Рішення № 11816292, 19.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                                                                      Справа №16/1844

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Севостьянов С.В. - за довіреністю;

від першого відповідача: не з'явився;

від другого відповідача: не з'явився;

третя особа Поправка Ю.Б. - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Черкаська регіональна дирекція ВАТ "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеан" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Альянс" про звернення стягнення на заставлене майно, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про звернення стягнення на предмет застави за договорами застави з відповідачами-майновими поручителями № 18-14/08-ДЗ від 01.04.2008 року та № 18-14/08-ДЗ1 від 04.04.2008 року, укладеними між сторонами по справі, внаслідок невиконання кредитних зобов'язань третьою особою по справі позичальником Поправкою Ю.Б. Заявою від 15.10.2010 року позивач свої вимоги уточнив і просить стягнути з відповідачів шляхом звернення стягнення на майно 734 639,24 грн., оскільки розрахунки до позову було подано суду на цю суму, а в позові було помилково вказано суму стягнення 692 852,62 грн. Уточнення позовних вимог підлягає прийняттю судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, своїх представників в жодне засідання не направили. заперечень проти позову не надали.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників відповідачів та третьої особи за наявними документами в порядку ст. 75 ГПК України.

          Суд, вислухавши доводи представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення виходячи з наступного:

На підставі генеральної угоди № 14 від 01.04.2008 року (а.с. 11) між позивачем та третьою особою по справі - позичальником Поправкою Ю.Б. було укладено кредитний договір № 18.37-14/08-СК від 01.04.2008 року (а.с. 12 - далі кредитний договір № 1), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався надати третій особі по справі кредит в сумі 275 000,00 грн. зі сплатою 17% річних та кінцевим строком повернення кредиту до 29.03.2013 року. Додатком № 1 до кредитного договору сторонами також було погоджено і графік повернення кредиту та сплати процентів ( а.с. 15), у відповідності до якого сторонами визначено щомісячну суму сплати боргу по кредиту та процентах, починаючи з 30.05.2008 року по 29.03.2013 року.

За умовами п. 2.2. кредитного договору № 1 кредит надається позичальнику шляхом перерахування коштів на його рахунок № 26202501004123.980.1 Кредит видано на особисті потреби позичальника ( п. 2.5).

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти в загальній сумі 275000,00 позичальник одержав 01.04.2008 року, що підтверджується копією меморіального ордеру № 152_38.

Заперечень проти неотримання коштів по кредитному договору № 1 відповідачами та третьою особою не надано.

          Згідно умов п. 5.1. кредитного договору № 1, позичальник повинен повернути позивачу отриманий кредит та сплатити проценти з користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених умовами кредитного договору.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 156 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк за домовленістю сторін.

Кредитний договір № 1 його сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за договором кредиту банк надає кредитні кошти позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути їх та сплатити за користування коштами проценти, на умовах укладеного договору. Доказів недійсності кредитного договору сторонами суду не надано.

За доводами та розрахунками позивача, станом на 21.09.2010 року позичальник допустив прострочення повернення чергових частин по кредиту на загальну суму 39 190,20 грн. та прострочив сплату процентів на загальну суму 23 478,69 грн. ( а.с. 59).

У відповідності до п. 5.4. кредитного договору № 1, позичальник повинен повністю повернути кредит та сплатити проценти, незалежно від настання строку виконання зобов"зання у випадку, зокрема, невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач направив позичальнику вимогу від 28.04.2010 року № 226/1100-08-2 про повне повернення боргу по кредиту та процентах, в т.ч. і по кредитному договору № 1. Вимоги банку позичальником виконані не були, з чого і виник спір.

Заперечень проти доводів позивача щодо допущення прострочень сплати боргу по кредиту та відсотках позичальник суду не надав, а тому за наявноті таких обставин позивач має право ставити питання про дострокове стягнення богу по кредиту та відсотках за кредитним договором № 1.

За доводами та розрахунками позивача, станом на 21.09.2010 року прострочена частина боргу по кредиту становить 39 190,20 грн., а непогашена частина кредиту - 202 482,68 грн.

Доказів про проведення розрахунку за кредитом у більшій сумі позичальник суду не надав, а тому до стягнення належить 241 672,88 грн. боргу по кредиту.

