Постанова № 11824237, 13.10.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

13.10.10 Справа № 22/80

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.,

Бонк Т.Б.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) з”явився,

відповідача не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік», м.Бердичів Житомирської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2010 року, суддя Малєєва О.В., в справі за № 22/80

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік», м.Бердичів Житомирської області

до відповідача підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 14353,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»про стягнення з підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 14353,18 грн., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту поставки позивачем товару відповідачу, що свідчить про відсутність підстав для виникнення в останнього зобов»язання по сплаті неотриманого товару.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що подані суду видаткові накладні, зі змісту яких випливає факт поставки відповідачу товару є належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства.

Скаржник зазначає, що наявність на накладних різних підписів не може заперечувати факт поставки відповідачу товару та існування різних підписів пояснює тим, що уповноваженим представником відповідача в отриманні товару виступав підприємець ОСОБА_3, факт чого не заперечує відповідач, проте, безпідставно не взято до уваги судом при розгляді даного спору..

В підтвердження факту схвалення отримання підприємцем ОСОБА_3 від імені відповідача спірного товару скаржник покликається на пояснення відповідача, підписаний відповідачем акт звірки від 24.03.2009 року та здійснення відповідачем часткової проплати в погашення спірної заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що між сторонами існували правовідносини згідно укладеного договору від 20.07.2007 року №1/83 і за отриманий по вказаному договору товар відповідач повністю розрахувався.

Відповідач також заперечує відсутність будь-яких інших правовідносин між сторонами, в тому числі отримання товару від позивача представником по довіреності, оскільки довіреності нікому не надавав, товару від позивача за спірний період не отримував та жодних претензій від позивача про сплату боргу чи часткову оплату боргу, як зазначає скаржник, не здійснював.

В судове засідання представники відповідача не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ “Сончік” (продавець) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) 20.07.2007р. укладено договір купівлі-продажу №L/83, за умовами п.1 якого продавець зобов'язувався поставити товар покупцю в терміни, встановлені обома сторонами, а покупець зобов'язувався прийняти і сплатити вартість прийнятого товару за обумовленою договором ціною. В цьому ж пункті договору передбачено, що асортимент, кількість і ціна товару узгоджуються сторонами в додаткових договорах і ці договори є невід'ємними додатками до цього договору. Згідно п.6.1. договору вартість конкретної партії товарів вказується в доданій до цієї партії документації (у замовленнях, накладних, рахівницях, і т.д.).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно наступних накладних:№479 від 16.07.2007 р. на суму 4778,51 грн., №526 від 19.07.2007 р. на суму 25015,00 грн., №695(552) від 13.08.2007 р. на суму 812,30 грн., №725 від 20.08.2007 р. на суму 2 426,10 грн., №846 від 06.09.2007 р. на суму 779,01 грн., №847 від 06.09.2007 р. на суму 779,01 грн., №935 від 20.09.2007 р. на суму 3 684,66 грн., №995 від 28.09.2007 р. на суму 739,20 грн., №1002 від 28.09.2007 р. на суму 2 617,55 грн., №1090 від 11.10.2007 р. на суму 2 727,46 грн. , №1119 від 18.10.2007 р. на суму 1294,55 грн., №1699 від 24.12.2007 р. на суму 1427,23 грн., №39 від 14.01.2008 р. на суму 2048,92 грн., №1171 від 14.04.2008 р. на суму 1558,02 грн., №1247 від 22.05.2008 р., на суму 599,00 грн., №1248 від 22.05.2008 р.на суму 12591,024 грн., №1294 від 29.05.2008 р. на суму 8366,43 грн., №1493 від 18.06.2008 р. на суму 1806,30 грн., №2140 від 26.08.2008 р. на суму 1558,02 грн., №2475 від 22.09.2008 р. на суму 1177,04 грн., №2648 від 07.10.2008 р. на суму 5912,85 грн., №2646 від 07.10.2008 р. на суму 1791,70 грн., №5082 від 11.12.2008 р. на суму 500 грн., №5083 від 11.12.2008 р. на суму 6357,14 грн., №79 від 21.01.2009 р. на суму 17202,86 грн., №140 від 30.01.2009 р. на суму 4774,29 грн., №247 від 13.02.2009 р. на суму 11059,93 грн., №327 від 26.02.2009 р. на суму 366,87 грн., №577 від 31.03.2009 р. На суму 759,59 грн., №872 від 19.05.2009 р. на суму 1850 грн., №1282 від 16.07.2009 р.,на суму 9000 грн. №1618 від 20.08.2009 р. на суму 1377,43 грн., №2031 від 29.09.2009 р. на суму 1грн., №2026 від 29.09.2009 р. на суму 3749,61 грн.(а.с.18-51).

Проте, відповідач розрахувався за товар лише частково, в зв»язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача решти суми заборгованості в розмірі 14353,18 грн. Факт заборгованості підтверджується актами звіряння розрахунків від 18.02.2008 року на суму 33915,99 грн. та від 24.03.2009 року на суму 20157,48 грн., яка залишилася неоплаченою в розмірі 14353,18 грн.(а.с.16).

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново - господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов ' язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача претензію №1 від 29.06.2010 року, яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с.13-14).

Доказів оплати товару в сумі 14353,18 грн. відповідачем не подано і на час розгляду справи в суді, а тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення спірної заборгованості, скасувавши рішення місцевого суду.

Висновок місцевого суду про те, що спірний товар не був відвантажений відповідачу, оскільки отримувався різними особами - підписи на накладних різні, є помилковим, оскільки факт отримання товару представником відповідача не свідчить про неотримання товару відповідачем. З другого боку, висновок місцевого суду щодо підписання накладних різними особами відноситься до спеціальних знань, і суд невправі візуально оцінювати в даному випадку належність підпису одній чи різним особам. В разі сумнівності і відсутності інших доказів про отримання товару відповідачем повинен би призначити судову-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, а згідно ст..238 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Крім цього, відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, підписання відповідачем акту звіряння розрахунків від 24.03.2009 року на суму 20157,48 грн. слід розцінювати як наступне схвалення прийняття спірного товару. Підписання вказаного акту також спростовує твердження відповідача про відсутність між сторонами правовідносин у 2009 році.

Апеляційним судом також розцінено як схвалення факту отримання товару і відсутність заперечення відповідача щодо цього факту, як відповіді на направлену позивачем претензію.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання та застосування типових форм первинного обліку, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №263 від 27.07.1998 року, передбачено вимоги оформлення видаткових накладних та вказано реквізити, які підлягають заповненню в таких документах.

З аналізу наведених норм та обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подані відповідачем накладні є належним доказом в підтвердження факту відвантаження товару відповідачу. Видаткові накладні (а.с.18-51) містять всі необхідні реквізити, зокрема, підписи відповідальних осіб та печатки юридичних осіб, що свідчить про підтвердження ними факту відвантаження спірного товару відповідачу.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 143,52 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 72 грн. державного мита за апеляційне провадження та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2010 року в справі за номером 22/80 скасувати, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»задоволити.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Красіна,16, р/р №2600212663 в Житомирській обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 311528, код ЄДРПОУ 34126306,) 14353,18 грн. боргу, 215,52 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Р.І.Марко

Т.Б.Бонк