Постанова № 11823693, 27.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.10 Справа № 4/81-1414

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лан-2005»(надалі ФГ «Лан-2005») за №121 від 23.11.2009р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2009р.

у справі №4/81-1414

за позовом Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»(надалі АК «Промислово-фінансовий банк»), м.Кременчук

до відповідача ФГ «Лан-2005», с. Гаї-Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області

провизнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р.,

за зустрічним позовом ФГ «Лан-2005», с. Гаї-Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області

до відповідачаАК «Промислово-фінансового банку», м.Кременчук

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом, Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль

простягнення 29427,54 грн.

за участю представників:

від позивача- Солощук М.М. - представник;

від відповідача - Смакула Ю.П. - представник;

від третьої особи не зявився.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, розяснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2009 р. у справі № 4/81-1414, суддя Н.М.Бурда, первісний позов задоволено, визнано недійсним договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р., укладений між АК «Промислово-фінансовим банком»та ФГ «Лан-2005», стягнуто з ФГ «Лан-2005»на користь АК «Промислово-фінансового банку»42,50 грн. в повернення сплаченого державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 11, 215, 936, 946 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 48, 58 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158, а також, зокрема тим, що договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. укладений всупереч вимогам ст.ст. 48, 58 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому сторонами не погоджено розміру винагороди за зберігання майна з державним виконавцем. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на те, що описане і арештоване Відділом примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області майно згідно постанови про призначення зберігачем майна від 04.12.2006 р. та актів опису і арешту майна, наявних в матеріалах справи, передане на зберігання ОСОБА_1, а не АК «Промислово-фінансовий банк», а також, приймаючи до уваги відмову позивача від повернення йому сплачених ним ФГ «Лан-2005»33000 грн., суд не застосовує до сторін правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ «Лан-2005», відповідач за первісним позовом у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить визнати договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р., укладений між АК «Промислово-фінансовим банком»та ФГ «Лан-2005», дійсним та задоволити зустрічні позовні вимоги.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до умов спірного договору та згідно з актом прийому-передачі від 05.12.2006 р. ФГ «Лан-2005»отримало від АК «Промислово-фінансового банку»майно на зберігання та протягом 2006-2007 років отримувало оплату наданих фермерським господарством послуг в розмірі 33000 грн.

Крім того, скаржник вказує на те, що 25.04.2007 р. відбулися відкриті торги, на яких спірне майно було придбане АК «Промислово-фінансовим банком».

Позивач за первісним позовом - АК «Промислово-фінансовий банк»подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника, просить у задоволені вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 р. у справі № 4/81-1414 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом Головне управління юстиції у Тернопільські області (Відділ державної виконавчої служби) як правонаступника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області.

Представники сторін у судовому засіданні від 27.05.2010 р. навели свої доводи та міркування, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

АК «Промислово-фінансовий банк»звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФГ «Лан-2005»про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р., укладеного між АК «Промислово-фінансовим банком»та ФГ «Лан-2005», з моменту його укладення та стягнення з ФГ «Лан-2005»33000 грн. та судових витрат.

09.09.2009 р. на адресу суду першої інстанції надійшла від позивача (за первісним позовом) заява про зміну предмета позову за вих. № 01-0615/09 від 03.09.2009 р., в якій він просить суд визнати договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. розірваним з 01.01.2008 р. (а.с. 60-61).

Розглянувши заяву про зміну предмета позову за вих. № 01-0615/09 від 03.09.2009 р., в силу вимог ст. 22 ГПК України, суд першої інстанції ухвалою від 14.10.2009 р. прийняв таку заяву до розгляду в частині відмови від стягнення 33000 грн., а в частині визнання договору розірваним така заява відхилена.

19.10.2009 р. відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою від 19.10.2009 р. за вих. № 115, в якій просить суд стягнути з позивача за первісним позовом 27379,58 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 776,94 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань та нараховані три проценти річних в розмірі 271,02 грн. (а.с. 93-94).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2004 р. між АК «Промислово-фінансовим банком»(Банк) та ТОВ «Фараон»(Позичальник) був укладений кредитний договір № 14-КЛ-04 (а.с. 6-7), згідно з умовами якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на статутну діяльність з лімітом 1300000 грн. строком повернення не пізніше 27.04.2006 р. зі сплатою 21 процент річних, а Позичальник одержує та повертає кредит і сплачує проценти за їх користування ними у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору № 14-КЛ-04 від 30.04.2004 р. в забезпечення зобовязань за Договором Позичальник надає Банку в заставу майно, за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, смт. Залізці, вул. Бродівська, 1, згідно Договору іпотеки від 13.05.2004р., укладеного між ТОВ «Залозецький завод продтоварів» та Банком.

