Рішення № 11814224, 11.10.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.10 Справа № 10/91-10. Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/91-10

за позовом: приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро», м. Луганськ

до відповідача:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 145384,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:Тремпольц Р.В.

від відповідача:не з'явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 145384,53 грн. заборгованості (102000 грн. основного боргу, 12436,55 грн. пені, 4652,88 грн. 3% річних, 26295,10 грн. інфляційних втрат) відповідно до договору поставки № 39 від 01.07.2008р., укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати повязані з розглядом справи.

Відповідач у судове засідання не зявися, але подав відзив на позов, в якому зазначає, що поставки товару здійснювалися на підставі договору №39 від 01.07.2008р., укладеного між сторонами даного спору, проте у видаткових накладних № Z000001390 від 23.07.2008р., №Z000001391 від 23.07.2008р., №Z000001683 від 26.08.2008р., які додані до позовної заяви, відсутнє посилання на те, що товар поставлявся по договору поставки № 39 від 01.07.2008р., а тому, на його думку, немає підстав стверджувати, що товар за вказаними накладними поставлявся позивачем відповідачу за зазначеним договором, через що, посилання позивача на пункт 4.2. Договору поставки, яким передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки товару є безпідставним. Таким чином відповідач вважає, що строк виконання його зобовязань перед позивачем не встановлений та вимоги щодо стягнення 12436,55 грн. пені, 4652,88 грн. 3% річних, 26295,10 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню. Окрім того він звертає увагу на те, що на вище зазначених накладних відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання товару, натомість стоїть підпис невідомої особи та відсутня довіреність на цю особу, яка отримала товар.

Позивач додатково в письмовій формі обґрунтував свою позицію. Зокрема, він пояснив, що будь-яких інших правовідносин ніж за вищезазначеним договором, між ним та відповідачем не існувало і не існує. Крім того, відповідач підписував акти звірки заборгованості та частково здійснював оплату саме за цими поставками.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

Між позивачем - приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою "Агро" та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 39 від 01.07.2008 року.

Пунктом. 1.1 договору встановлено, що позивач зобов'язується виготовляти та систематично поставляти, передавати у власність відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний приймати даний товар та своєчасно здійснювати оплату його вартості на умовах договору.

Пунктом. 4.2. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену йому партію товару не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки партії товару.

На виконання умов договору позивач виготовив та поставив відповідачу три партії товару на загальну суму 147600,05 грн.

Після часткового розрахунку і на момент звернення з позовом борг становив 102000грн.

Гарантійним листом від 06.02.2009 року відповідач зобовязався до 30.04.2009 року сплатити саме цю суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, після порушення провадження у справі 21.07.2010 року та 22.07.2010 року відповідачем сплачено 400 грн., тому провадження у справі у цій сумі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Решта основного боргу в розмірі 101600 грн. підлягає стягненню.

Суд погоджується з зауваженням відповідача, що видаткові накладні не містять посилання на договір. Більш того, в графі «умова продажу» зазначено «попередня оплата». Отже у позивача відсутні підстави беззаперечно стверджувати, що поставки товару здійснювались саме за договором поставки № 39 від 01.07.2008р.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на умови договору щодо стягнення пені і позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Оскільки, як зазначено вище, видаткові накладні не містять доказів того, що поставки здійснювались саме за зазначеним позивачем договором, слід застосовувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання зобовязання. Ця норма встановлює, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у своєму гарантійному листі визначив строк оплати до 30.04.2009 року.

Отже, інфляційні збитки і річні відсотки підлягають стягненню за період травень 2009 року травень 2010 року в сумі 8670 грн. інфляційні збитки, 3026,47 грн. 3% річних. В решті суми цих нарахувань позов задоволенню не підлягає.

Оскільки частина суми основного боргу була сплачена відповідачем після надходження позовної заяви до суду, що підтверджується матеріалами прави, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, підлягають стягненню витрати по державному миту в сумі 1136,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 184,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, ,80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 і.к.НОМЕР_1) на користь приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 107 і.к.30877035) 101600 грн. основного боргу, 3026,47 грн. 3% річних, 8670 грн. інфляційних збитків, а також 1136,97 грн. витрат по сплаті державного мита, 184,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення основного боргу в сумі 400 грн. провадження у справі припинити.

4.В частині стягнення 12436,55 грн. пені, 17625,10 грн. інфляційних збитків, 1626,41 грн. 3% річних відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2010 р.

Суддя