За доводами позивача, позичальник також прострочив і сплату процентів по кредитному договору № 1 і просить стягнути 1 575,84 грн. боргу по процентах.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до розділу 3 кредитного договору проценти нараховуються та сплачуються згідно графіку погашення кредиту. При нарахуванні процентів використовується фактична кількість днів у році та формула згідно п. 3.2. кредитного договору, проценти нараховуються за ставкою 17% річних.

Загальна сума боргу по процентах за період з 01.04.2008 року по 21.09.2010 року у позичальника рахується в сумі 25 054,53 грн. ( а.с. 64), при цьому сума прострочених процентів становить 23 478,69 грн. ( а.с. 61), а поточних - 1 575,84 грн. ( а.с. 64).

Доказів проведення розрахунку за процентами відповідач суду не надав. Розрахунок процентів зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору № 1. До стягнення належить в загальній сумі 25 054,53 грн. процентів.

Позивач також просить стягнути нараховану позичальнику пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 1 652,70 грн. за період з 09.04.2010 року по 21.09.2010 року та за прострочення сплати процентів в сумі 1 021,85 грн. за період з 10.03.2010 року по 21.09.2010 року ( .с. 60,61).

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 8.1 кредитного договору № 1, у раз прострочення сплати частини кредиту та/або процентів, позичальник на користь позивача повинен сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Такі умови кредитного договору відповідають ст. 551 ЦК, та положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими визначено, що пеня встановлюється за згодою сторін, а розмір пені при її сплаті не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла за період прострочення.

Розрахунок пені по кредиту та відсотках позивачем зроблено вірно, доказів сплати пені в повному обсязі сторонами у справу не подано.

На підставі викладеного, до стягнення належить 1 652,70 грн. пені по кредиту та 1 021,85 грн. пені по процентах.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, повинен сплати 3% річних з простроченої суми, якщо більший розмір процентів річних не встановлено угодою сторін.

Позивач по кредитному договору № 1 просить стягнути також і 196,59 грн. процентів річних за прострочення сплати процентів за період з 10.03.2010 року по 21.09.2010 року та 287,22 грн. процентів річних за прострочення сплати кредиту за період з 09.04.2010 року по 21.09.2010 року ( а.с. 62, 63), а разом - 483,81 грн.

Розрахунок процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Доказів сплати цих платежів у справу не подано.

До стягнення належить 483,81 грн. трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування ним.

Таким чином, до стягнення на підставі кредитного договору № 1 належить 241 672,88 грн. боргу по кредиту ( в т.ч. і достроково), 25 054,53 грн. процентів, 2 674,55 грн. пені по кредиту та процентах, 483,81 грн. трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту та процентів, а всього - 269 885,77 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та позичальником Поправкою Ю.Б. також на підставі умов Генеральної угоди № 14 від 01.04.2008 року було укладено і кредитний договір № 18.38-14/08-СК від 04.04.2008 року (а.с. 21 - далі кредитний договір № 2).

У відповідності до умов даного кредитного договору, позивач зобов'язався надати третій особі по справі кредит в сумі 472 400,00 грн. зі сплатою 17% річних та кінцевим строком повернення кредиту до 03.04.2013 року. Додатком № 1 до кредитного договору сторонами також було погоджено і графік повернення кредиту та сплати процентів ( а.с. 24), у відповідності до якого сторонами визначено щомісячну суму сплати боргу по кредиту та процентах, починаючи з 30.05.2008 року по 03.04.2013 року.

За умовами п. 2.2. кредитного договору № 2 кредит надається позичальнику шляхом перерахування коштів на його рахунок № 26202501004123.980.1 Кредит видано на особисті потреби позичальника ( п. 2.5).

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти в загальній сумі 472 400,00 позичальник одержав 04.04.2008 року, що підтверджується копією меморіального ордеру № 152_12, наявною у справі.

Заперечень проти неотримання коштів по кредитному договору № 2 відповідачами та третьою особою не надано.

          Згідно умов п. 5.1. кредитного договору № 2, позичальник повинен повернути позивачу отриманий кредит та сплатити проценти з користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, що встановлені умовами кредитного договору.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 156 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк за домовленістю сторін.

