Рішення № 11813789, 12.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2010 року справа № 5020-11/104-5/123 За позовом:           Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд. 5)

до:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин № 55”

          (99011, м.Севастополь, вул.Суворова, буд.29)

про          спонукання до внесення змін до договору оренди,

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - не з’явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

Відповідач – Писарькова Олена Миколаївна, керівник, наказ № 1 від 01.01.2006; Лебедєв Олександр Валерійович, довіреність, б/н від 14.09.2010.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства „Магазин № 55” про спонукання до внесення змін до договору оренди № 193-06 від 21.07.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 651, 762 Цивільного кодексу України, статтю 286 Господарського кодексу України, статтю 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, положення яких передбачають можливість внесення змін в договір оренди на вимогу однієї сторони у випадках, встановлених законом. При цьому позивач зазначає, що необхідність внесення змін до Договору щодо розміру орендної плати визначена Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, якою до орендованого відповідачем майна встановлено іншу оренду ставку, а тому, на його думку, розмір орендної плати має бути переглянутий.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/104.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №76 від 13.08.2010 справа № 5020-11/104, яка знаходилася у провадженні судді Дмитрієва В.Є. у зв’язку із відбуттям у щорічну відпустку, в цілях забезпечення дотримання строків вирішення спорів, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, передана до провадження судді Євдокімова І.В.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.08.2010 справу прийнято до провадження судді Євдокімова І.В. та призначено до судового розгляду.

В процесі розгляду справи найменування відповідача змінено з Закритого акціонерного товариства „Магазин № 55” на Товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин № 55”.

Заявою від 20.07.2010 року позивач змінив предмет позову.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив (а.с.131).

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у ньому (а.с.107-110).

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами у відсутності представника позивача.

Представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2006 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Магазин № 55” (Орендар) був укладений договір №193-06 оренди комунального майна (далі – Договір) –вбудованих нежитлових приміщень, площею 264,8 м.кв., що розташоване у цокольному поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29 /арк. с. 11/.

Договір є новою редакцією договору оренди №508-99 від 17.09.1999

Даній договір є новою редакцією договору оренди №210-01 від 10.07.2001 року (а.с.8).

Вказаний договір пролонгований на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 21.07.2009 по справі № 5020-7/426-3/305.

Відповідно до п.п 3.1 договору, річний розмір орендної плати складає 77597,04 грн. у рік.

Відповідно до п.п 3.2 договору, майно оплачується Орендарем у сумі 6466,42 грн. на р/р Орендодавця за перший місяць. Орендна плата вноситься на рахунок Орендодавця щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Розмір орендної плати визначається відповідно до методики, що затверджена рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 77597,04 грн. у рік.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-143, 145 Конституції України, пунктів 3, 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах отриманих повноважень. Права органів місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частини першої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 №339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 №2070), Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 №2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі –підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідні положення містить і пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що об’єктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в частині першої статті 188 Господарського кодексу України.

При цьому, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Нормою статті 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

За змістом вищезазначених правових норм пропозиція сторони про внесення змін у договір (оферта) повинна містити інформацію про момент направлення її іншій стороні за договором, тобто, при направленні однією стороною іншій для узгодження проекту додаткової угоди про внесення змін у договір цей проект повинен містити дату його підписання ініціюючою стороною.

          На виконання вимог діючого законодавства України, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради надіслав на адресу відповідача пропозицію внести зміни у договір оренди № 193-06 від 21.07.2006 року разом з Протоколом погодження змін (а.с.14).

Будь-якої відповіді на пропозицію Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради щодо внесення змін до Договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин № 55” у встановлені статтею 188 Господарського кодексу України строки не надало.

Неотримання позивачем відповіді на пропозицію про внесення змін до Договору оренди і стало причиною для його звернення до суду із даним позовом.

          Також, суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач виразив свої заперечення стосовно окремих пунктів протоколу погодження змін до договору оренди №193-06 від 21.07.2006 року.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та третьою статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України також встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3.4 Договору, сторони погодили можливість переглянути розмір орендної плати на вимогу однієї із сторін у випадку зміни цін і тарифів, а також в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України –для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, –для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування –для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.

