Постанова № 11824401, 28.09.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

28.09.10 Справа № 15/129-2092 (10/143-3333

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Мурської Х.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від ТзОВ «Приват-агро-Львів»: Дорошенко С.О.

від ТзОВ «НВО «Зернопереробка»: Федорейко В.С.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробка», вих.№07/07 від 15.07.2010 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.06.2010 року (підписане 07.07.2010 року), суддя Бучинська Г.Б.

по справі № 15/129-2092 (10/143-3333 (17/316-4979),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-агро-Львів», с. Заводське, Буський район, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Зернопереробка», м. Тернопіль

про стягнення 411894,00 коп. заборгованості, 254001,30 грн. збитків, 46854,28 грн. 3 % річних, 230.660,60 грн. інфляційних та 75376,21 грн. пені.

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Зернопереробка», м.Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-агро-Львів», с. Заводське, Буський район, Львівська область

про визнання договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005р. недійсним

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.2009 року по справі №10/143-3333 (17/316-4979) відмовлено в позові ТзОВ «Приват-агро-Львів»про стягнення з ТзОВ «НВО «Зернопереробка»заборгованості в сумі 411894 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 року рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.2009 року по справі №10/143-3333 (17/316-4979) скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнено з ТзОВ «НВО «Зернопереробка»на користь ТзОВ «Приват-агро-Львів»411894 грн. основного боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2009 року вказані вище рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд.

В ході нового розгляду справи у суді першої інстанції ТзОВ «НВО «Зернопереробка»26.01.2010 року подано зустрічну позовну заяву до ТзОВ «Приват-Агро-Львів»про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року (арк. справи 5-11 т.7), яка прийнята господарським судом ухвалою суду від 27.01.2010 року (арк. справи 20-21 т.7).

Поряд з цим, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.01.2010 року по справі №15/129-2092 (10/143-333 (17/316-4973) (арк. справи 71 т.5) обєднано дану справу із справою №15/159-2407 за позовом ТзОВ «Приват-агро-Львів»до ТзОВ «НВО «Зернопереробка»про стягнення 254001,30 грн. збитків, 46854,28 грн. 3 % річних, 230660,60 грн. втрат від інфляції та 75.376,21 грн. пені, присвоївши їй номер 15/129-2092 (10/143-333 (17/316-4973).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.06.2010 року по справі №5/129-2092 (10/143-3333 (17/316-4979) позовні вимоги ТзОВ «Приват-агро-Львів»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «НВО «Зернопереробка» на користь ТзОВ «Приват-агро-Львів»411894 грн. боргу, 230660,60 грн. інфляційних, 38797,03 грн. - 3 % річних. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ТзОВ «НВО «Зернопереробка»про визнання недійсним договору від 08.12.2005р. відмовлено.

