Рішення № 11816212, 12.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року                                                                      Справа №09/1535

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представника позивача –Стець К.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом державного підприємства заводу «Елетроважмаш»м.Харків до відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод»м.Сміла Черкаської області про стягнення 227019,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача 227019,32 грн., у тому числі: 204068,59 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 16325,49 грн. інфляційних нарахувань та 6625,24 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані наступним: 28 січня 2008 року між сторонами укладений договір поставки продукції №10/08, на виконання умов якого, позивач поставив відповідачу партію товару по накладній №39 від 22.03.2009 року і товарно-транспортній накладній від 20.03.2009 року №950065 на суму 204068,59 грн.; товар прийнятий відповідачем без зауважень, але у встановлений договором строк не оплачений, тому позивач просить стягнути з нього вартість поставленого товару, інфляційні нарахування та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просить припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що ним визнається розмір основного боргу, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, однак у позивача є заборгованість перед відповідачем з оплати за виготовлену продукцію по Договору №100/05 від 02.12.2005 року, яка підтверджена рішенням господарського суду Харківської області у справі №27/370-09, що набрало законної сили, 01 жовтня 2010 року в порядку ст.601 Цивільного кодексу України відповідачем направлена позивачу заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому грошове зобов’язання є припиненим.

У письмових запереченнях на відзив відповідача представник позивача вважає заяву відповідача безпідставною, посилаючись на те, що припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог можливе лише за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань, а позивач не визнає свою заборгованість перед відповідачем по договору №100/05, оскаржив судові рішення у справі №27/370-09 до Вищого господарського суду України, також відповідачем не надано доказів фактичного проведення зарахування та зменшення заборгованості ДП «Елетроважмаш».

Відповідач представників у дане судове засідання не направив, надіслав заяву від 08.10.2010 року з клопотанням відкласти розгляд справи у зв’язку із участю його представників у судовому засіданні Вищого господарського суду України по розгляду справи №27/370-09.

Клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою суду від 05.10.2010 року, про відкладення розгляду справи, явка представників відповідача не визнавалась обов’язковою; строк вирішення спору, продовжений на 15 днів, закінчується 19.10.2010 року; надання повноважень на представництво інтересів сторони у господарському процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб; у справі достатньо матеріалів для розгляду справи без участі представника відповідача; необґрунтоване відкладення розгляду справи безпідставно затягне її вирішення та порушить вимоги ст.69 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю, заяву відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог вважає безпідставною.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

28 січня 2008 року між сторонами укладений договір №10/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався поставляти, а Замовник (відповідач у справі) зобов’язався оплачувати та приймати на умовах, передбачених Договором, частини для електричних машин (далі –продукція) в асортименті, кількості та по ціні, зазначеній у Специфікації. Предметом договору є кільця вальцьовані для електричних машин типів СТК-730У1, СТК-520У1, ДТК-800КСУ1 (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1, 2.2 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 року, закінчення строку дії договору не звільняє сторони він відповідальності за невиконання зобов’язань, допущені в період дії договору.

У пункті 3.1 Договору сторони домовились, що продукція поставляється Замовнику на умовах EXW (Франко-завод м.Харків, пр.Московський, 299) у відповідності з Інкотермс 2000.

У відповідності до п.5.1 Договору Замовник зобов’язаний оплатити вартість поставленої продукції Постачальнику протягом 60 календарних днів з дати поставки.

Датою виконання зобов’язань Постачальника по поставці (датою поставки), згідно п.5.3 Договору, вважається дата складання накладної.

Додатковою угодою №1 від 03.11.2008 року до Договору сторони внесли зміни у розділ «юридичні адреси і реквізити сторін».

Додатковою угодою №2 від 15.12.2008 року сторони встановили, що у зв’язку із зміною цін на продукцію, з 15.12.2008 року поставка продукції здійснюється по Специфікації №2, встановили загальну суму по Специфікації №2, змінили загальну суму Договору, продовжили строк дії договору до 30.06.2009 року.

Додатковою угодою №3 від 27.02.2009 року до Договору сторони внесли зміни у розділ «юридичні адреси і реквізити сторін».

У специфікації №3 сторони визначили наступні ціни на продукцію: кільце вальцьоване для ел.машини СТК-730У1 - 28117,10 грн. за шт.; кільце вальцьоване для ел.машини СТК-520У1 –22464,21 грн. за шт.; кільце вальцьоване для ел.машини ДТК-800КСУ1 –28342,86 грн. за шт.