Частиною 2 статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” надає позивачеві право вимагати перегляду розміру орендної плати, оскільки відповідно до частини 3 статті 118 цього Закону договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов’язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №301-р від 23.05.2007, органам місцевого самоврядування відповідно до статті 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” рекомендовано у 2007 році під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі, застосовувати орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

За приписами частини п’ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На підставі викладеного, рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя” було, зокрема, вирішено, що розрахунок розміру орендної плати здійснюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати, визначеною для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями).

Тому суд вважає правомірним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, якою в новій редакції затверджена як сама Методика, так і процентні ставки по оренді майна.

У пункті 3.1 Договору в редакції Протоколу, розмір орендної плати встановлюється відповідно до Методики, що затверджена рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007.

За наведених обставин позивач вправі вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення потрібних змін стосовно розміру орендної плати з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов’язкового для позивача і відповідача.

          Відносно внесення змін до п. 1.1 договору у частині зміни балансоутримувача спірного майна, суд вважає їх правомірними, у зв’язку з тим, що Рішенням Севастопольської міської Ради № 6652 від 14.04.2009 року, було припинено КП «РЕП №3»шляхом приєднання його до КП «РЕП № 17»(а.с.137).

Поряд з даною вимогою позивач просить змінити преамбулу Договору, а також пункти 2.1, 2.6.

Зокрема, позивач пропонує викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції: „Передача об’єкта оренди в оренду не тягне за собою передачі Орендарю права власності на даний об’єкт (його частку). Орендар, здійснюючи невід’ємні поліпшення об’єкта оренди, не придбаває права на частку в праві власності Орендодавця на об’єкт оренди у будь-якому разі, у тому числі в разі, якщо в результаті поліпшення, здійсненого орендарем, створено нову річ. Власником об’єкту оренди залишається територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, а Орендар користується ним впродовж строку договору оренди. Підписуючи цій договір, сторони підтверджують, що дані умови відповідають їх волі та не порушують і не обмежують їх прав та законних інтересів”;

Пункт 2.6 Договору – „Всі поліпшення об’єкта оренди, відокремлені без його погіршення, є власністю Орендаря. Сторони домовились, що витрати Орендаря на проведення невід’ємних поліпшень об’єкта оренди, у тому числі поліпшень, здійснених за згодою Орендодавця, Орендарю не відшкодовуються. Підписуючи договір, Сторони підтверджують, що дана умова відповідає їх волі та не порушує, та не обмежує їх прав та законних інтересів. Якщо у період дії договору Орендар проводив на об’єкті оренди ремонтні роботи, перепланування, інші поліпшення чи встановив обладнання чи комунікації, які не можливо відокремити від об’єкта оренди, Орендар зобов’язаний при поверненні об’єкта оренди передати Орендодавцю протягом 7 календарних днів дозвіл, погодження, технічну та іншу документацію, яка необхідна для існування та експлуатації таких поліпшень та обладнання. Орендар, здійснюючи поліпшення об’єкта оренди, не придбаває частки у праві власності на об’єкт оренди у будь-якому разі, у тому числі, і в разі, коли в результаті здійснення поліпшень, зроблених за згодою Орендодавця, створено нову річ. Підписуючи договір, Сторони підтверджують, що дана умова відповідає їх волі та не порушує і не обмежує їх прав та законних інтересів”.

На думку відповідача, зміна пунктів 2.1, 2.6 Договору згідно з редакцією орендодавця погіршує становище орендаря порівняно з існуючим /арк. с. 124/.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Частиною третьою статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

За правилом частини другої статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов’язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так само, за спеціальними приписами частини четвертої статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, в силу спеціальної норми статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” сторони можуть домовитися, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець не зобов’язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна; а в силу спеціальної норми статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” –сторони можуть у договорі домовитись про те, що якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар не стає її власником.

