Постанова № 11821466, 04.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2010 р.                                                             справа №6/137

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін:

від позивача:Безсмертна Т.М., довіреність №01/3984 від 23.10.2009року

від відповідача:Тарасенко Л.Т., довіреність №15 від 29.09.2010року

Дирула І.М., довіреність №14 від 29.09.2010року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області

на рішення

господарського суду Донецької області

від25.08.2010року

у справі№6/137 /суддя Подколзіна Л.Д./

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області

до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” м.Докучаєвськ, Донецької області

простягнення 67580грн. 40коп. В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” м.Докучаєвськ, Донецької області про стягнення збитків у розмірі 67580грн. 40коп. /арк. справи 2-4/.

Рішенням від 25.08.2010року господарський суд Донецької області /суддя Подколзіна Л.Д./ у задоволенні позовних вимог відмовив./арк. справи 116-118/.

Рішення мотивоване тим, що 17 грудня 2008р. між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „Відіс” м.Докучаєвськ, Донецької області укладений договір поставки №19; відповідачем на підставі замовлень по залізничним накладним №52131078 від 02.02.2010р., №52131096 та №52131094 від 03.02.2010р. було відправлено у адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області щебнево-пісчану суміш у кількості 173 вагони; позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що щебінь надійшов у вагонах на станцію позивача у змерзлому стані, про що були складені акти загальної форми №172, №173 та №174 від 08.02.2010р.; 14 травня 2004р. між Закритим акціонерним товариством „Запорізький залізорудний комбінат„ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” укладений договір №20/205-777/04, який регулює взаємовідносини між замовником та експедитором, пов’язані з наданням послуг замовнику по організації перевезень вантажів; 25 червня 2009р. між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу „Запорізька дирекція залізничних перевезень” ДП „Придніпровська залізниця” та Закритим акціонерним товариством „Запорізький залізорудний комбінат„ укладений договір №ПР/ДН-3-09-385/НЮп/55 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги; платіжним дорученням №3275 від 12.03.2010р. за користування вагонами сплачено 58923грн. 60коп. на користь ТОВ „Лемтранс”, у тому числі: згідно відомості №8020219 -919грн. 44коп.;згідно відомості №9020228 –25027грн. 68коп.; згідно відомості №10020232 –32 976грн. 48коп.Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, у зв”язку з поставкою відповідачем щебеню з недостатнім застосуванням профілактичних заходів, у зв”язку з чим просить суд стягнення з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” м.Докучаєвськ, Донецької області збитки у розмірі 67580грн. 40коп.; суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують, що в наслідок незаконних дій відповідача у позивача виникли збитки у розмірі 67580грн. 40коп., оскільки вантаж прибув на станцію призначення 05.02.2010 року, а акти Форми ГУ -23 складено тільки 08.02.2010 року, тобто на четвертий день після прибуття вагонів; суд дійшов висновку, що актами 172, 173, 174 від 08.02.2010 р. зафіксовано стан не прибулого вантажу, а стан вантажу, який вже три доби простояв на станції призначення.

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010року у справі №6/137 та прийняти нове рішення посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи та недоведеність фактичних обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при нормальному стані щебеню /тобто належним чином обробленого/ технічна переробна можливість цеху закладки виробленого простору дозволяє розвантажити 158 вагонів на добу; відповідач також порушував умови договору; нестійка волога та тепла погода у період відвантаження щебеню унеможливлювала здійснення перемішування та переморожування; актами загальної форми зафіксований факт затримки вантажу та її причину.

Представник Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” м.Докучаєвськ, Донецької області вважає рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010року у справі №6/137 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивач не склав ніякого акту про стан та якість вантажу у день прибуття на станцію призначення; акти складені лише 08.02.2010року; три доби вантаж перебував на станції призначення, що й зафіксовано актами; позивач не довів вину відповідача у спричиненні збитків.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2008р. між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області / Покупець/ та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „Відіс” м.Докучаєвськ, Донецької області/Постачальник/ укладений договір поставки №19./арк. справи 8-13/.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплено печатками підприємств.

До вказаного договору сторонами укладена додаткова угода №1 від 21.12.2009р./арк. справи 14/.