Задовольняючи первісний позов в частині стягнення основного боргу в сумі 411894 грн., суд посилаючись на положення ст.ст.173, 193, 265 ГК України, ст.ст.509, 526, 712 ЦК України зазначає про неналежне виконання ТзОВ «НВО «Зарнопереробка»обовязку щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року. Поряд з цим, судом відзначено, що матеріалами справи підтверджено проведення господарських операцій між ТзОВ «Приват-агро-Львів»та ТзОВ «НВО «Зарнопереробка»на виконання вказаного договору. Одночасно, беручи до уваги положення ст.625 ЦК України, ч.2 ст.530 ЦК України, а також претензію від 29.09.2006 року вих.№25, надіслану ТзОВ «Приват-агро-Львів»відповідачу за первісним позовом, суд вважає правомірними заявлені до стягнення інфляційні в сумі 230660,60 грн. та 3 % річних в розмірі 38797,03 грн. нараховані за період з 10.10.2006 року по 30.11.2009 року. Судом відмовлено у стягненні пені, оскільки нарахування такої не передбачено укладеним між сторонами договором та відмовлено у стягненні збитків, з огляду на те, що позивачем за первісним позовом не доведено причинний звязок між протиправною поведінкою відповідача за первісним позовом та збитками, заявленими до стягнення.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «НВО «Зернопереробка»про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року, суд враховуючи ст.ст.256, 257, 267, ч. 1 ст.261 ЦК України, вказує на пропуск позивачем за зустрічним позовом позовної давності, так як зустрічна позовна заява подана до суду 26.01.2010 року, а ТзОВ «Приват-агро-Львів»подано заяву від 22.02.2010 року про застосування строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «НВО «Зернопереробка»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області по справі № 15/129-2092 (10/143-3333 (17/316-4979) повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Приват-агро-Львів», вказуючи на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, апелянт посилаючись на положення ст.ст.203, 207 ГК України та статуту «НВО «Зернопереробка», зазначає, що Бондаренко О.Г. не мав права підписувати договір поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року на суму 411894,00 грн., оскільки Статутом Товариства передбачено право заступника директора підписувати договори на суму не більше 50% від статутного фонду товариства, який становить 270000,00 грн., тобто не більше ніж на 135000,00 грн. Поряд з цим, вказуючи на ст.180 ГК України, ст.638 ЦК України звертає увагу суду на те, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Одночасно, апелянт вказує на неналежне оформлення довіреностей, виданих ТзОВ «НВО «Зернопереробка» Бондаренку О.Г. на отримання від ТзОВ «Приват-агро-Львів»матеріальних цінностей пшениці, а також на те, що позивачем за первісним позовом не доведено факту вивезення зерна з території підприємства. Разом з тим, апелянт звертає увагу суду на те, що у ТзОВ «Приват-агро-Львів»відсутні товарно-транспортні накладні, наявність яких є обовязкова.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду склад судової колегії змінювався.

Представник ТзОВ «НВО «Зернопереробка»в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник ТзОВ «Приват-агро-Львів»в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на безпідставність доводів апелянта, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

08.12.2005 року між ТзОВ «Приват-агро-Львів»(в тексті договору продавець) та ТзОВ «НВО «Зернопереробка»(в тексті договору покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (арк. справи 9, 43 т.1), відповідно до умов якого, а саме п.1 продавець зобовязався передати у власність покупця пшеницю 4 кл в кількості 700 тонн по ціні 600,00 грн. за 1 тонну з ПДВ, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах договору

Пунктом 2 договору визначено, що загальна вартість поставки становить 420000 грн.

Згідно п.10 договору, останній вступає в дію з моменту його підписання і діє до 30.12.2005р. У випадку, якщо термін договору закінчився, а відносини по ньому між сторонами тривають, за взаємною згодою сторін договір може бути пролонговано.

Згідно п.4.2 договору сторони визначили, що у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством.

Додатком до договору № 1 від 29.12.2005року (арк. справи 44, т.1), сторони домовились викласти п.10 договору постави сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року в наступній редакції: «договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 15.02.2006 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами свої зобовязань».

Слід зазначити, що від імені ТзОВ «Науково - виробниче обєднання «Зернопереробка»(покупця) договір поставки сільськогосподарської продукції укладено заступником директора Бондаренко Олександром Геннадійовичем, що діяв на підставі доручення.

Як відзначено судом, згідно протоколу загальних зборів засновників № 5/1 від 14.08.2003р. ТОВ "НВО "Зернопереробка" Бондаренка О.Г. обрано заступником директора з фінансових питань (арк. 106, т.1), відповідно до наказу № В 012/03 від 27.08.2003р. директору ТзОВ «НВО «Зернопереробка»- Бондаренку Г.О. надано право першого підпису на всіх фінансових документах з 27.08.2003р. (арк. 83, т.2).

На виконання умов вказаного вище договору поставки сільськогосподарської продукції позивач за первісним позовом відпустив ТзОВ «НВО «Зернопереробка»товар (пшеницю 4 кл.), на підставі довіреностей ЯЖЦ №641722 від 09.12.2005р., ЯЛЖ №095721 від 15.12.2005р., ЯЛЖ №095722 від 04.01.2006р. (арк. справи 10,11,14 т.1), виданої ТзОВ «НВО «Зернопереробка»- Бондаренко Олександру Геннадійовичу на отримання від позивача за первісним позовом товару - пшениці, згідно накладних на загальну суму 411894 грн., а саме: №62 від 09.12.2005р.; №63 від 10.12.2005р.; №64 від 14.12.2005р.; №65 від 15.12.2005р.; №№66,67 від 16.12.2005р., №№68,69,70 від 20.12.2005р.; №72 від 21.12.2005р.; №№73,75,76 від 22.12.2005р.; №№ 77,78,80 від 23.12.2005р.; №№79,81 від 26.12.2005р.; №№82,83 від 27.12.2005р.; №№84,85,86 від 28.12.2005р.; №№87,88, 89 від 29.12.2005р.; №№90,91 від 30.12.2005р.; №№1,2 від 03.01.2006р.; №№3,4,5 від 04.01.2006р.; №№ 6,7 від 05.01.2006р. (арк. справи 11-38, т.1)