Як вбачається з матеріалі справи, 13.05.2004 р. між АК «Промислово-фінансовим банком»(Іпотекодержатель) та ТОВ «Залозецький завод продтоварів»(Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Мельник О.С. 13.05.2004 р. за реєстром № 991, згідно з умовами якого забезпечується виконання зобовязань Позичальника - ТОВ «Фараон», що випливають з кредитного договору від 30.04.2004р. № 14-КЛ-04 з: - повернення кредиту, наданого у виді відновлювальної кредитної лінії на статутну діяльність з лімітом 1300000, 00 грн. у термін не пізніше 27.04.2006р.; - сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 21 відсоток річних щомісячно та сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення зобовязань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 7 договору іпотеки від 13.05.2004 р. в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобовязань за Кредитним договором № 14-КЛ-04 від 30.04.2004 р. Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, нерухоме майно (зазначене в п. 7 цього Договору). Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями: зокрема обладнанням, яке надається Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується випискою з балансу ТОВ «Залозецький завод продтоварів» згідно опису (Додаток № 1), який є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п. 8 Договору іпотеки майно знаходиться за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, смт. Залізці, вул. Бродівська.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.12.2004 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., на підставі договору іпотеки від 13.05.2004р., вчинив виконавчий напис за № 8666 про звернення стягнення на належне ТОВ «Залозецький завод продтоварів» (яке є майновим поручителем боржника ТОВ «Фараон») майно у відповідності зі згаданим договором іпотеки нерухоме майно у кількості 14 обєктів, для стягнення заборгованості за зобовязанням, котре забезпечується згаданим договором іпотеки Кредитним договором № 14-КЛ-04 від 30.04.2004 р. в сумі 1415215 грн. на користь АК «Промислово фінансового банку»(а.с. 14).

23.02.2005 р. та 01.03.2005 р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції були складені Акти опису й арешту майна АА № 004006, АА № 004007 з відповідними додатками до них (а.с. 15-22).

16.05.2006 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області Парубієм І.М. винесено постанову про призначення Ільєнка Юрія Миколайовича, начальника служби безпеки АК «Промислово фінансового банку», зберігачем описаного та арештованого майна по виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, виданого 15.12.2004р. нотаріусом Каплун Ю.В. про звернення стягнення на майно ТОВ «Залозецький завод продтоварів»на суму 1415215, 52 грн. в користь АК «Промисловофінансового банку»відповідно актів опису і арешту від 01.03.2005р. серії АА 004007 (додатки АА 187005, АА 404506 ), від 23.02.2005р. серії АА 004006 (додаток АА 404505), від 11.05.2005р. серії АА № 404507 (а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2006 р. представник АК «Промисловофінансового банку»Ільєнко Ю.М. звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області із заявою за вих. № 12-1807-000098 про призначення іншої особи, яка буде відповідальною за збереження майна ТОВ «Залозецький завод продтоварів»(а.с. 24).

04.12.2006 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області Парубієм І.М. винесено постанову про призначення ОСОБА_1, директора ФГ «Лан 2005», зберігачем описаного та арештованого майна по виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, виданого 15.12.2004 р. нотаріусом Каплун Ю.В. про звернення стягнення на майно ТОВ «Залозецький завод продтоварів»на суму 1415215,52 грн. в користь АК «Промислово фінансового банку»відповідно актів опису і арешту від 01.03.2005 р. серії АА 004007 (додатки АА 187005, АА 404506 ), від 23.02.2005 р. серії АА 004006 (додаток АА 404505), від 11.05.2005 р. серії АА № 404507 (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2006 р. між АК «Промислово фінансовим банком»(Поклажодавець) та ФГ «Лан 2005»(Зберігач) був укладений договір відповідального зберігання майна, відповідно п. 1.1. якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання обладнання для виробництва плодоовочевої консервації (а.с. 26). Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками банку та товариства.

Згідно з п. 1.2. Договору відповідального зберігання майна Поклажодавець передає обладнання згідно до акту прийому передачі, який є невідємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору зберігання Поклажодавець (позивач за первісним позовом) передав Зберігачу (відповідачу за первісним позовом) майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 05.12.2006 року (Додаток № 1 до Договору), підписаним представниками сторін (а.с. 27-29).

Відповідно до ст. 4 цього Договору за роботу, виконану Зберігачем, Поклажодавець щомісячно перераховує на поточний рахунок Зберігача 3000 грн. Розрахунки за виконану роботу здійснюються Замовником не пізніше 5 числа кожного місяця.

Договір укладений на строк до 01 липня 2007 року та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць. У випадку, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за тиждень до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на такий самий термін (ст. 8 Договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р.).

Враховуючи суперечності в п. 1.1. та п. 4.1. Договору, а саме в п. 1.1. Договору зазначено про безвідплатне зберігання, а у п. 4.1. встановлено плату за зберігання, з огляду на те, що з грудня 2006 року по січень 2008 року АК «Промисловофінансовий банк»проводив оплату наданих ФГ «Лан 2005»послуг по зберіганню майна на загальну суму 33000 грн. (а.с. 30-40), відтак суд дійшов висновку про те, що сторонами погоджено факт надання послуг, передбачених спірним договором за плату.