Матеріали справи свідчать про відсутність згоди відповідача на викладення пунктів 2.1, 2.6 Договору в редакції, запропонованій позивачем, а відтак відсутня і згода сторін договору на визначення правил ніж ті, які встановлені у частині другій статті 27 та частині четвертій статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

З огляду на те, що в основу формування договірних зобов’язань відповідно до Господарського кодексу України покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих питань, що виникли при зміні договору, можливе лише за спільною згодою усіх сторін, якщо інше не встановлено законодавством, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про внесення змін до пунктів 2.1, 2.6 Договору в редакції Орендодавця.

Також, позивач пропонує викласти пункт 2.2 Договору в наступній редакції: „Об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-17 та оплачується Орендарем з 07.10.2010 в сумі 16389,08грн. гривень на п/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця”; пункт 3.2 Договору – „Орендна плата з 07.10.2010 року складає 16389,08 грн. за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на жовтень 2009 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю на поточні рахунки:

-          97% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

-          3% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637 код платежу 50110007.

Орендна плата з квітня 2010 року складає 17653,12 грн. за місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця, з яких:

-          97% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

-          3% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637 код платежу 50110007”.

          Орендна плата на період з моменту підписання цього протоколу до 01.08.2010 року визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 7273 від 14.07.2009 року та № 8526 від 15.12.2009 року та складає 12357,18грн. за місяць.

          З 01.08.2010 року Орендар оплачує орендну плату, визначену абз.1 п. 3.2 цього протоколу, яка корегується на індекс інфляції за весь період.

Відповідач у судових засіданнях заперечував проти встановлення орендної плати в розмірі 17653,12 грн. саме з квітня 2010 року. Водночас, заперечень щодо запропонованої позивачем дати визначення нового розміру орендної плати – в розмірі 17653,12 грн. (з квітня 2010 року) відповідач не надав.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Виходячи з принципу диспозитивності та свободи договору, визначення конкретної дати, з якої сторони встановили початок дії змін щодо свого договору є виключною прерогативою сторін цього договору, якщо інше не встановлено законодавством.

Матеріали справи підтверджують відсутність згоди відповідача щодо дати (01.04.2010), вказаної позивачем у пункті 3.2 Протоколу.

Частиною п’ятою статті 188 Господарського кодексу України, унормовано, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на відсутність згоди сторін та відповідної імперативної норми законодавства суд вважає, що підстави для внесення змін до пунктів 2.2, 3.2 Договору в частині запропонованої позивачем дати визначення нового розміру орендної плати – з 01.04.2010 у сумі 17653,12грн., з 07.10.2010 у сумі 16386,08грн. та з 01.08.2010 року відсутні, тому новий розмір орендної плати – 17653,12 грн. (встановлений з 01.04.2010) буде діяти для сторін з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Перевіривши розмір річної та місячної орендної плати, наданий позивачем, суд зазначає, що він повністю відповідає Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами і доповненнями), яка застосовується до комунального майна в силу рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя”.

Також, у зв’язку з прийняттям Севастопольською міською Радою рішення № 1617 від 13.03.2007 року суд вважає правомірним і внесення змін до п. 3.1 та 3.3 договору оренди у редакції позивача.

Крім того, позивач просить доповнити договір пунктом 4.2 наступного змісту: „При укладенні договору оренди строком на три роки і більше, орендар зобов’язується здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію Договору в строки, що встановлені діючим законодавством, та здійснити оплату необхідних послуг”.

Відповідач заперечує проти доповнення Договору пунктом 4.2.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідно до п.2 ст.793 та п.1 ст.794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Також, суд вважає за необхідне внести зміни до п.4.7 договору оренди, у зв’язку зі зміною балансоутримувача з КП «РЕП-3»на КП «РЕП-17»на підставі Рішення Севастопольської міської Ради № 6652 від 14.04.2009 року, яким було припинено КП «РЕП №3»шляхом приєднання його до КП «РЕП № 17».

Разом з тим, відповідач у судовому засіданні не заперечував проти внесення змін до договору оренди у частині п.4.9 у редакції позивача, а тому суд вважає за можливе у цій частині позовні вимоги задовольнити.