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції, а саме п.4 покупець (ТзОВ «НВО «Зернопереробка») оплачує вартість товару не пізніше 15 лютого 2005 року. Проте, останнім оплата отриманого товару в сумі 411894 грн. проведена не була.

В зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обовязку по оплаті вартості поставленого зерна пшениці 4 кл, позивач за первісним позовом направив ТзОВ «НВО «Зернопереробка»претензію (вих.№85 від 29.09.2006 року, арк. справи 45 т.1) з вимогою погасити суму заборгованості в розмірі 411894 грн. Однак така, залишена без відповіді та задоволення, станом на момент подання позову вказана заборгованість не погашена.

Посилання скаржника на те, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору не підтверджені матеріалами справи та не заслуговують на увагу суду.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Тернопільської області, враховуючи зауваження зі сторони ТзОВ «НВО «Зернопереробка»стосовно того, що сільськогосподарська продукція останнім отримана не була, та, що підписи на накладних на отримання продукції підписані іншою особою, а не Бондаренком О.Г., ухвалою від 20.07.2007 року призначалась у справі судово-почеркознавча експертиза для встановлення факту достовірності підпису Бондаренка О.Г. на накладних та довіреностях щодо отримання продукції зерна пшениці 4-го класу.

У Висновку експерта №872 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз м. Тернопіль від 10.10.2008 року (арк. справи 66-90 т.3), який надійшов на адресу суду 06.11.2008 року вбачається, що експерт ствердно відповів, що на довіреностях серії ЯЛЖ № 095721 від 15.12.2005 року, серії ЯЖЦ № 641722 від 09.12.2005 року, серії ЯЛЖ № 095722 від 04.01.2006 року в Графі "керівник підприємства" та "Підпис ___ засвідчую" виконані Бондаренком Олександром Геннадійовичем, при цьому, лише частина накладних підписані ймовірно Бондаренком О.Г., частина накладних підписана не Бондаренком О.Г., на інших - неможливо встановити, ким вони підписані, через малий обєм графічного матеріалу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій , а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Згідно статті 1 вказаного Закону первинний документ це є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року (з наступними змінами та доповненнями) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, товари, основні засоби та інші грошові документи і інші цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Таким чином, посилання апелянта на неналежне оформлення довіреностей, виданих ТзОВ «НВО «Зернопереробка»Бондаренку О.Г., не заслуговують на увагу.

Поряд з цим, судом встановлено, що накладні на отримання товару, всупереч Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстроване в Мін'юст України, 05.06.1995 за № 168/704, накладні, долучені позивачем на підтвердження господарських операцій згідно угоди від 08.12.2005, укладеної між сторонами у справі, належним чином не оформлені.

Проте, судом відзначено, що іншими доказами, зокрема документами фінансової звітності підтверджено господарські операції між ТзОВ «Приват-агро-Львів»та ТзОВ «НВО «Зернопереробка»на виконання вимог договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005р., як і підтверджено факт прийняття до виконання таких документів, що відображено в довідці від 26.05.2009 року № 4464/23-01/32272551 (арк. справи 205 206, т.4) про результати документальної перевірки ТзОВ «НВО «Зернопереробка», проведеної Тернопільською ОДПІ, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Приват-агро-Львів» за період з 01.12.2005р. по 31.01.2006р., в розділі 3 якої оцінено господарські відносини позивача та відповідача, зокрема на підставі перевірки бухгалтерської документації (накладних, податкових накладних) встановлено, що ТОВ "НВО "Зернопереробка" отримано товар (пшениця ІV класу) від ТОВ «Приват-агро-Львів»по накладних зазначених вище на суму 411894 грн. Поряд з цим, податковим органо також ватсновлено, що суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за період з 01.12.2005р. по 31.01.2006р. Разом з тим, у довідці про результати документальної перевірки податковим органом встановлено, що товар, придбаний ТзОВ «НВО «Зернопереробка»у ТОВ «Приват-агро-Львів», реалізовано ЗАТ «Камянецький млин».