Як вбачається з матеріалів справи, АК «Промисловофінансовий банк»звернувся до відповідача (за первісним позовом) з листом за вих. № 06-2837-000191 від 30.11.2007 р., в якому повідомляв про те, що з 01.01.2008 р. відмовляється від послуг ФГ «Лан-2005» по зберіганню обладнання та відповідно до п. 8 Договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. та припиняє дію цього договору (а.с. 41).

ФГ «Лан-2005»у відповідь на зазначений лист, 07.04.2008 року листом повідомило АК «Промисловофінансовий банк», що одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається та запропонувало останньому сплатити належну суму за надані послуги згідно договору відповідального зберігання майна в сумі 12 000 грн. (а.с. 42).

Суд першої інстанції задоволив первісні позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) та визнав договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р., укладений між АК «Промисловофінансовим банком»та ФГ «Лан-2005», недійсним, мотивуючи рішення зокрема тим, що такий договір укладений всупереч вимогам ст.ст. 48, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Проте судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як підтверджується матеріалами справи, 05.12.2006 р. між АК «Промисловофінансовим банком»(Поклажодавець) та ФГ «Лан 2005»(Зберігач) був укладений договір відповідального зберігання майна. За умовами цього договору Поклажодавець зобов'язався передати обладнання, а Зберігач - прийняти його на відповідальне зберігання. Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що плата за зберігання обладнання становить 3 000 грн. за місяць.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивачем за первісним позовом не подано суду доказів про те, що зміст договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р., укладеного ним з відповідачем, суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що волевиявлення учасників правочину не є вільним.

Згідно із ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, то завідома у момент вчинення правочину обєктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обовязків.

Договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. спрямовується на зберігання зберігачем переданої йому другою стороною (поклажодавцем) речі, тобто настання правових наслідків.

Наявність Договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. та акта прийому-передачі (Додаток № 1 до цього Договору) не дає підстав для висновку про те, що вчинений сторонами правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р., укладеного між АК «Промисловофінансовим банком»та ФГ «Лан 2005», недійсним.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 р. № 606-ХІV з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.

Висновки суду першої інстанції про суперечність умов спірного договору положенням ст.ст. 48,58 Закону України «Про виконавче провадження»є такими, що не відповідають нормам господарського та цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 67 ГК України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статей 144, 174 названого Кодексу унормовано, що майнові права, майнові обов'язки та господарські зобов'язання суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом.

Приписами статті 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ч. 2 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У п. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання ФГ «Лан 2005»своїх договірних зобов'язань в частині приймання та зберігання обладнання є встановлений, що підтверджується актом прийому-передачі (Додаток № 1 до Договору).

В силу вимог ст. 938 ЦК України зберігач зобовязаний зберігати річ до предявлення поклажодавцем вимоги про її повернення, як при припиненні дії договору (закінченні строку зберігання або дострокового розірвання договору), так і за першою вимогою поклажодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, АК «Промисловофінансовим банком»не звертався до ФГ «Лан-2005»з вимогою повернути взяте на збереження відповідно до умов спірного договору майно.

Крім того, АК «Промисловофінансовий банк» як Поклажодавець за станом на час розгляду справи в суді першої інстанції не розпорядився майном, яке відповідно до умов Договору від 05.12.2006 р. знаходиться на зберіганні у Зберігача (ФГ «Лан-2005»).

Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобовязаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобовязаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порядок та строки внесення плати за зберігання сторони встановили в договорі відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. і він є обовязковим для виконання учасниками господарського зобовязання відповідно до вимог статей 173, 193 ГК України.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано суду доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем за період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року витрат на зберігання майна, а також доказів належної оплати за спірним договором.

Враховуючи вищенаведене, зустрічний позов в частині стягнення з АК «Промисловофінансового банку»27000 грн. (3000 грн. * 9) плати за зберігання обладнання згідно умов спірного договору за період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідач за зустрічним позовом не провів оплати наданих позивачем за зустрічним позовом послуг за період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року у встановлені умовами Договору строки.

За прострочення виконання грошового зобовязання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем за зустрічним позовом нараховано 3 % річних від простроченої суми за період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року в розмірі 271,02 грн. та втрати від інфляції за вказаний період в розмірі 379,58 грн. (а.с. 94), які підлягають стягненню.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 06.04.2009 р. по 05.10.2009 р. в розмірі 1776,94 грн. (а.с. 94).

Відповідно до ст.1 Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з умов договору про відповідальне зберігання майна від 05.12.2006 р., сторони не передбачили у ньому відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у формі сплати пені, а відтак зустрічний позов в частині стягнення 1776,94 грн. пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення частково апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2009 р. у справі № 4/81-1414 повністю і прийняти нове рішення.

3.У первісному позові відмовити повністю.

4.Зустрічний позов задоволити частково.

5.Стягнути з АК «Промисловофінансового банку»(квартал 278, буд. 22-Б, м. Кременчук, Полтавської області, іден. код. 25292831) на користь ФГ «Лан-2005»(с. ГаїРозтоцькі Зборівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 32147256) 27000 грн. основного боргу, 379,58 грн. інфляційних втрат, 271,02 грн.три проценти річних, 276,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті зустрічного позову відмовити.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.