Рішення № 11813714, 04.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 жовтня 2010 року справа № 5020-5/132

за позовом:

Комунального підприємства “Севміськводоканал”

Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 4)

До Комунального підприємства “Житлосервіс № 15”

(вул. вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у розмірі 720972,84 грн.,

                                                                                                    суддя Євдокімов І.В.

за участю представників сторін:

Позивач - Зайцева Олена Олександрівна, начальник юридичного відділу, довіреність № 20/2-12 від 05.01.2010;

Відповідач - не з’явився.

                                                            Суть спору:

Комунальне підприємство “Севміськводоканал” Севастопольської міської Ради (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства “Житлосервіс № 15” (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 789966,44 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору № 4540 від 01.02.2006, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.

                    Представник Позивача у судовому засіданні 04.10.2010 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшив позовні вимоги, щодо стягнення суми основного боргу до 720972,84 грн., зазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву, у судові засідання 13.09.2010, 04.10.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з пунктом 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

                    Враховуючі те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          01.02.2006 між Комунальним підприємством “Севміськводоканал” Севастопольської міської Ради (Постачальник) та Комунальним підприємством “Житлосервіс № 15” (Абонент) укладений договір № 4640 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник надає послуги по водопостачанню та водовідведенню, а Абонент зобов’язується своєчасно проводити оплату Постачальнику за надані ним послуги відповідно до умов даного Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.8-9/.

Згідно пункту 4.1 Договору Постачальник здійснює нарахування Абоненту платежів за наданні послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, затвердженими місцевими органами виконавчої влади та діючими у відповідний період.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Абонент проводить оплату за отримані послуги водопостачання та водовідведення відповідно до рахунку, оформленому Постачальником, у триденний строк з дня його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або іншими видами оплат, передбачених законодавством України. У разі спливу вказаного строку сплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

          01.01.2009 договір № 4640 був переукладений, зі строком дії до 2010 року, відповідно до умов якого Постачальник надає послуги по водопостачанню та водовідведенню, а Абонент зобов’язується своєчасно проводити оплату Постачальнику за надані ним послуги відповідно до умов даного Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с. 10-11/.

Згідно пункту 4.1 нової редакції Договору Постачальник здійснює нарахування Абоненту платежів за наданні послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, затвердженими місцевими органами виконавчої влади та діючими у відповідний період.

Відповідно до пункту 4.3 нової редакції Договору Абонент проводить оплату за отримані послуги водопостачання та водовідведення відповідно до рахунку, оформленому Постачальником, у триденний строк з дня його отримання, але не пізніше першого числа місяця, який йде за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або іншими видами оплат, передбачених законодавством України. Неотримання Абонентом рахунком не звільняє його від своєчасної сплати за фактично отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно пункту 4.4 нової редакції Договору у разі спливу вказаного строку сплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 7.1 нової редакції Договору, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на черговий календарний рік, якщо за місяць до припинення строку не надходить відмови від жодної із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаних Договорів Позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з лютого 2008 року по липень 2010 року включно Позивачем були виставлені відповідні рахунки /1 Том, а.с. 13-148/, /2 Том а.с. 1-8/.

У зв’язку з чим заборгованість Комунального підприємства “Житлосервіс № 15” перед Комунальним підприємством “Севміськводоканал” Севастопольської міської Ради за період з лютого 2008 року по липень 2010 року включно складає 789 966,44 грн., що підтверджується розрахунком Позивача /а.с. 12/.

Однак, Відповідачем, у процесі розгляду справи, було погашено частину суми основного боргу у розмірі 68 993,60 грн., тому заборгованість Комунального підприємства “Житлосервіс № 15” перед Позивачем на сьогоднішній день складає 720972,84 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.09.2010, який підписаний та скріплений печатками обох сторін /том 2, а.с. 27/.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України

(Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості у розмірі 720972,84 грн., у той час як згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договорами № 4640 від 01.02.2006 та № 4640 від 01.01.2009, через що вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства “Житлосервіс № 15” заборгованості у розмірі 720972,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Житлосервіс № 15” (вул. вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 32296567, відомостей про наявні рахунки в банківських установах немає) на користь Комунального підприємства “Севміськводоканал” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 4, ідентифікаційний код 03358274, р/р 2600600017269 в СФАТ «Укрексімбанк», МФО 384986) заборгованість в розмірі 720972,84 грн. (сімсот вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість грн. 44 коп.) основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 7899,67 грн. (сім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять грн. 67 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 11.10.2010