Суд вказує на те, що згідно із запитом ДПІ у Буському районі перевірка позивача здійснювалася на предмет проходження ТМЦ по першій ланці ланцюга відповідно до виписаних (оформлених) накладних, податкових накладних, формування податкового кредиту ТзОВ «Зернопереробка»на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «Приват-агро-Львів» під час отримання товару на виконання умов угоди від 08.12.2005р., отримання інформації, яка доводить, що відомості первинних документів та документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності та/або є сумніви щодо реальності вчинення такого правочину.

Згідно висновків, перевіркою відповідача за первісним позовом розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Приват-агро-Львів», не встановлено, встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТзОВ «Приват-агро-Львів». Вказана довідка підписана керівником ТзОВ «НВО «Зернопереробка»Пушкаренко М.В. та головним бухгалтером Шевчук Г.О. без заперечень.

Щодо зауважень апелянта про неправомірність укладення договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року, з підстав того, що Бондаренко О.Г. не мав права підписувати такий, оскільки договір підписаний на суму 411894,00 грн., а умовами статуту передбачено право заступника директора підписувати договори на суму не більше 50% від статутного фонду товариства, який становить 270000,00 грн., тобто не більше ніж на 135000,00 грн., колегією суддів відзначено наступне:

Пунктом 9.1. Статуту ТзОВ «НВО «Зернопереробка»визначено, що виконавчим органом Товариства є дирекція. До складу дирекції входять директор та два його заступники.

Згідно п.9.6 статуту директор очолює та здійснює загальне керівництво діяльністю товариства. Повноваження заступника директора з фінансових питань визначено у п. 9.8. Статуту товариства, до яких зокрема віднесено питання: організації та контролю за фінансовою діяльністю Товариства; визначення та подання на затвердження ціни заготівлі, переробки та збуту продукції, плани доходів та витрат, положення про фонди Товариства, контроль та аналіз їх виконання; складання графіків оплат у виробництві та торгівлі, погодження сум та черговість платежів; забезпечення розрахунково-касового обслуговування, залучення та цільове використання кредитних коштів; виконання інших зобовязань, якщо такі на нього покладені рішенням органів управління або передбачені посадовою інструкцією.

Пунктом 9.9. Статуту передбачено, що директор та його заступники вправі без довіреності представляти Товариство перед третіми особами, укладати угоди (правочини), виконувати інші дії від імені Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що Бондаренко Олександр Геннадійович обраний заступником директора з фінансових питань ТзОВ «НВО «Зернопереробка», що підтверджується протоколом загальних зборів засновників ТзОВ «НВО «Зернопереробка»№5/1 від 14.08.2003 року (арк.справи 106, том. 1), а відтак згідно із п. 9.9. Статуту вправі підписувати договори з іншими субєктами господарювання.

Таким чином, підписання договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року зі сторони та від імені ТзОВ «НВО «Зернопереробка»- Бондаренком О.Г. як заступником директора товариства відповідає обсягу його повноважень, визначених п. 9.9. Статуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як правомірно також відзначено судом першої інстанції, наступним схвалення ТзОВ «НВО «Зернопереробка»угоди, а саме проведенням операцій в податковому обліку товариства, зокрема включенням сум ПДВ з даної угоди до податкового кредиту відповідного періоду, та підтвердженим фактом подальшого продажу зерна, отриманого від позивача, ЗАТ "Кам'янецький млин", що відображено в довідці про результати документальної невиїзної перевірки від 26.05.2009р., проведеної Тернопільською об'єднаною ДПІ, відповідач за зустрічним позовом прийняв до виконання даний договір, а відтак набув в установленому законом порядку зобов'язань по ньому в частині оплати отриманих ТМЦ.