Також, позивач пропонує відповідачу доповнити Договір пунктом 4.10 в наступній редакції „Утримувати фасадну частину орендованого об’єкта відповідно до вимог, що затверджені паспортом фасаду будівлі (в разі, якщо будівля –пам’ятник архітектури). Укласти з відділом державної служби охорони культурної спадщини охоронний договір, в разі, якщо об’єкт оренди знаходиться у будівлі, що відноситься до об’єктів культурної спадщини”.

Суд погоджується з обґрунтованим запереченням відповідача щодо даної редакції, запропонованої позивачем, оскільки доказів того, що об’єкт оренди спірного договору відноситься до об’єктів культурної спадщини позивачем не надано, крім того, відсутній і паспорт фасаду на вказану будівлю, а тому викладення пункту 4.10 Договору в редакції позивача є безпідставним.

Отже, суд вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги у частині п.8.3 договору, оскільки у внесенні змін до договору у п. 2.1 та 2.6 судом відмовлено.

Проти внесення змін у договір оренди у частині п.7.1 відповідач не заперечував, а тому суд вважає за можливе у цей частині позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позовних вимог розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

I. Позов задовольнити частково.

II. Зобов’язати ЗАТ «Магазин № 55»внести зміни до договору оренди комунального майна № 193-06 від 21.07.2006 року шляхом укладення додаткової угоди до цього договору у наступній редакції:

          1). Викласти преамбулу договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції: „Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, в особі голови Фролова Станіслава Анатолійовича, діючого на підставі Положення, в подальшому – Орендодавець, з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин № 55”, в особі директора Пісарькової Е.М., діючого на підставі Статуту, в подальшому – Орендар, з іншого боку, керуючись Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до наказів голови ФКМ №10083 від „07” листопада 2007 року та №935 від „24” липня 2009 року, №1777 від 28.12.2009, № 311 від 11.03.2010 внесли наступні зміни до договору оренди:”

          2). Викласти п. 1.1 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

«З метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху житлової трьохповерхової будівлі, загальною площею 264,80 кв.м, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29 та знаходиться на балансі КП РЕП-17 (далі об’єкт оренди), вартість якого складає згідно незалежної оцінки вартості станом на 30.07.2006 року –646642грн. Незалежна оцінка є невід’ємною частиною договору оренди.

3). Викласти п. 2.2 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

„Об’єкт оренди залишається на балансі КП РЕП-17 із вказівкою, що це майно надано у оренду та оплачується орендарем в сумі 16386,08 гривень на р/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця”.

4). Викласти п. 3.1 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

„Розмір орендної плати встановлюється відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 116395,56 грн. на рік. Орендна плата встановлена, виходячи з орендної ставки 18% від вартості об’єкта оренди, що встановлена незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.06.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються до орендної плати”.

5). Викласти п. 3.2 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

„Орендна плата з складає 16386,08 грн. за місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця, з яких:

-          97% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

- 3% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007”.

6). Викласти п. 3.3 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

„Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожен наступний місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому”.

7). Викласти п. 4.2 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

«При укладенні договору оренди строком на три році і більше здійснити його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію у строки встановлені діючим законодавством України та здійснити оплату послуг з підготовці документів, необхідних для нотаріального посвідчення».

8). Викласти п. 4.7 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

«Укласти договір по витратам з утримання будинку з Балансоутримувачем будівлі (РЕП-17) протягом місяця після підписання цього протоколу, надати до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради копію договору».

9). Викласти п. 4.9 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

          «Підтримувати прилеглу до об’єкту оренди територію, згідно плану закріплення території в належному санітарному стані згідно вимог Головного управління ЖКГ СМДА».

10). Викласти п. 7.1 договору №193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 в наступній редакції:

          «Договір оренди вважається продовженим до 01.07.2009 року на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 21.07.2009 року по справі № 5020-7/426-3/305».

          III. В іншій частині позову відмовити.

IV. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин № 55” (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 29, ідентифікаційний код 23663170, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, ОКПО 23895637, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509), витрати по сплаті державного мита в сумі 58,84 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 163,38 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України та підписано 15.10.2010