Рішення № 11813656, 04.10.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 6/56-911

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Максимум"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Центр" в особі Чернівецької філії Товариства з обмеженою відповідальності "Літа Центр"

про стягнення в сумі 280 350 грн.. 12 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : Коцур М.М.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 280350,12 грн. В обгрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови договору поставки № 49/008 від 01.07.2009 року в частині оплати поставленого товару. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Направлені на адресу відповідача ухвали суду від 18.08.2010 р. та від 10.09.2010 р. повернуті поштовим відділенням з поміткою "Повертається по закінченню терміну зберігання".

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" зазначено, що законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Максимум" (постачальник) та Чернівецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Центр" (покупець) було укладено договір поставки № 49/008. Відповідно до предмету договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним договором, згідно заявок-замовлень покупця, передати у власність товар, визначений в п. 1.2 договору (надалі - товар), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним договором, прийняти і оплатити товар. Під товаром в даному договорі сторони розуміють товари народного споживання, вказані у специфікації до договору (прайс-листі).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (алкогольну продукцію) на загальну суму 528480,00 грн., зокрема по накладних:

-          № ТМ-000141 від 20.07.2009 р. на суму 171000,00 грн.;

-          № ТМ-000187 від 17.08.2009 р. на суму 171000,00 грн.;

-          № ТМ-000337 від 10.10.2009 р. на суму 87840,00 грн.;

-          № ТМ-000425 від 30.11.2009 р. на суму 98640,00 грн.

Факт отримання товару підтверджено довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець оплачує вартість кожної партії отриманого товару на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України - гривні.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 248129,88 грн. Відтак, на момент розгляду справи заборгованість відповідача склала 280350,12 грн. Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частинами 1, 2 ст. 712 та частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 280350,12 грн. за переданий відповідачу товар обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Центр" (33000, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 19, офісний центр 417, код ЄДРПОУ 36016324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Максимум" (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 26, код ЄДРПОУ 36147878), р/р 26008007151101 в АТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164 - 280350 грн. 12 коп. боргу, 2804 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "15" жовтня 2010 р.