Поряд з цим, судом обґрунтовано не прийняті до уваги заперечення відповідача, що акт звірки від 15.02.2006 року підписано не головним бухгалтером ТзОВ «НВО «Зернопереробка»Яблонською Н.Г., враховуючи пояснення останнього (відзив на апеляційну скаргу від 26.01.2010 № 07-01, том 4, арк.138-144, ст. 3 відзиву), в якому зазначено, що підпис на акті звірки розрахунків, який нібито мав належати головному бухгалтеру Яблонській Н.Г., повністю співпадає з підписом Бондаренка О.Г., а токож те, що на вказаному акті міститься відтиск печатки ТзОВ «НВО «Зернопереробка».

Щодо посилань скаржника на недоведення факту відвантаження зерна пшениці 4 класу, у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно із відповідності п.6, укладеного між сторонами договору від 08.12.2005 року, покупець (відповідач за первісним позовом) отримує товар шляхом самовивозу зі складів продавця (позивача), а відтак вимоги Інструкції до позивача не застосовуються, як і не покладається на позивача обов'язок щодо оформлення товарно-транспортних накладних.

Про вказане також відзначено у постанові ВГСУ від 10.09.2009 року по даній справі, в якій суд вказує на те, що підтвердити належними і допустимими доказами факт здійснення перевезення могли б лише транспортні організації-володільці транспортних засобів, які зазначені в графі накладних "основа", та відповідач по справі, який не визнає факту отримання товару в розпорядження свого повноважного представника.

При розгляді справи, суд першої інстанції звертався до Буського РВ ГУМВСУ у Львівській області із запитом щодо надання копії пояснень водіїв, які здійснювали перевезення транспортними засобами, що значаться в графі основа в накладних на отримання зерна пшениці ТзОВ «НВО «Зернопереробка», які здобуті в кримінальній справі, порушеній за фактом заволодіння чужим майном службовими особами ТзОВ «НВО «Зернопереобка», за ознаками злочину, передбаченими ст. 191 ч. 4 КК України. З пояснень голови Фермерського господарства "Дубок-Т" Теслюка В.В. (арк. справи 94, т.6), власника транспортного засобу яким здійснювалося перевезення зерна, наданих суду 17.06.2010р., вбачається, що перевезення зерна, отриманого по накладних, що містяться в матеріалах справи, здійснювалося зі складів птахофабрики в с. Заводське на ЗАТ «Кам'янецький млин», що співпадає з фактами, відображеними в довідці перевірки, проведеної податковим органом.

Разом з тим, позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи копії звітів про рух матеріальних цінностей по рахунку 10-11 насіння та продовольче зерно за грудень 2005р., 2006р., головні книги за 2005, 2006р., що охоплюють період господарських операцій з відповідачем, які підтверджують наявність зерна в кількості, достатній для виконання умов договору від 08.12.2005р. та відвантаження їх по накладних, долучених позивачем.

З огляду на наведене, суд правомірно прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання зерна ТзОВ «НВО «Зернопереробка»від ТзОВ «Приват-агро-Львів»на суму 411894 грн., а відтак первісний позов в частині стягнення основного боргу є правомірним.

Поряд з цим, судом першої інстанції підставно стягнено з відповідача за первісним позовом на користь ТзОВ «Приват-агро-Львів»230660,60 грн. інфляційних, 38797,03 грн. - 3 % річних, враховуючи наступне:

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних та 3% річних проведено за період з 15.02.2006 року по 31.11.2009 року.

Відповідно до п. 4 договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року, сторони узгодили строк проведення розрахунків не пізніше 15.02.2005 року. Однак, як правомірно відзначено судом першої інстанції, укладаючи договір 08.12.2005р. сторони не могли передбачити проведення розрахунків 15.02.2005 року, а відтак строк виконання зобовязань в частині оплати в даному випадку не визначений сторонами.