Згідно п. 1.1 вказаного договору відповідач взяв на себе зобов’язання виготовити та поставити в 2009р. на умовах СРТ-станція покупця, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити щебінку-піщану суміш фракції 0-10мм (вапняк флюсовий доломітізірований) згідно ТУ У 14.1-30076990-001-2004 по ціні за одиницю та загальною вартістю, встановленими пунктом 3.1 та пунктом 3.2 даного договору відповідно та в кількості, яке наведено у додатку №1 до договору, яке є невід’ємною частиною.

Пункт 1.3 договору / у редакції додаткової угоди №1 від 21.12.2009р./ передбачає, що Постачальник взяв на себе зобов’язання виготовити та поставити в 2010р. на умовах СРТ-станція покупця, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити щебінку-піщану суміш фракції 0-10мм (вапняк флюсовий доломітізірований) згідно ТУ У 14.1-30076990-001-2004 по ціні за одиницю та загальною вартістю, встановленими пунктом 3.1 та пунктом 3.2 даного договору відповідно та в кількості, яке наведено у додатку №1 до договору, яке є невід’ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2004р. між Закритим акціонерним товариством „Запорізький залізорудний комбінат„ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” укладений договір №20/205-777/04, який регулює взаємовідносини між замовником та експедитором, пов”язані з наданням послуг замовнику по організації перевезень вантажів, вказаних в угоджених сторонами даного договору заявках, у власному (орендованому) рухомому залізодорожньому сполученні експедитора або інших підприємств. /арк. справи 25-28/.

Згідно п.1.1 вказаного договору, даний договір регулює взаємовідносини між замовником та експедитором по оплаті користування власним (орендованим) рухомим сполученням, а його схоронності як у випадку організації перевезень вантажів по заявкам замовника, так і випадках організації перевезень по замовленням інших юридичних осіб, де замовник є вантажоодержувачем та вантажовідправником.

25.06.2009року між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу „Запорізька дирекція залізничних перевезень” ДП „Придніпровська залізниця” та Закритим акціонерним товариством „Запорізький залізорудний комбінат„ укладений договір №ПР/ДН-3-09-385/НЮп/55 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов”язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідачем на виконання умов договору поставки №19 на підставі замовлень по залізничним накладним №52131078 від 02.02.2010р., №52131096 та №52131094 від 03.02.2010р. відправлено у адресу позивача щебнево-пісчану суміш у кількості 173 вагони. /арк. справи 16-21/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що щебінь надійшов у вагонах на станцію позивача у змерзлому стані, про що були складені акти загальної форми №172, №173 та №174 від 08.02.2010р./арк. справи 22-24/.

Позивач зазначає, що факт прибуття щебеню на станцію призначення у змерзлому стані, привів до тривалого його розмороження, відвантаження та за наднормативний час знаходження у ЗАТ ”Запорізький залізорудний комбінат” вагонів Укрзалізниці держаним підприємством „Придніпровська залізниця” було списано з особистого рахунку позивача грошові кошти у розмірі 8656грн. 80коп. у тому числі: на підставі відомості плати за користування вагонами №080020222 згідно переліку ТехПД №0802 від 08.02.2010р.- 4902грн. 24коп. з ПДВ;на підставі відомості плати за користування вагонами №09020225 згідно переліку ТехПД №1102 від 11.02.2010р.- 3 754грн. 56коп. з ПДВ./арк. справи 41/.

Крім того, платіжним дорученням №3275 від 12.03.2010р . за користування вагонами сплачено 58923грн. 60коп. на користь ТОВ „Лемтранс”, у тому числі: згідно відомості №8020219 -919грн. 44коп.; згідно відомості №9020228 –25027грн. 68коп.; згідно відомості №10020232 –32 976грн. 48коп./арк. справи 32-36/.

Таким чином, позивач вважає, що діями відповідача йому причинені збитки у 67580грн. 40коп., які він вимагає сягнути.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки є одним із видів правових наслідків порушення зобовязання (ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою відповідальності за порушення зобовязання є вина особи, яка порушила зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання (ст.614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Об’єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач заявкою від 11.01.2010 року змінив місячний графік поставки на лютий 2010 року на 60 тисяч тон проти 55 тисяч тон за графіком, а електронною заявкою скоригував середньодобову кількість вагонних поставок на 02.02 і 03.02. 2010 року на 110 вагонів на кожну добу проти 32 вагонів за графіком, що підтверджується довідкою станції “Оленівка”Донецької залізниці від 28.07.2010 року.

Таким чином, позивач прийняв вантаж у кількості 173 вагони за дві доби, що суперечить умовам договору.

Згідно пункту 14 Правил перевезення вантажів, які змерзаються затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. відправники, одержувачі та залізниці повинні здійснювати заходи щодо збільшення обсягів перевезення вантажів, які змерзаються, у теплий період року для створення у споживачів необхідних запасів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно накладних на маршрут або групу вагонів №52131078 від 02.02.2010р., №52131096 та №52131094 від 03.02.2010р. вантаж відповідачем відправлено 02.02.2010р. та 03.02.2010р.

На станцію призначення вантаж прибув 05.02.2010р., про що свідчить відповідна відмітка у вказаних накладних.

Пунктом 4.5 договору поставки №19 від 17.12.2008р. сторони встановили, що постачальник у встановлений Правилами перевезення вантажів період при низькій зовнішній температурі повітря приймає профілактичні міри, які попереджають змерзання щебеню, тобто зневоднювання за допомогою буртування, а також приймає інші відповідні профілактичні міри, згідно Правил, про що робиться відмітка у залізничній накладній на кожну партію яка поставляється.

Як вбачається з матеріалів справи постачальник з метою зменшення вологості, вжив заходи, передбачені п.4 Правил, а саме: перемішання та перемороження вантажу, про що свідчать відповідні помітки зроблені у кожній накладній на маршрут.

Згідно пункту 13 зазначених Правил у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розмороження та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розмороження та вивантаження, пов'язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.

Як свідчать матеріали справи, вантаж прибув на станцію призначення 05.02.2010року, тоді як акти Форми ГУ -23 складено тільки 08.02.2010 року, тобто на четвертий день після прибуття вагонів.

Судова колегія вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку, що актами №№172, 173, 174 від 08.02.2010 р. зафіксовано стан не прибулого вантажу, а стан вантажу, який вже три доби простояв на станції призначення.

Таким чином, згадувані акти не можуть підтверджувати той факт, що вантаж саме прибув у змерзлому стані, а не змерзся під час перебування на станції призначення протягом трьох днів.

Пунктом 2 Правил №644 передбачено, що у разі пред'явлення до перевезення вантажів, що змерзаються, відправник повинен вжити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Норми безпечної вологості повинні встановлюватись відправниками спільно з одержувачами відповідно до Державних стандартів, Технічних умов та практики перевезення. Якщо засоби профілактики виявилися неефективними, то одержувач повинен ужити заходів щодо відновлення сипучості вантажу в пунктах вивантаження.

Таким чином, Правилами перевезення вантажів, що змерзаються передбачені заходи, які повинні вжиті як відправником так і одержувачем.

Як передбачено у пункту 15 Правил у зв'язку з тим, що застосування засобів профілактики не гарантує повного збереження сипучості вантажів, особливо при тривалих перевезеннях в умовах сильних морозів, а також при мінливих метеорологічних умовах та перехідні періоди року, одержувачі повинні забезпечувати пункти вивантаження таких вантажів засобами розігріву чи механічного подрібнення для поновлення сипучості вантажів, що змерзлися. Для розігріву використовують “тепляки” та інші обігрівальні пристрої”.

Позивач не довів належними доказами у справі наявності дій по забезпеченню пунктів вивантаження спірного вантажу засобами розігріву чи механічного подрібнення для поновлення сипучості вантажів, що змерзлися.

Ствердження позивача, що 05.02.2010року неможливо було використати «тепляки», оскільки в них знаходились інші вагони, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки цей факт матеріалами справи не підтверджується.

Вимогами ст.623 ЦК України саме на кредитора покладається обов”язок довести розмір збитків, завданих йому порушенням зобов”язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, як правило, підтвердити їх документально.

У порушення ст. 33 ГПК України позивач не довів суду, що збитки були заподіяні діями відповідача та безпосередній причиний зв”язок між правопорушенням і спричиненням збитків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують, що в наслідок незаконних дій відповідача у позивача виникли збитки у розмірі 67580грн. 40коп.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010року у справі №6/137 залишити без змін, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат„ с.Мала Білозерка, Запорізької області –без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС