Рішення № 11813612, 12.10.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 18/140

За позовом підприємець ОСОБА_1

до відповідача Закритого акціонерного товариства Барліг"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

Товариство з обмеженорю відповідальністю "Страхова компанія "Провіта";

фізична особа ОСОБА_3

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25 466 грн. 04 коп.

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Романова Н.І. дов. в справі

Від відповідача : представник Брицюк О.П. дов в справі

Від третіх осіб6 не з"явилися

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25 466 грн. 04 коп.

У судовому засіданні представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просить стягнути на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 5466,04 грн. та визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Окрім того, просить вирішити питання щодо судових витрат відповідно до чинного законодавства повернення надлишково сплаченого державного мита в розмірі 152,66 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача державного мита в розмірі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та правову допомогу в розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до ст.24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Господарський суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази наявні в матеріалах справи, встановив до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, за згодою представника позивача - підприємця ОСОБА_1 , яка була надана в судовому засіданні - 07.10.10, не припиняючи провадження у справі, допустив заміну первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" на належного відповідача - Закрите акціонерне товариство "Барліг".

На підставі ч.4 ст.24 ГПК України судом винесено ухвалу від 07.10.10 по справі № 18/140 за згодою позивача допущено заміну первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" на належного відповідача - Закрите акціонерне товариство "Барліг".

В зв"язку із заміною первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" на належного відповідача - Закрите акціонерне товариство "Барліг" представником позивача в судовому засіданні 12.10.10 подано заяву по справі № 18/140 просить позов задоволити, ухвалити рішення, яким стягнути з ЗАТ "Барліг" на користь позивача - підприємця ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5466,04 грн., вирішити питання про повернення суми надлишково сплаченого державного мита в розмірі 152,66грн. та стягнути судові витрати в розмірі 102, 00грн. державне мито, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1600,00 грн. витрат на правову допомогу.

Представник відповідача - ЗАТ "Барліг" 12.10.10 подав відзив на позов, яким позовні вимоги не визнає. Свої заперечення на позов обгрунтовує тим, що в судовому засіданні яке відбулося 07 жовтня 2010 року судом було замінено неналежного відповідача належним та було залучено в якості відповідача ЗАТ „Барліг". Відповідно до позовної заяви ФОП ОСОБА_1 просить стягнути з ЗАТ «Барліг»матеріальну шкоду в розмірі 5 466,04 грн. - різниця між сумою недоотриманої майнової шкоди завданої пошкодженням автомобіля. Відповідно до матеріалів справи дана шкода завдана йому в результаті ДТП яке сталося 03.07. 2007 року в місті Нетішин між автомобілями КАМАЗ д.н. НОМЕР_2, яке належало ТОВ ПІІ «Ізотерм-С»та «ЗАЗ-ДЕО»д.н. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1 26 січня 2007 року був укладений Договір оренди автомобіля НОМЕР_2 між ЗАТ «Барліг»(орендодавець) та ТОВ ПІІ «Ізотерм-С»(орендар). На момент укладання договору оренди автомобіль КАМАЗ (предмет оренди) був застрахований в ТДВ «Страхова компанія «Провіта». Страхувальником по даному договорі виступало ЗАТ „Барліг", застрахованим автомобілем НОМЕР_2. На момент ДТП автомобіль НОМЕР_2 належав на відповідній правовій підставі (на підставі договору оренди) ТОВ ПІІ «Ізотерм-С»водій якого ОСОБА_3 був визнаний винним в даному ДТП. ФОП ОСОБА_1 згідно позовної заяви просить стягнути з ЗАТ «Барліг»5 466,04 грн. -різниця між сумою необхідною для відновлення автомобіля та сумою страхового відшкодування, та не надав жодних доказів яка сума була йому нарахована і яка виплачена ЗАТ «Страховою компанією «Еталон». Крім того сума позову не підтверджена доказами, так як відповідно до експертної оцінки проведеної ТОВ»Український експертний центр»ДП «Ексерт-Секрвіс Авто»сума збитку завданого в результаті ДТП з врахуванням зносу становить 2 122,17 грн., а не 24 004,07 які заявлені Позивачем. Також ФОП ОСОБА_1 в своїй позовній заяві сам вказав що з урахуванням умов договору страхування укладеного між ним та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон», страховою компанією було виплачено 18538,03 гривень, а отже про умови договору Позивачу було відомо, прийнято та погоджено, а відповідно не може бути додатково стягнено, відшкодовано. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. В заяві яку представник Позивача подала в судовому засіданні 07 жовтня 2010 року ФОП ОСОБА_1 вказує що сума позову 5466,04 грн. включає в себе 3240 грн.00 коп. - франшиза за договором страхування та 2226,04 - вартість використаних матеріалів та витрат понесених страховиком при ведені справи по оформленню страхового відшкодування, при цьому надає жодних доказів розрахунку «понесених витрат страховиком». Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Також необґрунтованість вимог Позивача полягає в тому що в позовній заяві він просить стягнути кошти недоотримані ним на ремонт автомобіля, але безпосередньо сам ремонт не здійснювався, а був переданий, а фактично відчужений (хоч з заяви позивача слідує що він просто відав автомобіль) гр. ОСОБА_6., а тому повністю покрив свої витрати (втрати).