Кредитний договір № 2 його сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за договором кредиту банк надає кредитні кошти позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути їх та сплатити за користування коштами проценти на умовах укладеного договору. Доказів недійсності кредитного договору сторонами суду не надано.

За доводами та розрахунками позивача, станом на 21.09.2010 року позичальник допустив прострочення повернення чергових частин по кредиту на загальну суму 67 486,98 грн. та прострочив сплату процентів на загальну суму 40 431,19 грн. ( а.с. 65).

У відповідності до п. 5.4. кредитного договору № 2, позичальник повинен повністю повернути кредит та сплатити проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, у випадку, зокрема, невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач направив позичальнику вимогу від 28.04.2010 року № 226/1100-08-2 про повне повернення боргу по кредиту та процентах, в т.ч. і по кредитному договору № 2. Вимоги банку виконані позичальником не були, з чого і виник спір.

Заперечень проти доводів позивача щодо допущення прострочень сплати боргу по кредиту та відсотках позичальник суду не надав, а тому за наявності таких обставин позивач має право ставити питання про дострокове стягнення боргу по кредиту та відсотках за кредитним договором № 2.

За доводами та розрахунками позивача, станом на 21.09.2010 року прострочена частина боргу по кредиту становить 67 486,98 грн., а непогашена частина кредиту - 348 682,84 грн.

Доказів про проведення розрахунку за кредитом у більшій сумі позичальник суду не надав, а тому до стягнення належить в загальній сумі 416 169,82 грн. боргу по кредиту, в т.ч. і достроково.

За доводами позивача, позичальник також прострочив і сплату процентів по кредитному договору № 2 і просить стягнути в загальній сумі 43 144,85 грн. боргу по процентах.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до розділу 3 кредитного договору проценти нараховуються та сплачуються згідно графіку погашення кредиту. При нарахуванні процентів використовується фактична кількість днів у році та формула згідно п. 3.2. кредитного договору. Проценти нараховуються за ставкою 17% річних.

Загальна сума боргу по процентах за період з 04.04.2008 року по 21.09.2010 року у позичальника рахується в сумі 43 144,85 грн. ( а.с. 70), при цьому сума прострочених процентів становить 40 431,19 грн. ( а.с. 67), а поточних - 2 713,66 грн. ( а.с.70).

Доказів проведення розрахунку за процентами відповідач суду не надав. Розрахунок процентів зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору № 2. До стягнення належить в загальній сумі 43 144,85 грн. процентів.

Позивач також просить стягнути нараховану позичальнику пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 2 846,01 грн. за період з 09.04.2010 року по 21.09.2010 року та за прострочення сплати процентів в сумі 1 759,66 грн. за період з 10.03.2010 року по 21.09.2010 року ( а.с. 66,67).

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 8.1 кредитного договору № 2, у раз прострочення сплати частини кредиту та/або процентів, позичальник на користь позивача повинен сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Такі умови кредитного договору відповідають ст. 551 ЦК, та положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими визначено, що пеня встановлюється за згодою сторін, а розмір пені при сплаті не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за період прострочення.

Розрахунок пені по кредиту та відсотках позивачем зроблено вірно, доказів сплати пені в повному обсязі сторонами у справу не подано.

На підставі викладеного, до стягнення належить 2 846,01 грн. пені по кредиту та 1 759,66 грн. пені по процентах.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, повинен сплати 3% річних з простроченої суми, якщо більший розмір процентів річних не встановлено угодою сторін.

Позивач по кредитному договору № 2 просить стягнути також і 494,60 грн. процентів річних за прострочення сплати процентів по кредиту за період з 09.04.2010 року по 21.09.2010 року та 338,53 грн. процентів річних за прострочення сплати кредиту за період з 10.03.2010 року по 21.09.2010 року ( а.с. 68, 69), а разом - 833,13 грн.

Розрахунок процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Доказів сплати цих платежів у справу не подано.

До стягнення належить 833,13 грн. трьох процентів річних за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування ним.

Таким чином, до стягнення на підставі кредитного договору № 2 належить 416 169,82 грн. боргу по кредиту ( в т.ч. і достроково), 43 144,85 грн. процентів за користування кредитом, 4 605,67 грн. пені по кредиту та по процентах та 833,13 грн. трьох процентів річних за прострочення сплати боргу по кредиту та відсотках за користування ним, а всього - 464 753,47 грн.

Загальна сума боргу по кредитних договорах № 1 та № 2 становить 734 639,24 грн. (269 885,77 грн. + 464 753,47 грн.).

Позивач просить задовольнити позов і стягнути заборгованість за обома кредитними договорами шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідачів по справі.

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

          На забезпечення виконання позичальником зобов‘язань за кредитними договорами № 1 та № 2, між сторонами по справі було укладено договір застави з майновим поручителем ТОВ "Автотранс-Альянс" № 18-14/08-ДЗ від 01.04.2008 року ( а.с. 30) та договір застави з майновим поручителем ТОВ "Сеан" № 18-14/08-ДЗ1 від 04.04.2008 року ( а.с. 32).

У відповідності до цих договорів застави, відповідачами позивачу було передано в заставу:

- транспортний засіб - тип сідловий тягч Е, марка VOLVO, модель FN 12, 2001 року випуску. колір білий, шасі (кузов, рама, коляска) № YV2А4DBА41B284864, реєстраційний номер СА 1414 АР та

- транспортний засіб тип сідловий тягач Е, марка VOLVO, модель FN 12.380, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама, коляска) № YV2А4DМАОХВ220813, реєстраційний номер СА 1653 АІ.

Предметами застави забезпечено виконання третьою особою по справі зобов'язань перед позивачем за умовами Генеральної угоди № 14 від 01.04.2008 року та всіх кредитних договорів до неї.

Вказані договори застави укладені їх сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства та посвідчені нотаріально. Доказів недійсності цих договорів сторонами у справу не надано.

У відповідності до умов вказаних договорів застави позивач має право звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, в т.ч. і достроково ( п. 9.2.).

          Даними договорами також передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на розсуд позивача і, зокрема, може бути реалізовано у такому виді -- на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі предмет застави у власність позивача, шляхом реалізації застави позивачем.

          У відповідності до ст. 19 Закону України „Про заставу”, за рахунок вартості заставленого майна позивач має право задовольнити свої вимоги стосовно стягнення боргу, процентів, санкцій та інших платежів у повному обсязі. Право звернення стягнення на предмет застави виникає, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

          Позивач просить для стягнення боргу позичальника-третьої особи звернути стягнення на заставлене майно відповідачів за рішенням суду.           Згідно з ст. 560 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі вимоги позивача також відповідають і положенням Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у ст. 24 якого вказано, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.           Заперечень проти дійсності договорів застави сторони у справу не надали. Дані угоди відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають до виконання обома сторонами.           Доказів про проведення повного розрахунку за кредитом ні позичальником, ні сторонами у справу не надано. Матеріалами справи підтверджується, що обставини, за яких позивач набуває права звернення стягнення на заставлене майно настали, а тому вимоги про стягнення боргу позичальника Поправки Ю.Б. по кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно підлягають до задоволення.

Зобов'язання позичальника по погашенню боргу по кредиту для відповідачів є неділимим, а тому суму боргу в розмірі 734 639,24 грн. за рахунок звернення стягнення на заставлене майно слід стягувати одночасно з обох відповідачів.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідачів на користь позивача необхідно також стягнути 7 346,40 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Альянс", ідентифікаційний код 33827799, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Низова, 75 -- транспортний засіб - тип сідловий тягач Е, марка VOLVO, модель FN 12, 2001 року випуску, колір білий, шасі (кузов, рама, коляска) № YV2А4DBА41B284864, реєстраційний номер СА 1414 АР та на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеан", ідентифікаційний код 31269422, Черкаська область, Золотоніський район, с. Синьооківка, вул. Котовського, 38 - транспортний засіб тип сідловий тягач Е, марка VOLVO, модель FN 12.380, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама, коляска) № YV2А4DМАОХВ220813, реєстраційний номер СА 1653 АІ з метою стягнення 734 639,24 грн. як заборгованості позичальника Поправки Юрія Борисовича по Генеральній угоді № 14 від 01.04.2008 року з кредитними договорами до неї, 7 346,40 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ банк в особі відділення "Черкаська регіональна дирекція" , ідентифікаційний код 14359319, м. Черкаси. вул. Б. Вишневецького, 47.

          Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ                     Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 20 жовтня 2010 року.