Рішення № 11816276, 12.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року                                                                      Справа №07/1834

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”

до Смілянської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт - Альянс”

про визнання договору частково недійсним

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук О.В. –директор товариства, Білопольський А.У.- за довіреністю від 12.10.2010р.;

від першого відповідача: Філатов С.М. –за довіреністю від 30.12.2009р.;

від другого відповідача: Солодкий І.С. - за довіреністю від 10.08.2010р.

Заявлено позов про визнання частково недійсним укладеного між Смілянською міської радою і товариством з обмеженою відповідальністю “Профіт - Альянс” договору купівлі – продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. в частині купівлі-продажу земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, площею 333 кв.м., необхідної для надання позивачу в користування для обслуговування належної йому на праві власності будівлі гаража.

В обґрунтування позову позивач вказав на відсутність у спірному договорі купівлі –продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. двох суттєвих умов, передбачених підпунктами “д” і “є” ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України і необхідних для того щоб такий договір вважався укладеним, а саме відомостей про наявність обмежень використання земельної ділянки за цільовим призначенням та зобов’язань сторін у зв’язку з наявністю земельного сервітуту.

У засіданні суду представники позивача позов підтримали з викладених у ньому підстав.

Відзив на позов від першого відповідача до господарського суду не надійшов.

У засіданні суду представник першого відповідача проти позову заперечив, оскільки вважає його безпідставним.

Другий відповідач у наданих господарському суду письмових запереченнях на позовну заяву зазначив таке:

у позовній заяві позивач не вказав свого порушеного або оспорюваного договором права та доказів, які це підтверджують, що є порушенням вимог ст. 2, п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України;

порушено правила об’єднання вимог. В одній позовній заяві об’єднано кілька вимог не зв’язаних між собою ні підставами виникнення ні доказами і сумісний їх розгляд перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін, чим порушено вимоги ст. 58, п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України;

вимога про надання земельної ділянки в користування не пов’язана з вимогою про оскарження права власності через договір купівлі –продажу в будь-якій частині;

господарський суд Черкаської області ухвалою від 09.12.2005р. у справі №01-16/23239-04-63 вже повертав товариству з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” позовну заяву з доданими до неї документами без розгляду на підставі п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України;

у позовних вимогах не зазначено: яке право користування вимагається: право постійного користування чи право оренди або земельний сервітут, якою земельною ділянкою та для обслуговування якої будівлі (гаража); зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, чим порушено вимоги п. 4 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України;

подані товариством з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”, матеріали не містять чітких позовних вимог і незрозуміло які позовні вимоги розглядаються судом;

якщо позивач не згідний з рішенням XLVI сесії Смілянської міської ради від 25.03.2010р. №46-38/V щодо надання йому в оренду земельних ділянок площами 0,0786 га та 0,4265 га, то згідно з п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України йому необхідно звертатися до адміністративного суду, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України така позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а вимога не стосується товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт - Альянс”;

позивач не подав суду доказів надіслання товариству з обмеженою відповідальністю “Профіт - Альянс” копії позовної заяви і доданих до неї документів чим порушено вимоги п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 23.11.2005р. у справі №01-16/22142-04-63 вже повертав товариству з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” позовну заяву з доданими до неї документами без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України;

позивач не надав:

- доказів наявності у нього права власності на будівлю гаража. Витяг з інвентарної справи зроблений лише станом на 19.12.1995р., він має не засвідчені Смілянським виробничим відділком КП “ЧООБТІ” виправлення та підроблення, не має значення для справи, є неналежним і недопустимим доказом.;

- невід’ємні частини договорів оренди земельної ділянки: план або схему земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі земельної ділянки;

- рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2009р. у справі №07-02-13-04/1008;

- позовні вимоги не ґрунтуються на ст. 120 Земельного кодексу України.

Крім того, другий відповідач вказав на нечіткість позовних вимог, що унеможливлює користування ним рівними процесуальними правами, порушує його право на відзив на позовну заяву, томі він вважає, що позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню товариству з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” без розгляду.

У засіданні суду представник другого відповідача підтримав надані ним заперечення на позов і подав заяву про застосування господарським судом строку позовної давності.

Також представник товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт - Альянс” подав заяву про відвід у цій справі судді Дорошенка М.В. Ухвалою від 12.10.2010р. господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні цієї заяви.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.09.2009р. у справі №07-02-13-04/1008 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” до товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Смілянської міської ради про розірвання договору земельного сервітуту та визнання права на користування земельною ділянкою, яке (рішення) набрало законної сили, були встановлені такі факти:

26 грудня 1991р. Смілянською районною державною адміністрацією була проведена державна реєстрація Смілянського районного міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Агропроменерго” з ідентифікаційним кодом 02778844.

18 січня 1996р. представництво Фонду державного майна України в Смілянському районі, як продавець, та товариство покупців-членів трудового колективу міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Агропроменерго”, як покупець, клали договір купівлі-продажу державного майна. За цим договором продавець продав, а покупець купив частку державної власності в майні міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Агропроменерго” на земельній ділянці площею 1,22 га згідно з актом інвентаризації майна.

За рішенням Смілянської міської ради народних депутатів від 18.03.1994р. №18-21 земельна ділянка загальною площею 1,18 га була відведена в постійне користування Смілянському підприємству “Агропроменерго” під реконструкцію цього підприємства та видано йому державний акт на право постійного користування землею від 23.05.1996р. ЧР №22-58.

1 лютого 1999р. Смілянською районною державною адміністрацією проведена державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”, яке було створене шляхом реорганізації Смілянського міжгосподарського підприємства “Агропроменерго” та товариства покупців “Агропроменерго”.