Представником Позивача 16 вересня 2010 року було подано квитанцію про оплату правової допомоги на 1600 грн. При цьому у відповідності до п. 2 договору надання правової допомоги укладеного між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4, сума за послуги встановлюється додатковою угодою.

А тому, надана представником позивача квитанція про оплату правової допомоги згідно договору є необгрунтованою так як сторони ще недомовились про ціну послуг. У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи - ТзОВ "Страхова компанія "Провіта"- 07.10.10 подано письмові пояснення по суті спору. У судовому засіданні - 07.10.10 представник третьої особи проти позову заперечила, оскільки відсутні правові підстави відшкодування вказаних коштів, так як це є франшизою, про яку позивач як старухувальник знав при укладенні договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.01.7 за № 42-30001406. Сума, яка була недоплачена ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" ОСОБА_1 - 5446,04 грн. - включає в себе франшизу в розмірі 3200,00 грн. та вартість зносу - 2246,04 грн., оскільки транспортний засіб не новий.

Окрім того, позивач ремонт транспортного засобу фактично не здійснив, а відчужив його. Тому, вважаю безпідставними вимоги позивача про стягнення 5446,04 грн., оскільки ст.1192 ЦК України визначено: "Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якби позивач здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу та надав суду акт виконаних робіт, або хоча б його не відчужив, бо дійсно недостатньо коштів для здійснення ремонту, то вимови були б правомірні. А оскільки транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП позивач немає, то і позов заявлений безпідставно.

Окрім того, відзначила, що договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів з ТзОВ "Ізомерм-С" та ЗАТ "Берліг" не укладали, договір обв"язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів бува укладений тільки з ЗАТ "Барліг" ( поліс № ВА /4638610 зі строком дії з 03.10.06 по 02.10.07).

Представник третьої особи - ОСОБА_3 у судові засідання не з"явився, відомостей про причини неявки суду не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судових повісток, наявних в матеріалах справи.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

03.07.2007 року , близько 19.20 в місті Нетішин ОСОБА_3 , водій автомобіля „Камаз" д/н НОМЕР_2 , що на день ДТП належав на праві власності ЗАТ "Берліг" під час проїзду перехрестя з головною дорогою порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху внаслідок чого не справився з управлінням керованого ним транспортного засобу, виїхав на перехрестя з головною дорогою де зіткнувся із автомобілем НОМЕР_3, яким я рухався по головній дорозі, що підтверджується довідкою ДАІ від 02.08.07 за № 6306.

Відповідно до наказу ТзОВ підприємства з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" ОСОБА_3 згідно наказу № 85/2 прийнятий на роботу на посаду водія з 01.09.05.

З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_3, працівника Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізотерм-С", було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 286 КК України. Однак під час проведення досудового слідства по порушеній справі 17.10.2007 року було винесено постанову про закриття кримінальної справи в зв"язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.і ст. 286 КК України - наявністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно листа відповіді № 01-390 від 31.08.10 Дубенського міськрайонного суду Рівненської області на ухвалу господарського суду від 26.08.10 по справі № 18/140 було повідомлено, що адміністративні матеріали за ст.124 КУпАП відносно гр.ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 31.08.10 не надходили.

Позивач звернувся 06.08.07 із заявою до ЗАТ страхової компанії "Еталон" про настання збитку, в зв"язку з ДТП, яка сталася 03.07.07 у м.Нетішин Хмельницької області з вини водія ОСОБА_3, який є працівником ТзОВ підприємства з іноземною інвестицією "Ізотерм-С", оскільки між позивачем та даною страховою компанією було укладено договір № 42-30001406 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.01.07 з франшизою 10%.

Відповідно до звіту № 355 від 27.07.07 про оцінку автомобіля ЗАЗ -DAEWOOТ13110 держ. номер НОМЕР_3 ( замовник -ЗАТ страхова компанія "Еталон", вид вартості- вартість матеріального збитку) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, без врахування величини товарної вартості складає: 21222,17 грн.,а не як зазначає позивач - 24004,07 грн. Згідно довідки ВАТ "Райффайзен БАнк Аваль" ( Хмельницька обласна дирекція) за вих.№ 30-1657 від 15.12.08 ЗАТ страховою компанією "Еталон" було відшкодовано страхове відшкодування до договору № 42-30001406 від 18.01.07 в сумі 18538,03 грн., якими позивач погасив заборгованість по кредиту.

