Постанова № 11825176, 12.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р.Справа № 13/86-10-2564

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар О.М., довіреність від 26.05.2010р.

від відповідача: Базелєва О.В., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія”

на рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року

у справі №13/86-10-2564

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будбізнес”

до відповідача Приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія”

про стягнення 15051,78 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будбізнес” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія” 15405,62 грн., з яких: 15000 грн. боргу, 51,78 грн. трьох відсотків річних та 353,84 грн. пені.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду першої інстанції доповнення до позовної заяви (а.с. 31), в яких просив стягнути з відповідача на свою користь 15051,78 грн., з яких: 15000 грн. боргу та 51,78 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року у справі №13/86-10-2564 (суддя Панченко О.Л.) позов ТОВ „Будбізнес” задоволено. З ПП „Торгівельний дім „Вікторія” на користь позивача стягнуто 15000 грн. боргу, 51,78 грн. трьох відсотків річних, 150,52 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідно до рахунку-фактури від 22.03.2010р. №СФ-0000007 платіжним дорученням від 22.03.2010р. №19 ТОВ „Будбізнес” перерахувало ПП „Торгівельний дім „Вікторія” 15000 грн. за дизельне пальне. Однак відповідач дизельне пальне позивачу не поставив. ТОВ „Будбізнес” звернулось до відповідача з вимогою від 02.04.2010р. №10 про повернення коштів у сумі 15000 грн., проте відповідач вказані кошти не повернув. З огляду на вищевикладене на підставі ст.ст. 11, 526, 530, 625 ЦК України місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги ТОВ „Будбізнес”.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. За доводами скаржника ПП „Торгівельний дім „Вікторія” не було належним чином повідомлено про розгляд справи №13/86-10-2564, у зв’язку з чим не приймало участь під час розгляду справи в суді першої інстанції. Окрім того, на думку скаржника судом не враховано, що між сторонами у справі відсутні будь-які договірні відносини, у зв’язку з чим у відповідача немає зобов’язань повертати позивачу будь-які кошти.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Торгівельний дім „Вікторія”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.10.2010р., про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

У позовні заяві ТОВ „Будбізнес” стверджує, що між сторонами у справі - ТОВ „Будбізнес” та ПП „Торгівельний дім „Вікторія” укладено усний договір поставки, про що на думку позивача свідчить факт виставлення ПП „Торгівельний дім „Вікторія” 22.03.2010р. ТОВ „Будбізнес” рахунку-фактури №СФ-0000007 (а.с. 11) на загальну суму 15000 грн., а також сплата позивачем за вказаним рахунком грошових коштів.

Дійсно, 22.03.2010р. ТОВ „Будбізнес” перерахувало на рахунок ПП „Торгівельний дім „Вікторія” 15000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 22.03.2010р. №19 (а.с. 32), призначення платежу –за дизельне пальне згідно рахунку-фактури №СФ-0000007 від 22.03.2010р.

02.04.2010р. у листі №10 (а.с. 13) позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом трьох банківських днів повернути ТОВ „Будбізнес” суму 15000 грн., з посиланням при цьому на те, що ПП „Торгівельний дім „Вікторія” не відвантажило ТОВ „Будбізнес” товар, вартість якого була сплачена позивачем за платіжним дорученням від 22.03.2010р. №19 згідно з виставленим рахунком-фактурою.

З матеріалів справи вбачається, що сплачені позивачем - ТОВ „Будбізнес” кошти відповідачем повернуто не було, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

По-перше, в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.10.2010р. апеляційним господарським судом оглянуто та залучено до матеріалів справи два оригінали рахунку-фактури №СФ-0000007 від 22.03.2010р. Оригінал, наданий представником позивача (12.10.2010р. вказаний оригінал був повернутий позивачу за його письмовим клопотанням, яке залучено до матеріалів справи), повністю ідентичний наявній в матеріалах справи копії рахунку-фактури №СФ-0000007 від 22.03.2010р., та з нього вбачається, що в графі –„Одержувач” вказаний не позивач, а ТОВ „Грейн-Голд”, при цьому печатна назва одержувача „ТОВ „Грейн-Голд” перекреслена та виправлена за допомогою кулькової ручки на ТОВ „Будбізнес”. В той час як з оригіналу, наданого представником відповідача, вбачається, що одержувачем за рахунком-фактурою №СФ-0000007 від 22.03.2010р. дійсно зазначений не позивач, а „ТОВ „Грейн-Голд”. Іншого позивачем не доведено та іншого рахунку на сплату вартості дизельного пального, наданого відповідачем позивачу, до апеляційного господарського суду не надано.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що ПП „Торгівельний дім „Вікторія” не виставляло ТОВ „Будбізнес” жодного рахунку на оплату дизельного пального. Інших доказів існування між сторонами договірних відносин ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що представником відповідача не заперечується факт перерахування позивачем на його користь 15000 грн., більш того з наданої до апеляційного господарського суду Довідки ПАТ „ІНДЕКС-БАНК” від 29.09.2010р. №02/1-447 вбачається, що відповідачем (ПП „Торгівельний дім „Вікторія”) навіть частково повернуто сплачені на його рахунок кошти, а саме: зі сплаченої суми 15000 грн. за період з 25.08.2010р. по 15.09.2010р. (тобто, вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення) ПП „Торгівельний дім „Вікторія” було повернуто позивачу 4000 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що сплачені ТОВ „Будбізнес” за платіжним дорученням №19 від 22.03.2010р. 15000 грн. у розумінні ст. 1212 ЦК України підпадають під поняття безпідставно набутого майна –грошових коштів.

Між тим, підставою звернення з позовом до господарського суду ТОВ „Будбізнес” визначило не повернення безпідставно набутих коштів, а неналежне виконання відповідачем зобов’язань, які виникли на підставі усного договору поставки дизельного пального.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.7 роз’яснень Вищого арбітражного суду №02-5/289 від 18.09.1997р. „Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) визначено, що передбачені ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції, ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях, зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

При цьому слід розуміти, що зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову - зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України визначені права господарського суду щодо прийняття рішення, а саме господарський суд приймаючи рішення має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; 4) стягувати в доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому ст. 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; 5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” на питання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, надана така відповідь: відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної ( в тому числі і судової) влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов’язок позивача, пунктом 2 ст. 83 названого Кодексу передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, у господарського суду відсутнє право змінювати підставу або предмет позову при прийнятті рішення, зміна підстави або предмету позову є виключно правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Будбізнес” не скористалось своїм правом на зміну підстави позову, наполягаючи на стягненні 15000 грн. саме з підстави неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за усним договором поставки, в той час як матеріалами справи встановлений факт відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин як у вигляді письмового, так і усного договору, що зумовлює скасування оскаржуваного рішення від 21.07.2010р. як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю з підстав недоведеності заявлених позовних вимог. Водночас апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у задоволенні позову з цих підстав не позбавляє позивача права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача сплачених коштів, але з інших підстав.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПП „Торгівельний дім „Вікторія” підлягає задоволенню.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року у справі №13/86-10-2564 скасувати.

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Будбізнес” відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будбізнес” (67660, Одеська область, Біляївський район, с. Холодна балка, вул. Санаторна, 2В, код ЄДРПОУ 32184240) на користь Приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія” (65069, м. Одеса, вул. 29 лінія, 3, код ЄДРПОУ 35502613) 75 (сімдесят п’ять) грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов