матеріалів) згідно виставленого рахунку, після надходження передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, Постачальник приступає до виконання зобов’язань зо договором. Остаточний розрахунок за продукцію здійснюється Замовником по факту виготовлення продукції, протягом 3 банківських днів після отримання повідомлення про готовність продукції.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції проводиться зі складу Постачальника, транспортом Замовника.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 30 банківських днів з дня надходження передоплати, але після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в повному об’ємі за кожну партію продукції.

Відповідно до п. 5.3 договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов’язань за даним договором, якщо воно сталося не за їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона докаже, що застосувала усі можливі міри для повного виконання зобов’язань.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідно до Специфікації № 2 до договору ТОВ „Одеський ливарний завод” зобов’язалося виготовити та поставити ТОВ „ЛЕКРУМ” Водило 3518020/43052, матеріалу Ст.35 Л., індекс ТО 03 у кількості 400 штук на загальну суму 142080 грн., у зв’язку з чим 29.05.2007р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок –фактуру № СФ-0000223 на оплату вищезазначеної продукції у кількості 400 шт. у розмірі 142080 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2007р. відповідачем було виставлено новий рахунок-фактуру № СФ-0000401 на передоплату продукції Водило 3518020/43052, матеріалу Ст.35 Л., індекс ТО 03 у кількості 100 штук на суму 35 520 грн.

На виконання умов договору, 21.08.2007р. позивачем за платіжним дорученням № 423 на розрахунковий рахунок ТОВ „Одеський ливарний завод” було перераховано 35 520 грн. Це також підтверджується довідкою з банку від 25.06.2010р. № Р.08.00.02.01.0.0.0/05-10125 з призначенням платежу: „передоплата за водило за рахунком ф.0000401 від 17.08.2007р.„ і не заперечується самим відповідачем. (а.с. 31, 41)

Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивач повністю виконав зобов'язання, покладені на нього договором поставки.

Між тим, ТОВ „Одеський ливарний завод”, отримавши грошові кошти від ТОВ „ЛЕКРУМ”, жодних дій по виконанню своїх зобов'язань по договору поставки не вчинило, що стало підставою для ТОВ „ЛЕКРУМ” відмовитися від поставки продукції та вимагати повернення сплаченої за неї суми передоплати у розмірі 35520 грн. Це підтверджується претензією від 18.08.2009р. вих № 0818-1/09 про повернення суми попередньої оплати вартості товару в строк до 20.09.2009р. у розмірі 35520 грн. (а.с. 32)

При цьому ТОВ „Одеський ливарний завод” не заперечує проти того, що ніяких поставок по договору № 14/07 від 02.02.2007р. здійснено не було.

При цьому судовою колегією не приймаються доводи відповідача про те, що непоставлення товару відбулося через відсутність намірів позивача отримати відповідний товар, оскільки продукція була виготовлена до 17.09.2007р., та відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції проводиться зі складу Постачальника, транспортом Замовника, тобто ТОВ „ЛЕКРУМ” повинен був власним транспортом забрати продукцію зі їх складу, і таким чином позивач своїми діями не сприяв виконанню договору поставки.

По-перше, це спростовується вказаною вищезазначеною претензією від 18.08.2009р. вих № 0818-1/09.

По-друге, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, 21.08.2007р. ТОВ „Лекрум” здійснив передоплату продукції в розмірі 35520 грн., згідно рахунку-фактури, та з цього часу ТОВ „Одеський ливарний завод” не повідомляв про виготовлення продукції та про можливість отримання продукції.

Докази, які б підтверджували те, що відповідач повідомляв про виготовлення продукції та про можливість отримання продукції позивачем в матеріалах справи відсутні та скаржником не надані.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 656 Цивільного Кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 663. ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільною кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Із змісту п. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу... Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений сірок, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведено наявність підстав, які звільняли б його від виконання зобов`язань передбачених вищезазначеним договором.

Посилання скаржника на те, що виготовлена продукція згідно договору № 14/07 від 02.02.2007р., на даний час знаходиться за адресою: м.Одеса, 21км Старокиївської дроги, але в зв’язку з тим, що 01.10.2009р. цілісний майновий комплекс, що знаходиться за зазначеною адресою, відібраний у відповідача, доступу до продукції немає та надати ТОВ „Лекрум” продукцію не виявляється можливим, судовою колегією не приймається , оскільки згідно п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється протягом 30 банківських днів з дня отримання передоплати, гроші були перераховані позивачем 17.08.2007р.

Таким чином, у ТОВ „Одеський ливарний завод” була можливість протягом двох років повідомити ТОВ „Лекрум” про виготовлення продукції, та виконати належним чином зобов’язання за договором № 14/07 від 02.02.2007р.

На підставі вищезазначеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, та вбачає доведеним та обґрунтованим позовні вимоги ТОВ „ЛЕКРУМ” щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 14/07 від 02.02.2007р. в частині поставки продукції, що спричинило відмову позивача від подальшої її поставки та вимагати повернення сплаченої суми передоплати.

З урахуванням зазначеного, доводи скаржника викладені ним в апеляційній скарзі, судовою колегією не приймаються на підстави вищевикладеного.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У зв’язку з вищезазначеним, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. відповідає закону та обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. по справі № 25/84-10-2353 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Одеський ливарний завод” - без задоволення.

Головуючий суддя                    Воронюк О.Л.

Суддя                              Єрмілов Г.А.

Суддя                                                                                          Лашин В.В.

Повний текст постанови підписаний 14.10.2010р.