Таким чином, невідшкодованою залишається матеріальна шкода в розмірі 2684,14 грн. ( 21222,17 грн.-18538,03 грн.), а не як зазначає позивач - 5466.04 гривні. Так як, позивач визначає вказану суму матеріальної шкоди із вартості відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових дорожньо-транспортного засобу ( 24004,07 грн.-18535,03 грн. = 5466,04 грн.).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При розгляді питання щодо особи, яка повинна відшкодовувати заподіяну шкоду, судом встановлено, що відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 07.09.98 року, цими Правилами встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів" та мотоколясок та видачі реєстраційних документів і номерних знаків (п. 1).

Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права цих власників у межах наданих їм повноважень (п. 2).

Згідно п. 15 Правил, якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження. При цьому у графі "особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серія __ N _____". Один екземпляр копії документа, який підтверджує право ' користування і (або) розпорядження транспортним засобом, залишається у підрозділі ДАІ.

Отже, що транспортний засіб було передано у користування ТОВ підприємству з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" на підставі договору оренди автомобіля від 26.01.07 між ЗАТ "Барліг" ( орендодавець) та ТОВ підприємством з іноземною інвестицією "Ізотерм-С"орендарем). Однак така передача потребує відповідної реєстрації і отримання тимчасового реєстраційного талона, виданого відповідним органом ДАІ на період дії договорів оренди. На момент укладання договору оренди автомобіль КАМАЗ (предмет оренди) був застрахований в ТзДВ «Страхова компанія «Провіта». Страхувальником по даному договорі виступало ЗАТ „Барліг", застрахованим автомобілем НОМЕР_2 ( поліс № ВА 4638610 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Господарським судом встановлено, що на підставі вказаного договору оренди тимчасовий реєстраційний талон органами ДАІ не видавався,поліс обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ТзОВ підприємством з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" та ТзОВ "Страхова компанія "Провіта"не укладався, що і не заперечується сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

З врахуванням наведеної правової норми та приймаючи до уваги п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Такі дії підтверджуються довідкою ДАІ про ДТП - 03.07.07; відсутність відповідної реєстрації транспортного засобу за орендарем - ТзОВ підприємством з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" і отримання тимчасового реєстраційного талона, виданого відповідним органом ДАІ на період дії договорів оренди.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1192 цього Кодексу передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За таких підстав, в силу , ст.1166, ст. 1187, ч.1 ст.1192 ЦК України, відповідальність за заподіяння шкоди у цьому випадку покладається саме на власника транспортного засобу - ЗАТ "Барліг".

На підставі вищевикладеного позовні вимоги, щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 54446,04 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 2684,14 грн. з покладенням на відповідача сплати судових витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно-задоволеній позовній вимозі проти заявленої становить

Щодо повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 152,66 грн.то вказане державне мито поверненню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 47 ГПК України зазначено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Частина 1 вказаної статті містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті; 3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою; 4) скасування в установленому порядку рішення суду; 5) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Під відмовою від подання позову розуміється ситуація, коли особа не подавала позов до господарського суду. Від відмови від подання позову слід відрізняти відмову позивача від позову на підставі ст. 22 ГПК. У випадку відмови позивача від позову державне мито не повертається. Таким чином, заява про зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача в судовому засіданні - 16.09.10 не є підставою для повернення державного мита в розмірі 152,66 грн.

Щодо відшкодування витрат по наданню правової допомоги в сумі 1600,00 грн., то суд в цій частині відмовляє виходячи з наступного. Між адвокатом ОСОБА_4 та позивачем укладено договір.відповідно до п.1.1. договору адвокат надасть правову допомогу у підготовці позовної заяви до господарського суду про відшкодування шкоди завданої ДТП, прийме участь в судовому засіданні в якості представника. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що позивач здійснить оплату наданої правової допомоги в сумі обумовленій в додатковій угоді до даного договору. Документом, що підтверджує суму витрат ОСОБА_1 по оплаті наданої адвокатом ОСОБА_4 правової допомоги є корінець до прибуткового ордеру виданий адвокатом ОСОБА_4 підприємцю ОСОБА_1 під час здійснення оплати. Пункт 4 даного договору передбачає: "Звіт про виконання договірних зобов"язань оформляється адвокатом в одному екземплярі за формою додатку № 1 до даного договору - звіт про виконання договірних зобов"язань адвокатом ОСОБА_4І." Однак представником позивача не надано ні звіту щодо виконання договірних зобов"язань надання правової допомоги, ні додаткової угоди щодо оплати наданої правової допомоги згідно звіту на суму 1600,00 грн, тощо. А тому, суд дійшов висновку, що наданий корінець квитанції до прибуткового касового ордеру № 30 про оплату в сумі 1600,00 грн. підстава: "За надання правової допомоги за договором від 20.07.10" так як і надана позивачем додаткова угода № 1 датована - 12.10.10, тобто після оплати, до договору від 20.07.10 не є належним доказом, виконання умов договору про правову допомогу від 20.07.10, оскільки суперечить пунктам 2, 4 вказаного договору.

