Рішення № 11813790, 12.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2010 року справа № 5020-5/161 За позовом:           Дочірнього підприємства “ФауБеХа-ОФІР”

(95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 33)

(95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 59)

до:           Приватного підприємства “РСУ-107”          

          (99040, м. Севастополь, пр. Г. Острякова, 136)

про:           стягнення заборгованості у розмірі 1120 410,46 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач- Попов А.С., довіреність б/н від 16.06.2010;

Відповідач- не з’явився.

Суть спору:

Дочірнє підприємство “ФауБеХа-ОФІР” звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства “РСУ-107” про стягнення заборгованості у розмірі 1154 811,36 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

У судовому засіданні 12.10.2010 представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою зменьшив суму позовних вимог до 1120 410,46 грн.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві та у Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але поштова кореспонденція була повернута на адресу суду з відміткою “у зв’язку з закінченням терміну зберігання”.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 33-к (далі Договір) /а.с. 9-11/.

Відповідно до умов договору, позивач (далі –Постачальник) зобов’язався поставляти та передати у власність відповідача (далі – Покупець) продукцію: фурнітуру, комплектуючи та інші супутні складові товари для виробництва метало-пластикових, дерев`яних вікон та дверей, іншу продукцію (далі –Товар), а Покупець приймати та сплачувати Товар, на умовах передбачених вказаним договором /пункт 1.1 Договору/.

Згідно з пунктом 1.2 Договору поставка Товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість Товару, що поставляється за однією товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачи).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за цінами встановленими сторонами Договору в спеціфікаціях, якщо вони є, а якщо їх немає, то за цінами визначеними в рахунках.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за поставлений Товар здійснюється на умовах відстрочки платежу терміном на 14 календарних днів.

Додатковою угодою № 1 від 25.05.2009 внесени зміни до пункту 6.1 Договору, зазначений пункт викладений у наступній редакції: «Покупець сплачує отриманий Товар на умовах відстрочки платежу терміном на 30 календарних днів»/а.с. 12/.

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 1154 811,36 грн.

Додатковою угодою № 3 від 20.04.2010 сторони зафіксували вказаний розмір заборгованості та затвердили графік погашення цієї заборгованості /а.с. 13/.

Відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 20.04.2010 перший платіж в якості погашення суми заборгованості мав бути здійснений відповідачем в сумі 100000,00 грн. до 15.06.2010.

В порушення вимог зазначеної додаткової угоди, відповідач не здійснив відповідних платежів.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 3 від 20.04.2010 Постачальник має право, в разі порушення Покупцем строків платежів, в односторонньому порядку відмовитись від умов пункту 2 зазначеної угоди та вимагати від Покупця погашення остаточної заборгованості.

16.06.2010 на адресу відповідача була направлена претензія за № 68 з відмовою від пункту 2 Додаткової угоди № 3 від 20.04.2010 вимогою проведення розрахунків та погашення існуючої заборгованості /а.с. 34/.

Крім Додаткової угоди № 3 від 20.04.2010 факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 1154 811,36 грн. підтверджується ще також Актом звірки взаєморозрахунків від 20.04.2010, який підписаний та скріплений печатками обох сторін /а.с. 32-33/.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частини шостої статті 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 11 548,12 грн. та інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “РСУ-107” (99040, м. Севастополь, пр. Г. Острякова, 136, ідентифікаційний номер 23011874, відомості про наявні рахунки в банківських установах відсутні) на користь Дочірнього підприємства “ФауБеХа-ОФІР” (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 33; 95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 59, ідентифікаційний номер 3281228, р/р 26001047020501 в ПАТ «Сведбанк», м. Київ, МФО 300164) заборгованість в сумі 1120 410,46 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 11 548,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

15.10.2010