Рішення № 11814909, 29.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.Справа № 15/52-805(28/11)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс К", вул. Южна, 2-Б, м. Дніпропетровськ, 49000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 5ч, м. Тернопіль

про стягнення 89.696,64 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

позивача:           представник Гладка А.В., довіреність від 29.09.10р.;

відповідача:          не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс К", вул. Южна, 2-Б, м. Дніпропетровськ звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 5ч, м. Тернопіль про стягнення 89.696,64 грн. заборгованості, із яких: 75.245,00 грн. основного боргу,, 2.740,12 грн. 3 % річних та 11.711,52 грн. інфляційних нарахувань.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 11.05.2010р., 09.06.2010р., 30.06.2010р. та 16.08.2010р. матеріалів не подав, від проведення звірки розрахунків ухилився, повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс К". вул. Южна, 2-Б, м. Дніпропетровськ, є юридичною особою, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс К". вул. Южна, 2-Б, м. Дніпропетровськ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА". вул. Леся Курбаса, 5ч, м. Тернопіль (Покупець), 27.11.2007 року укладено господарський договір поставки № 7430КР2008, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- Постачальник зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні –покупцю товар (товари), а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити за нього встановлену грошову суму (п. 1.1 Договору).

Ціни на товари, які поставляються постачальником, являються вільними відпускними і вказуються в специфікації постачальника (п. 9.1. договору).

Враховуючи, що на вимогу суду позивач специфікації не надав, представник в судовому засіданні пояснив, що ціни узгоджувалися сторонами безпосередньо при поставці, відповідачем заперечень не надано, судом взято за основу для проведення розрахунків між сторонами ціни, визначені в накладних.

Пунктом 14.1. договору сторони визначили строк дії договору –з моменту його підписання і до 31.12.2008р. включно. Закінчення строку дії даного договору, не звільняють сторони від відповідальності за його порушення.

Позивач на виконання взятих зобов’язань по вищезазначеному договору відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності на суму 75.245,00 грн., що підтверджується накладними № 201487 від 04.02.2008р. на суму 7.318,50 грн., № 117684 від 29.07.2008р. на суму 4.542,31 грн.; № 117686 від 29.07.2008р. на суму 4.669,87грн.; №117687 від 29.07.2008р. на суму 5.242,93 грн.; № 117691 від 29.07.2008р. на суму 760,00 грн.; № 117690 від 29.07.2008р. на суму 720,00 грн.; №117689 від 29.07.2008р.:на суму 6.150,14 грн., № 117688 від 29.07.2008р. на суму 598,80 грн., № 10100354 від 04.08.2008р. на суму 3.343,44 грн.; № 10100636 від 05.08.2008р. на суму 187,20 грн.; № 10101512 від 08.08.2008р. на суму 5.933,23 грн.; № 10101513 від 08.08.2008р. на суму 2.353,98 грн.; № 10101514 від 08.08.2008р. на суму 4.294,21 грн.; № 10101515 від 08.08.2008р. на суму 789,00 грн.; № 10101516 від 08.08.2008р. на суму 5.280,00 грн.; № 10101557 від 08.08.2008р. на суму 2.640,00 грн.; № 10102799 від 14.08.2008р. на суму 5.428,58 грн.; № 10102800 від 14.08.2008р. на суму 3.105,00 грн.; № 10104578 від 26.08.2008р. на суму 960,00 грн.; № 10104529 від 26.08.2008р. на суму 1.669,68 грн.; № 10104523 від 26.08.2008р. на суму 4.726,70 грн.; № 10104525 від 26.08.2008р. на суму 397,12 грн.; № 10104526 від 31.08.2008р. на суму 461,03 грн.; № 10104577 від 31.08.2008р. на суму 487,44 грн.; № 10100920 від 06.10.2008р. на суму 424,55 грн.; № 10100918 від 06.10.2008р. на суму 91,08 грн.; № 10100917 від 06.10.2008р. на суму 536,83 грн.; № 10100916 від 06.10.2008р. на суму 2.133,38 грн., які підписані представниками сторін без заперечень.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Оплата за товар, згідно п. 9.7. договору, проводиться шляхом безготівкового розрахунку на протязі 35 банківських днів з дня отримання товару покупцем. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 75.245,00 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (75.245,00 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 11.711,52 грн. інфляційних витрат за період з 25.03.2008р. по 31.10.2009р. та 2.740,12 грн. 3 % річних за період з 25.03.2008р. по 12.11.2009р. такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс К", вул. Южна, 2-Б, м. Дніпропетровськ, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 5ч, м. Тернопіль –75.245,00 грн. основного боргу,, 2.740,12 грн. 3 % річних та 11.711,52 грн. інфляційних нарахувань, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 5ч, м. Тернопіль, код 35073676 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сервіс К", вул. Южна, 2-Б, м. Дніпропетровськ, код 32748711 –75.245,00 грн. основного боргу,, 2.740,12 грн. 3 % річних та 11.711,52 грн. інфляційних нарахувань, 896.97 грн. в повернення державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "07" жовтня 2010 року через місцевий господарський суд.

                    Суддя