Окрім того, суд не приймає доводи відповідача - ЗАТ "Барліг", що вказаний спір повинен, розглядатися судом загальної юрисдикції, оскільки позивач в даних правовідносинах виступає не як підприємець, а як фізична особа, оскільки спростовується Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26.05.10, якою рішення Нетішинського міського суду від 20.01.10 скасовано та закрито провадження у цивільній справі № 22ц-699 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Барліг", ТзОВ підприємства з іноземною інвестицією "Ізотерм-С" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3, ПАТ "Страхова компанія "Еталон", ТДВ "Страхова компанія "Провіта". Підставою є те, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем, платником Єдиного податку, вид діяльності - діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, та використовував власний автомобіль НОМЕР_3 для підприємницької діяльності. Оскільки ОСОБА_1, як приватним підприємцем, пред"явлений позов до відповідачів - юридичних осіб, справа підлягає розгляду господарським судом.

.Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. А тому, вищевказане рішення по цивільній справі, яке набрало законної сили, є обов"язковим для господарського суду, оскільки факти встановлені вказаним рішенням мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 223 ГК України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом. Відповідно до частини першої ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до вимог частини четвертої ст.267 ЦК України. Однак, таку заяву відповідачем подано не було.

Натомість, представником позивача відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України було заявлено про поновлення строків позовної давності щодо звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки можливість звернення з позовом про відшкодування шкоди саме до господарського . ду у мене виникла після закриття справи, яка свого часу була порушена судом загальної юрисдикції - отримання 2.07.2010 року в останній день трирічного терміну визначеного чинним законодавством для захисту порушеного права/ належно завіреної копії Ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 26.05.2010 року. Маючи досить обмежений час для оформлення і відправлення відповідного позову при звернені до Господарського суду Рівненської області не були в повному об"ємі виконані вимоги ст. 63 ГПК України. За браком часу /закінчення робочого дня на пошті/ копії позовної заяви учасникам справи були направлені рекомендованими листами без опису вкладень, а квитанції на підтвердження направлення рекомендованих листів працівниками Нетішинського міського вузлу зв"язку були оформлені неналежним чином , що послужило підставою для неприйняття позовної заяви про відшкодування шкоди до розгляду направленої в межах трирічного терміну - тому Господарським судом Рівненської області 09.07.2010 року було винесено Ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду. Отримавши дану Ухвалу суду - 15.07.2010 року , усунуті допущені порушення, однак позовна заява направляється до суду з пропуском строку визначеного чинним законодавством.

Однак суд, всебічно, повно та об"єктивно дослідивши всі обставини справи прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строки позовної давності щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права. З матеріалів справи вбачається, що по факту ДТП , яке мало місце03.07.2007 року , близько 19.20 в місті Нетішин ОСОБА_3 , водій автомобіля „Камаз" д/н НОМЕР_2 , що на день ДТП належав на праві власності ЗАТ "Берліг" під час проїзду перехрестя з головною дорогою порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху внаслідок чого не справився з управлінням керованого ним транспортного засобу, виїхав на перехрестя з головною дорогою де зіткнувся із автомобілем НОМЕР_3, яким я рухався по головній дорозі, що підтверджується довідкою ДАІ від 02.08.07 за № 6306 було порушено кримінальну справу № 30/3154 відносно ОСОБА_3 за фактом ДТП, внаслідок якої ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження за ст.286 ч.1 КК України. Постановою від 17.10.07 кримінальну справу № 30/3154, порушену відносно ОСОБА_3 за фактом ДТП, внаслідок якої ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження за ст.286 ч.1 КК України провадження закрито у зв"язку з відсутністю складу злочину. Речові докази - автомобіль НОМЕР_5 залишити в користуванні ЗАТ "Барліг"; автомобіль - НОМЕР_3 залишити в користуванні ОСОБА_1 Суд вважає, що право на звернення до суду у підприємця ОСОБА_1 за захистом порушеного права виникло з 17.10.07, тобто після винесення постанови по закриття кримінальної справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.46,49 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ЗАТ "Барліг" ( с.Варковичі, Дубенського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 32987089) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_7) матеріальну шкоду в розмірі 2684,14 грн., державне мито в сумі 50,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,32 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "15" жовтня 2010 р.