Рішення № 11820422, 12.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«12 »жовтня 2010 року Справа №17/132

За ПОЗОВОМ: Закритого акціонерного товариства "Чернігівський цегельний завод №3"

14000, м. Чернігів, вул. Попова, 6

До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Юрченко Ю.І. адвокат, довіреність №19 від 11.01.2010р.

Від Відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Закритим акціонерним товариством "Чернігівський цегельний завод №3" заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26541,47 грн., в тому числі 25000,00 грн. основного боргу, 1060,65 грн. інфляційних та 480,82 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, явки представника в судові засідання не забезпечив.

До початку судового засідання 30.09.10р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання через службове відрядження.

В судове засідання 12.10.10р. Відповідач також не з`явився, відзиву на позов не надав, явки представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення про вручення №1400601761582 свідчить про вручення ухвали 05.10.10р.), про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Листом від 15.04.08р. за №33 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Відповідач) в строк до 31.07.08р. зобовязувався виготовити та поставити Закритому акціонерному товариству "Чернігівський цегельний завод №3" (Позивач) піддони для цегли у кількості 5000 штук за ціною 20,00 грн./шт., в т.ч. 20% ПДВ та просив ЗАТ "Чернігівський цегельний завод №3" здійснити передоплату на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 100000,00 грн.

Платіжним дорученням №126 від 15.04.08р. Позивачем було перераховано Відповідачу 100000,00 грн. за піддони деревяні.

Проте поставка піддонів здійснена не була.

03 вересня та 29 вересня 2008 року Відповідачем було здійснено часткове повернення отриманих коштів у сумі 47000,00 грн. та 13000,00 грн. відповідно, що підтверджується банківськими виписками.

Листом №32 від 31.03.09р. Відповідач повідомив Позивача, що у звязку з тяжким фінансовим станом заборгованість у сумі 40000,00 грн. ним буде погашена до 30.04.09р.

13.07.2009 року Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №238 від 13.07.09р. на суму 40000,00 грн.

30.10.09р. та 27.11.09р. Відповідачем було здійснено часткове повернення коштів у сумі 10000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно, що підтверджується банківськими виписками.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 25000грн.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчать, що між сторонами фактично був укладений договір поставки.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України:

„Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.”

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.693 Цивільного кодексу України:

„1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.”

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України:

„1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.”

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України:

”1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.”

Як вбачається з листа за №33 від 15.04.08р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобовязувався виготовити та поставити Закритому акціонерному товариству "Чернігівський цегельний завод №3" піддони для цегли у кількості 5000 штук в строк до 31.07.08р.

Позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 100000,00 грн. за піддони деревяні, що підтверджується платіжним дорученням №126 від 15.04.08р.

Таким чином, Відповідач повинен був виготовити піддони та поставити їх Позивачу до 31.07.08р., але прийняті на себе зобовязання не виконав.

Враховуючи, що Відповідачем не надані докази як виготовлення та поставки Позивачу піддонів деревяних, так і повернення Позивачу попередньої оплати у сумі 25000,00 грн. за піддони, які не були виготовлені та поставлені, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 25000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України:

„На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.”

Згідно ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути інфляційні у розмірі 1060,65 грн. за грудень 2009 року червень 2010 року та 3% річних у розмірі 480,82 грн. за період з 28.11.09р. по 19.07.10р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повернення суми попередньої оплати, як і доказів, які б спростовували викладені обставини не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ЧРУ КБ «Приватбанк»в м. Чернігів, МФО 353586) на користь Закритого акціонерного товариства "Чернігівський цегельний завод №3" (14000, м. Чернігів, вул. Попова, 6, код ЄДРПОУ 01296639, п/р 260080176384 в Філії ВАТ «Укрексімбанк»в м. Чернігів, МФО 353649) 25000 грн. основного боргу, 1060 грн. 65 коп. інфляційних, 480 грн. 82 коп. 3% річних, 265 грн. 41 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

12.10.10