Внаслідок реорганізації Смілянського міжгосподарського підприємства “Агропроменерго”, яка відбулася в 1999р., це підприємство як юридична особа припинилося і відповідно припинилося і його право на постійне користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею від 23.05.1996р. ЧР №22-58.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”, цьому товариству не видавався.

За договором купівлі-продажу від 11.12.2000р. товариство з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” продало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” купило частину майнового комплексу, що являє собою частину приміщення господарського призначення, яке знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Кам’янська, 50, на земельній ділянці площею 0, 6741 га, яка згідно з рішенням Смілянського міськвиконкому від 15.03.2001р. № 192 була вилучена із постійного користування товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” та надана в постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” під цех по виробництву та реконструкції обладнання для харчової промисловості та складські приміщення.

15 березня 2001р. товариство з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” і товариство з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” уклали договір на встановлення земельного сервітуту на проїзд транспортними засобами через земельну ділянку по вул. Кам’янській, 50 в м. Сміла товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” до приміщень господарського призначення товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” згідно з планом земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.01.2006р. у справі №04/219 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” до товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт –Альянс” за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог –приватного підприємця Бакуменка Василя Григоровича про стягнення 19877грн., яке (рішення) набрало законної сили, було встановлено, що на протязі чотирьох років позивач користувався проїздом, встановленим договором від 15.03.2001р. через межу відповідача. Але з липня 2005 року відповідач на визначеній сервітутом ділянці для проїзду транспорту і вільному проході працівників позивача до своїх приміщень, поставив залізобетонний паркан, чим порушив умови договору на встановлення земельного сервітуту.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, вказані вище факти, які були встановлені рішеннями господарського суду Черкаської області від 03.09.2009р. у справі №07-02-13-04/1008 та від 19.01.2006р. у справі №04/219, не підлягають доведенню у даній справі.

12 липня 2007р. Смілянська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким Смілянська міська рада продала товариству з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс”, а останнє купило земельну ділянку несільськогосподарського призначення під виробничу базу площею 0,6741 га, що знаходиться в адміністративних межах Смілянської міської ради за адресою: вул. Кам’янська, 50, м. Сміла Черкаської області.

Того ж дня –12.07.2007р. договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. був посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новиковим І.М і зареєстрований ним в реєстрі за №5192.

24 липня 2007р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. товариству з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс” був виданий державний акт серія ЯЕ №615511 на право власності на земельну ділянку площею 0,6741 га по вул. Кам’янська, 50, м. Сміла Черкаської області під виробничу базу.

Рішенням XLVI сесії Смілянської міської ради від 25.03.2010р. №46-38/V було вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” в оренду строком на 10 років дві земельні ділянки площею 0,4265 га та 0,0786 га по вул. Каменській, 46 у м. Сміла Черкаської області під існуючу виробничу базу.

26 квітня 2010р. Смілянська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” на підставі рішенням XLVI сесії Смілянської міської ради від 25.03.2010р. №46-38/V уклали два договори оренди землі на оренду земельних ділянок відповідно площею 0,4265 га та 0,0786 га по вул. Каменській, 46 у м. Сміла Черкаської області.

Того ж дня –26.04.2010р. обидва вказані договори оренди землі були зареєстровані Смілянським міськрайонним відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”, про що у Державному реєстрі земель вчинені записи № 041077800140 і №041077800141.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” вважає, що воно як власник гаража, розташованого на орендуємій ним земельній ділянці площею 0,0786 га по вул. Кам’янській, 46 у м. Сміла Черкаської області, має право користуватися для обслуговування будівлі цього гаража частиною земельної ділянки площею 333 кв. м., яка належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю “Профіт –Альянс” згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 24.07.2007р. серія ЯЕ №615511, і щодо якої договором від 15.03.2001р. був встановлений земельний сервітут. У зв’язку з цим товариство з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” і оспорює вище згадуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р., про який за його твердженням йому стало відомо в 2009р. під час розгляду господарським судом Черкаської області справи №07-02-13-04/1008.

Стаття 132 Земельного кодексу України редакції, яка була чинною на день укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р., передбачала, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) зобов'язання сторін.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Згідно з пунктами 5, 7 та 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього ж Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Як вбачається з викладених вище обставин на день укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. позивач не був власником або землекористувачем на праві постійного користування чи на умовах оренди земельною ділянкою площею 333 кв. м., щодо якої укладено договір на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р. Ця земельна ділянка на той час перебувала у постійному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт –Альянс”.

Для укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. договір на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р. не був перешкодою і згода товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго” не потребувалася.

Укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. не порушило прав і охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго”, у тому числі і тих, які передбачені договором на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р., оскільки зміна права особи на земельну ділянку, обтяжену земельним сервітутом, з постійного користування на право власності не впливає на дію земельного сервітуту, встановленого на цю земельну ділянку.

Спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. дійсно не містить відомостей про наявність обмежень використання земельної ділянки за цільовим призначенням, встановлених договором на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р. та зобов’язань сторін стосовно цього сервітуту, у зв’язку з чим позивач вважає його неукладеним. Проте, такої підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки як його не укладення через відсутність у ньому усіх істотних умов чинне законодавство України не передбачає. Як зазначено вище з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин, який не вчинено не може бути визнаний недійсним.

З огляду на викладене господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Позивач не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач довідався або міг довідатися про цей договір та його умови раніше 2009р. Відтак доводи другого відповідача про сплив позовної давності за заявленою позивачем позовною вимогою є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.В. Дорошенко

Повне рішення складено 18.10.2010р.