Враховуючи наведене, положення ч.2 ст.530 ЦК України, а також претензію ТзОВ «Приват-агро-Львів»№ 25 від 29.09.2006р. надіслану ТзОВ «НВО «Зернопереробка», в якій міститься вимога про сплату боргу в сумі 411894 грн. за отримане насіння пшениці 4 класу на виконання умов договору від 08.12.2005 року, суд першої інстанції правомірно стягнув з ТзОВ «НВО «Зернопереробка»на користь ТзОВ «Приват-агро-Львів»: 230660,60 грн. - інфляційних та 38797,03 грн. - 3 % річних, за період з 10.10.2006р. по 30.11.2009р., враховуючи те, що

Разом з тим, суд обґрунтовано, враховуючи положення ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України, а також те, що умовами договору від 08.12.2005р. не передбачено стягнення пені, прийшов до висновку про відмову у стягненні 75376,21 грн. пені.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте, позивачем за первісним позовом просячи стягнути збитки у вигляді упущеної вимоги не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача за первісним позовом та збитками, заявленими до стягнення в сумі 254001,30 грн., оскільки не подано доказів в підтвердження того, що ТзОВ «Приват-агро-Львів»готове було до вчинення дій, спрямованих на одержання прибутку, мало для цього всі правові, майнові та організаційні можливості, але з вини відповідача ці дії не були доведені до логічного завершення, або ці дії повністю не були вчинені, у звязку з чим не принесли очікуваних доходів.

Щодо зустрічного позову ТзОВ «НВО «Зернопереробка»до ТзОВ «Приват-агро-Львів»про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005р. недійсним, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такого, оскільки як уже зазначено вище, враховуючи положення статуту ТзОВ «НВО «Зернопереробка», протокол загальних зборів засновників № 5/1 від 14.08.2003р. ТзОВ «НВО «Зернопереробка», згідно якого Бондаренка О.Г. обрано заступником директора з фінансових питань, наказ № В 012/03 від 27.08.2003р. директора Товариства, яким надано право першого підпису з 27.08.2003 року на всіх фінансових документах Товариства заступнику директора з фінансових питань Бондаренко Олександру Геннадійовичу (арк. справи 83, т.2), зазначивши при цьому, що підписання договору поставки сільськогосподарської продукції від 08.12.2005 року від імені ТзОВ «НВО «Зернопереробка»- Бондаренком О.Г. як заступником директора товариства відповідає обсягу його повноважень, визначених п. 9.9. Статуту.

Твердження позивача за зустрічним позовом, що у відповідності до п. 7.4. Статуту товариства, виключно до компетенції зборів учасників віднесено питання затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 50% статутного фонду товариства, у звязку з чим укладену угоду слід вважати недійсною, правомірно не взято до уваги, так як положеннями установчого документу ТзОВ «НВО «Зерноперобка»до компетенції зборів учасників віднесено затвердження таких угод, при цьому укладення даних договорів здійснюється уповноваженими на це особами, до яких у відповідності до п. 9.9 Статуту належать заступники директора.

Разом з тим, згідно ст.256 ЦК України визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлений строк загальної позовної давності тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Спірний договір поставки сільськогосподарської продукції укладено між сторонами 08.12.2005 року. Згідно довідки Тернопільської ОДПІ № 4464/23-01/32272551 від 26.05.2009р. вбачається, що операція по купівлі у ТзОВ «Приват-агро-Львів»пшениці ІV класу відображена у бухгалтерському обліку ТзОВ «НВО «Зернопереробка»у грудні 2005р. - січні 2006 року.

Позов ТзОВ «Приват-агро-Львів»про стягнення з ТзОВ «НВО «Зернопереробка»- 411894 грн. заборгованості за вказаним договором подано до господарського суду Тернопільської області 15.12.2006 року, а зустрічний позов ТзОВ «НВО «Зернопереробка»про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції, укладеного між сторонами 08.12.2005 року подано лише 26.01.2010 року (арк. справи 5 11 т.7).

З огляду на наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції про пропущення ТзОВ «НВО «Зернопереробка»строку позовної давності.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Матеріали справи містять заяву ТзОВ «Приват-агро-Львів»про застосування позовної давності (від 22.02.2010 року, арк. справи 104, т.5). При цьому, клопотання про відновлення строку позовної давності для звернення з вимогою про визнання недійсним правочину ТзОВ «НВО «Зерноперобка»не подавалося.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.06.2010 року по справі №5/129-2092 (10/143-3333 (17/316-4979) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробка»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Мурська Х.В.

Юрченко Я.О.