На виконання умов Договору позивач 22 березня 2009 рок відвантажив відповідачу кільця вальцьовані ДТК-800КСУ в кількості 6 шт., на суму 204068,59 грн. (у тому числі –ПДВ), що підтверджується накладною №39 від 20.03.2009 року, товарно-транспортною накладною №950065 від 20.03.2009 року, довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯПП №497641/147 від 13.03.2009 року на ім’я Лазебник О.Ю.

Відповідач продукцію прийняв, однак у встановлений договором строк її вартість не оплатив, що підтверджується двостороннім актом звірки від 01.06.2009 року, який підписаний керівниками та бухгалтерами обох сторін.

Відсутність оплати за товар, отриманий по накладній №39, визнається відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву.

Окрім Договору №10/08, між сторонами існували і інші договірні відносини, зокрема, ними був укладений договір від 05.12.2005 року №100/05 на виробництво та поставку продукції та додаткові угоди до нього, за умовами якого відповідач повинен був виготовляти та передавати позивачу продукцію (комплекти). По договору №100/05 між сторонами існують спори щодо якості виготовленої продукції та її оплати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2010 року у справі №27/370-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 року, стягнуто з ДП «Електроважмаш»на користь «НВП Смілянський електромеханічний завод»заборгованість за договором №100/05 від 02.12.2005 р. в розмірі 3800070,86 грн., втрати від інфляції в сумі 271788,19 грн., пеню в сумі 1703 089,12 грн., три відсотки річних в сумі 140113,05 грн. та судові витрати.

01 жовтня 2010 року відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України, у якій вказує, що вимоги позивача по договору №10/08, а саме: 204068,59 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 16325,49 грн. інфляційних нарахувань та 6625,24 грн. три проценти річних є погашеними внаслідок зарахування їх в рахунок часткової оплати заборгованості позивача за договором №100/05, наявність якої встановлена рішенням господарського суду Харківської області.

Листом від 11.10.2010 року позивач вказав, що не погоджується із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки не визнає свою заборгованість по договору №100/05, на виконання якого відповідачем була виготовлена та поставлена неякісна продукція.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за поставлені на підставі договору поставки частини для електричних машин.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов’язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки між суб’єктами господарювання.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2009 року відповідач прийняв від позивача партію продукції, а саме: кільця вальцьовані ДТК-800КСУ в кількості 6 шт., на суму 204068,59 грн. (у тому числі –ПДВ), однак у встановлений договором строк, тобто протягом 60 календарних днів з моменту поставки, не здійснив її оплату, отже з 22.05.2009 року виконання грошового зобов’язання є простроченим, що визнається відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, умови Договору та докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 204068,59 грн. боргу з оплати за поставлену продукцію.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У договорі сторони не встановили інший розмір процентів

Позивач здійснив розрахунок інфляційних нарахувань за період з червня 2009 року по травень 2010 року, розрахунок зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 16325,49 грн.

Розрахунок трьох процентів річних позивачем здійснено за період з 22.05.2009 року (початок прострочення виконання грошового зобов’язання) по 20.06.2010 року (день складання розрахунку), розрахунок зроблений вірно, розмір трьох процентів річних за вказаний період становить 6625,24 грн.

Розмір та розрахунок інфляційних нарахувань і трьох процентів не заперечується відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву.

Доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі за відсутності предмета спору у зв’язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, ст. 601 ЦК України містить імператив про зарахування по заяві однієї із сторін беззаперечних і однорідних вимог.

Як вбачається із доказів, наданих сторонами, вимоги відповідача по договору №100/05 не є беззаперечними, про що свідчать судові спори між ними, тому норми зазначеної статті не підлягають застосуванню при вирішенні даної справи. Окрім цього, суд враховує те, що відповідач не надав доказів фактичного проведення зарахування зазначених ним зустрічних вимог та відповідного зменшення заборгованості ДП «Електроважманш»(позивача у справі).

З огляду на викладене, суд вважає           доведеним право позивача на стягнення з відповідача 204068,59 грн. боргу за поставлену по накладній №39 від 20.03.2009 року партію продукції, 16325,49 грн. інфляційних нарахувань та 6625,24 грн. три проценти річних у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 2270,20 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 2506,20 грн.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», Черкаська область, м.Сміла, вул.Ю.Коробейника, 1, ідентифікаційний код 30147563 на користь державного підприємства заводу «Елетроважмаш», м.Харків, пр. Московський, 299, ідентифікаційний код 00213121 –204068,59 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 16325,49 грн. інфляційних нарахувань, 6625,24 грн. три проценти річних та 2506,20 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення складено 15 жовтня 2010 року