Рішення № 11816006, 05.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 рокуСправа №08/1906

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача Маковський П.М.керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачафізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до

відповідача виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД»

про стягнення 14088,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД»заборгованості по орендній платі згідно договору суборенди нежитлових приміщень від 29.12.2009 в сумі 14088,73 грн., в тому числі 12800,00 грн. основного боргу, 900,29 грн. пені, 132,80 грн. інфляційних, 255,64 грн. 3 % річних та відшкодування у звязку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До початку судового засідання директор виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД»подав відзив на позовну заяву, в якому підтверджує вимоги позивача про стягнення простроченої орендної плати, однак, на даний час підприємство не має економічної можливості виконати умови договору і сплатити борг у звязку з скрутним фінансовим становищем, а застосування штрафних санкцій ще більше загострить його неплатоспроможність.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Керівник відповідача позовні вимоги визнав повністю, просив суд відмовити в задоволені стягнення штрафних санкцій з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

29.12.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавцем Позивач по справі), що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_2 та виробничо-комерційною приватною фірмою «НЕД»(Суборендарем Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту було укладено договір суборенди нежитлових приміщень (Далі Договір) за умовами якого Орендодавець зобовязаний передати, а Суборендар зобовязаний прийняти в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 40 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі приміщення).

Орендодавець володіє приміщеннями на основі договору оренди №1 від 02.01.2009 та має право здавати приміщення в суборенду.

Відповідно до п. 3.1 Договору даний Договір укладений строком з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору передача приміщень в користування або їх повернення оформляються актом приймання-передачі, який підписується сторонами по Договору.

Згідно акту приймання-передачі приміщення від 29.12.2009, який підписаний та скріплений печатками сторін по Договору, нежитлові приміщення, загальною площею 40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 були передано у користування Суборендарю.

Відповідно до п. 2.1 Договору за користування приміщеннями, Суборендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 1600,00 грн. в місяць.

У вартість орендної плати включаються наступні платежі: плата за теплопостачання, водопостачання, каналізацію, пропускний режим, плата за електропостачання.

Відповідно до п. 2.2 Договору плата за користування приміщеннями вноситься Орендодавцю на його поточний рахунок в грошовій формі щомісячно, до 10 числа наступного місяця, незалежно від господарської діяльності Суборендаря.

На адресу Суборендаря було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості від 12.07.2010 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 11200,00 грн., розірвати договір суборенди нежитлових приміщень та звільнити займане приміщення в 10-денний строк з дня отримання вказаного листа.

Вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Невиконання Суборендарем зобовязань щодо строків та порядку сплати орендної плати, які встановлені п. 2.2 Договору, стало підставою для звернення Орендодавця до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своїм змістом договір суборенди нежитлових приміщень є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України та п. п. 2.2 Договору плата за користування приміщеннями вноситься Орендодавцю на його поточний рахунок в грошовій формі щомісячно, до 10 числа наступного місяця, незалежно від господарської діяльності Суборендаря.

В порушення вказаних вимог закону та положень Договору Відповідач не виконував умови Договору в частині оплати за користування орендованим приміщенням, тому у Відповідача виникла заборгованість по орендній платі та інших передбачених договором платежах за період з січня по серпень 2010 року у розмірі 12800,00 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Відповідача 12800,00 грн.

Наявність заборгованості підтверджується документами наявними в матеріалах справи, а саме: копією договору суборенди нежитлових приміщень, копією акту приймання-передачі приміщення, розрахунком суми боргу, копією листа-вимоги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог, Позивачем нараховано Відповідачу 132,80 грн. інфляційних та 255,64 грн. 3 % річних, нарахованих за час прострочення виконання грошового зобовязання. Перевіривши правильність нарахування Позивачем вказаних платежів, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем зроблено не вірно, після перерахунку 3% річних становлять 103,30 грн., які підлягають до стягнення. До стягнення також підлягають нараховані Позивачем 132,80 грн. інфляційних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання п. 2.2 Договору Суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевикладеного та п. 8.1 Договору Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 900,29 грн., яка після перевірки судом зменшена, та становить 634,51 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 49 ГПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 136,70 грн. та 228,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД»(м. Черкаси, бул. Байди Вишневецького, буд. 24, ідентифікаційний код 21357806) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) 12800,00 грн. заборгованості, 634,51 грн. пені, 103,30 грн. 3% річних, 132,80 грн. інфляційних, 136,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 228,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повне рішення підписано 07.10.2010